Справа № 11-382/2006 Головуючий 1 інстанції: Цибенко І.В.
категорія - ч. 2 ст. 289 КК України Доповідач: Баглай І.П.
ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2006 року Колегія суддів судової палати з
кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області у складі:
Головуючого Баглая І.П.,
суддів Гром Л.М., Шахової О.Г.,
при секретарі Олійник О.М.,
з участю прокурора Павленко О.В.,
адвоката ОСОБА_9,
потерпілого ОСОБА_1,
підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією прокурора Куликівського району на вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 30 березня 2006 року.
Цим вироком:
ОСОБА_2, уродженець с. Каінда, Панфіловського району Республіки Киргизія, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не одружений, не працюючий, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий 17.09.2004 року Ріпкинським районним судом Чернігівської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки, засуджений:
· за ч. 2 ст. 185 КК України - до 2 років позбавлення волі;
· за ч. З ст. 185 КК України - до 3 років позбавлення волі;
· за ч. 2 ст. 289 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до 4 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 71, 72 КК України, до покарання призначеного судом приєднано 1 місяць позбавлення волі не відбутого покарання за вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.09.2004 року і остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді 4 років 1 місяця
позбавлення волі.
ОСОБА_3, уродженець смт. Козелець, Козелецького району Чернігівської області, українець, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, одружений, не працюючий, АДРЕСА_2, раніше судимий:
- 13.09.1991 року народним судом Деснянського району м.
Чернігова за ч. 2 ст. 140 КК УРСР до 3 років 6 місяців позбавлення
волі з конфіскацією майна;
- 24.09.1999 року Новозаводським районним судом м. Чернігова за
ч. 1 ст. 194, ч. 1 ст. 222, ст. 42 КК України до 2 років позбавлення волі
умовно, з іспитовим строком 1 рік;
- 13.10.2000 року Чернігівським районним судом за ч. З ст. 140, ст. 43 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 24.11.2003 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на 10 місяців 4 дні, засуджений:
· за ч. З ст. 185 КК України - до 3 років позбавлення волі;
· за ч. 2 ст. 289 КК України - до 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, остаточно ОСОБА_3 призначено 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_3звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3 років не вчинить новий злочин.
За ч. 2 ст. 185 КК України, по факту крадіжки автомобільного причепа у ОСОБА_1, ОСОБА_3виправдано.
Запобіжний захід ОСОБА_2, до вступу вироку в законну силу, залишено арешт, а ОСОБА_3 - змінено на підписку про невиїзд.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 300 грн. моральної шкоди.
Цивільний позов СТОВ „Лан" ІНФОРМАЦІЯ_1, залишений без розгляду.
Вилучений у ОСОБА_2 мобільний телефон „Моторола С 650", звернутий до стягнення в рахунок відшкодування шкоди потерпілому.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_4, вирок щодо якого не оскаржується.
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом визнані винуватими та засуджені за скоєння злочинів при наступних обставинах.
10 травня 2005 року, біля 5 години, в ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_2, за попередньою змовою з невстановленою особою, з дачної ділянки № НОМЕР_1 садового товариства „Рижики", повторно, таємно викрав саморобний автомобільний причеп, що належить ОСОБА_1, вартістю 654 грн. 45 коп.
В ніч на 15 жовтня 2005 року, ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_2, шляхом проникнення до гаража СТОВ „Лан", в ІНФОРМАЦІЯ_3, повторно, таємно здійснили крадіжку рами, кабіни та ходової частини автомобіля ГАЗ - 53, чим завдали збитків СТОВ „Лан" на суму 1400 грн.
23 листопада 2005 року, за попередньою змовою між собою, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, проникли до гаража СТОВ „Лан", що розташований в ІНФОРМАЦІЯ_3, та незаконно заволоділи автомобілем ГАЗ - 3507, державний номер НОМЕР_2, чим завдали збитків СТОВ „Лан" на суму 6 000 грн.
