Справа № 2-а-273/08
Категорія 3.3.3
КІРОВОГРАДСЬКИЙ
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008р. м.Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
Судді: Мирошниченка В.С.
при секретарі - Поліщук Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області про скасування наказу,-
В С Т А Н О В И В:
9 липня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання наказу начальника УМВС в Кіровоградській області № НОМЕР_1 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із органів внутрішніх справ за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового та начальницького складу ОВС України неправомірним і скасування його.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є старшим лейтенантом міліції і працював на посаді державтоінспектора за рахунок посади старшого державтоінспектора автомобільно-технічної інспекції відділення ДАІ з обслуговування Бобринецького району при УМВС України в Кіровоградській області. Наказом начальника УМВС України в Кіровоградській області № НОМЕР_1 його звільнено із займаної посади на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.14 Дисциплінарного Статуту органів внутрішніх справ України перед накладенням дисциплінарного стягнення повинно бути проведено службове розслідування. Начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні відібрати від порушника письмове пояснення. Але ніхто службового розслідування по даному факту не проводив, ніякого пояснення від нього не відбирав і з результатами службового розслідування його не знайомили. Він також не ознайомлений з самим наказом про звільнення.
Позивачу стало відомо, що його звільнено за те, що відносно ньогоІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено вирок ІНФОРМАЦІЯ_2. За цим вироком позивача визнано винним за ст.365 ч.1 КК України та призначено покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади працівника ДАІ на 1 рік. На підставі ст.1 п.6 Закону України «Про амністію» його звільнено від основного та додаткового покарання. Все це було відомо начальству і в липні 1999 року, в зв'язку з порушенням кримінальної справи його було переведено на посаду помічника начальника - оперативного чергового чергової частини штабу Бобринецького РВ УМВС України в Кіровоградській області, але в липні 2000 року знову повернуто на попередню посаду. В серпні 2005 року його переведено на посаду інспектора адміністративної практики Бобринецького міжрайонного відділення ДАІ при УМВС України в області, в червні 2006 року він переведений інспектором групи організаційно-інформаційного забезпечення та адміністративної практики там же, у лютому 2007 року знову переведений на посаду державтоінспектора групи Державної автомобільно-технічної інспекції там же і в жовтні 2007 року він був переведений на посаду, з якої був звільнений.
Зазначає, що кожен раз при переміщенні по службі проводилась атестація і факт його судимості не був перешкодою для цих переміщень.
Також позивач зазначає, що з моменту винесення вироку на момент його звільнення пройшло майже 6 років. Відповідно до п.7 ст.89 КК України особи, засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину визнаються такими, що не мають судимості. І тому він вважає, що з 22 грудня 2005 року він вже не мав судимості в звільнення його з органів внутрішніх справ за те, що він має судимість є грубим порушенням його конституційних прав.
Позивач вважає, що його звільнено з порушенням Дисциплінарного статуту, а тому наказ не може бути законним і залишатись в силі.
Відповідачем надано заперечення на адміністративний позов в яких він посилається на те, що ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.365 КК України - перевищення службових повноважень, тобто скоїв вчинок, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, за що був звільнений з органів внутрішніх справ.
Вважає, що позивач пропустив строк для звернення до суду, оскільки в день звільненняІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку, а до суду звернувся 18.06.2008 року, тобто більше ніж через місяць.
В судовому засіданні позивач та представник позивача адвокат ОСОБА_2(ордер на ведення адміністративної справи від ІНФОРМАЦІЯ_1.) підтримали позовні вимоги і просили позов задоволити в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3. (довіреність від НОМЕР_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що позивачем вчинено злочин, що дискредитує звання працівника міліції і його звільнення судом від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами не може бути підставою для залишення його на службі в ОВС. Посилався на те, що особи які були засуджені не можуть працювати в органах внутрішніх справ. Також зазначив, що відповідачу не було відомо про засудження позивача, а стало відомо про це за два тижня до його звільнення. Звільнення відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позов не підлягає задоволенню. Представник позивача надав суду копії ухвал та постанов судової практики розгляду справ даної категорії судами різної ланки.
Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з ІНФОРМАЦІЯ_1 року поІНФОРМАЦІЯ_2 року перебував на службі в УМВС України в Кіровоградській області та був звільнений з органів внутрішніх справ наказом № НОМЕР_1о/с УМВС України в Кіровоградській області (а.с.4) на підставі п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, відповідно до якого особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Факт скоєння вчинку, що дискредитує звання працівника міліції підтверджується вироком ІНФОРМАЦІЯ_1 відІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5), яким на підстав ст.1 п.б Закону України «Про амністію» ОСОБА_1 звільнено від основного та додаткового покарання.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністією є повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, які засуджені за вчинення злочину.
Скоєння злочину ОСОБА_1. є вчинком, що дискредитує звання рядового та начальницького складу ОВС України, підтверджується вироком ІНФОРМАЦІЯ_1 відІНФОРМАЦІЯ_1, а тому подальшого доказування або службового розслідування не потребує. Застосування Закону України «Про амністію» відносно позивача, звільняє останнього лише від відбування покарання і не є реабілітуючою підставою.
Вчинення позивачем посадового злочину є підставою для його звільнення за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тобто за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу.
Відповідно до п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог п.62 цього Положення.
Аналізуючи розділ VII Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, суд приходить до висновку, що звільнення за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу є самостійною підставою для звільнення і додаткового посилання на норму Дисциплінарного статуту ОВС не потребує, а тому посилання в даному випадку на порушення відповідачем вимог Дисциплінарного статуту ОВС при звільненні позивача, є безпідставним і не може слугувати підставою для поновлення позивача на службі, при виконанні якої він вчинив службовий злочин. Не містить Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС і строків у відповідності до яких працівник міліції може вважатися таким, що раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.
Безпідставними є посилання позивача про обізнаність відповідача щодо наявності вироку ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.12.2002 р. Оглянувши матеріали кримінальної справи №НОМЕР_1 яка була витребувана судом, суд приходить до висновку, що Компаніївським районним судом не направлялась копія вироку до УМВС України в Кіровоградській області. Позивач також не надавав до керівництва УМВС інформацію про прийняття щодо нього вказаного вироку.
Листом відділу інформаційних технологій УМВС України в Кіровоградській області № НОМЕР_1р., суду надано інформацію про те, що довідка про наслідки розгляду кримінальної справи (форма 6) відносно ОСОБА_1 облікована у ВІТ УМВС лише 23 червня 2008 року.
Також необґрунтованим є посилання позивача, що відповідно до п.7 ст.89 КК України особи, засуджені до позбавлення волі за злочини середньої тяжкості, якщо вони протягом трьох років з дня відбуття покарання не вчинять нового злочину визнаються такими, що не мають судимості. Тобто, що з 22.12.2005 року він вже не мав судимості і звільнення його з органів внутрішніх справ за те, що він має судимість є грубим порушенням його конституційних прав.
Відповідно до п.67 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, засуджені за вчинення злочину (в тому числі і без позбавлення спеціального звання), підлягають звільненню зі служби в органах внутрішніх справ після вступу в законну силу вироку.
Позивача було звільнено не за п.67, а за п.66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, а тому вказані посилання позивача щодо спливу строку є безпідставними.
П.13 постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 6 березня 2008 року N 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» визначено, що відповідно до частини другої статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою цієї статті встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до суду. Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Позивач в день звільненняІНФОРМАЦІЯ_2 року отримав трудову книжку, що підтверджується розпискою про отримання трудової книжки (а.с.60). За захистом свого порушеного права позивач звернувся до Бобринецького районного суду Кіровоградської області 21.05.2008 року, що підтверджується штампом реєстрації вхідної кореспонденції Бобринецького районного суду (а.с.61).
Виходячи з зазначеного посилання відповідача, що позивачем пропущений місячний строк на звернення до суду за захистом свої прав є необґрунтованими.
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання наказу начальника УМВС України в Кіровоградській області № НОМЕР_1о/с відІНФОРМАЦІЯ_2 року та про зобов'язання УМВС України в Кіровоградській області поновити позивача на посаді старшого державтоінспектора автомобільно-технічної інспекції відділення ДАІ з обслуговування Бобринецького району при УМВС України в Кіровоградській області та виплати йому за грошове утримання за вимушений прогул не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.71, ст. 160-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до УМВС України в Кіровоградській області про скасування наказу - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Кіровоградській окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду В.С.Мирошниченко