Не погоджуючись з вироком суду, прокурор Куликівського району Чернігівської області подав апеляцію, в якій порушує питання про скасування вироку в частині засудження ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості скоєних ними злочинів та їхнім особам і невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи в частині виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України. Просить постановити новий вирок.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала апеляцію, думку потерпілого ОСОБА_1 про врахування сімейного стану ОСОБА_3 при прийнятті рішення по справі, прохання підсудних ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їхнього адвоката відмовити у задоволенні апеляції і залишити вирок без змін, перевіривши матеріали кримінальної справи та провівши часткове судове слідство, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню.
Підсудний ОСОБА_2, по епізоду крадіжки автомобільного причепа у ОСОБА_1, визнав себе частково винуватим і пояснив апеляційному суду, що скоїв цей злочин з наглядно знайомим йому чоловіком на прізвисько ІНФОРМАЦІЯ_4. Визнає себе частково винуватим у скоєнні цього злочину, бо прибув до с. Рижики не знаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 має намір скоїти крадіжку. Лише в процесі скоєння злочину він зрозумів, що вони скоюють крадіжку. На досудовому слідстві оговорив ОСОБА_3під тиском працівників міліції.
Підсудний ОСОБА_3 по даному епізоду злочинної діяльності взагалі не визнав себе винуватим та заявив, що ніякого відношення до нього не має. На досудовому слідстві оговорити себе його підмовили працівники міліції. Він дійсно з чоловіком якого звуть ОСОБА_5 займався збором металобрухту. ОСОБА_5 мав можливість будь коли брати його автомашину ВАЗ. Він бачив викрадений у ОСОБА_1 автомобільний причеп на ІНФОРМАЦІЯ_5, а потім дозволив ОСОБА_5 перегнати цей причеп до його, ОСОБА_3, місця проживання.
Не дивлячись на зайняту позицію ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по епізоду крадіжки автомобільного причепа, вина їх у скоєнні цього злочину за попередньою змовою між собою повністю доведена органами досудового слідства, які зібрали достатньо доказів, що узгоджуються між собою та з матеріалами справи.
Так, потерпілий ОСОБА_1 пояснив апеляційному суду, що 10 травня 2005 року із дачної ділянки в с. Рижики, Чернігівського району, було викрадено його саморобний автомобільний причеп. Напередодні він бачив автомашину „ВАЗ" білого кольору, в якій були підсудний ОСОБА_2та ще один чоловік, прикмет якого він не розгледів.
На досудовому слідстві і ОСОБА_2 і ОСОБА_3, в тому числі і в присутності свого адвоката, неодноразово давали свідчення про спільне скоєння крадіжки автопричепа у ОСОБА_1 та підтвердили їх під час проведення відтворення обстановки і обставин події. Про це ж ОСОБА_2 писав у своїй явці з повинною
(т. 1 а.с. 61, 69, 70-71, 80, 84, 85-86, 93, 252, 257, т. 2 а.с. 7, т. 1 а.с. 60)
Згідно протоколу огляду домоволодіння №НОМЕР_3 по вул. ІНФОРМАЦІЯ_6 і, що належить ОСОБА_6 і де мешкав ОСОБА_3, за даною адресою було виявлено та вилучено викрадений у ОСОБА_1 причеп.
(т. 1 а.с. 62-64)
Судовою товарознавчою експертизою встановлено, що вартість викраденого підсудними причепа складає 654,45 грн.
(т. 1 а.с. 182-186)
Свідок ОСОБА_6 на досудовому слідстві поясняла, як видно із оголошених у апеляційному суді її свідчень, що вилучений в її домоволодінні причеп належав ОСОБА_3 і де він його взяв їй невідомо.
(т.1 а.с. 65, 128)
Як видно із оголошених у апеляційному суді показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, на досудовому слідстві вони давали аналогічні пояснення про те як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спочатку розповідали, а потім і показували на місці про обставини викрадення причепа і розбіжностей в їхніх свідченнях не було.
(т.1 а.с. 97,98)
На підтвердження алібі ОСОБА_3 щодо скоєння крадіжки причепа, суд першої інстанції, за клопотанням адвоката, долучив до справи виписку ніби то із його медичної карти стаціонарного хворого за травень 2005 року.
У судовому засіданні 8 червня 2006 року ОСОБА_3 заявив, що в травні місяці 2005 року він дійсно лікувався в травматологічному відділенні Чернігівської міської лікарні №НОМЕР_3 з приводу травми.
Оскільки долучена судом першої інстанції виписка із медичної карти стаціонарного хворого не мала печатки, апеляційний суд звернувся із запитом до лікарні, яка, в свою чергу, листом від 14 червня 2006 року повідомила, що звернення ОСОБА_3 до травматологічних пункту та відділення в період часу з 1 квітня по 31 травня 2005 року не зареєстровано.
Заяви підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про застосування до них тиску під час досудового слідства не підтвердилися.
(т. 2 а.с. 178)
Отже вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 підлягає скасуванню в частині виправдання його по епізоду викрадення майна у ОСОБА_1
Колегія суддів вважає повністю доведеним скоєння 10 травня 2005 року, біля 5 години, з дачної ділянки № НОМЕР_1 садового товариства „Рижики", в с. Рижики, Чернігівського району Чернігівської області, крадіжки причепа, вартістю 654 грн. 45 коп., у ОСОБА_1 підсудними ОСОБА_2 та ОСОБА_3, повторно і за попередньою змовою між собою.
Зміну показань у суді ОСОБА_2 та ОСОБА_3 колегія суддів розцінює як намагання ввести в оману суд з метою уникнення ОСОБА_3 відповідальності за скоєне.
Дії ОСОБА_3 по таємному, повторному, скоєному за попередньою змовою групою осіб викраденню майна ОСОБА_1 слід кваліфікувати по ч. 2 ст. 185 КК України.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно врахував характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних ним злочинів, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання при відсутності обставин, що обтяжують його, а тому колегія суддів вважає, що підстав для посилення покарання нема.
Призначаючи ж покарання підсудному ОСОБА_3, суд першої інстанції вказав на його характеристики і сімейний стан, зазначив про відсутність обставин, що пом'якшують покарання, звернув увагу на неодноразові судимості і звільнив від відбування покарання з випробуванням, ніяк не мотивувавши це своє рішення.
Колегія суддів, призначаючи покарання ОСОБА_3, враховує, що він неодноразово судимий, не працює, підстави, що пом'якшують покарання відсутні і, враховуючи решту характеризуючи його особу даних, доходить до висновку про можливість його виправлення лише шляхом ізоляції від суспільства.
Керуючись ст.ст. 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України, судова колегія
засудила:
Апеляцію прокурора Куликівського району Чернігівської області задовольнити частково.
Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від ЗО березня 2006 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в частині виправдання ОСОБА_3 по ч. 2 ст. 185 КК України та застосування до нього ст. 75 КК України, скасувати.
Визнати винуватим і призначити покарання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
За ч. З ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України вважати ОСОБА_3 засудженим до покарання призначеного судом першої інстанції.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у вигляді 5 років позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 300 грн. моральної шкоди солідарно.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання перебування його під вартою з 24 листопада 2005 року по 30 березня 2006 року, а всього 04 місяці 06 днів.
Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його затримання.
До набрання вироком чинності, залишити запобіжний захід ОСОБА_2 арешт, а ОСОБА_3 - змінити з підписки про невиїзд на арешт, взявши
його під варту у залі суду.
В решті зазначений вирок суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржено і на нього внесено подання прокурором до Верховного Суду України, через апеляційний суд Чернігівської області, протягом одного місяця після проголошення.
Судді:
І.П. Баглай Л.М. Гром О.В. Шахова