ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2015 р.Справа № 922/1673/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Коваленко М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк", м. Донецьк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Арго", с. Сосонівка 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Реал-Ком", м. Харків

про стягнення коштів в розмірі 5 525 035,64 грн.

за участю представників сторін:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Арго", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Реал-Ком", в якій просить суд:

- стягнути з відповідача, як з солідарного відповідача, заборгованість за договором про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року на користь позивача у сумі 5 525 035,64 грн., з яких: прострочена заборгованість по кредиту - 5083790,00 грн., прострочена заборгованість за відсотками - 441 245,64 грн.

Ухвалою господарського суду від 25.03.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 14.04.2015 р. о 10:00 год., залучено до участі у справі Приватне підприємство "Реал-Ком" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалами господарського суду від 14.04.2015р., 14.05.2015р. розгляд справи відкладався на 14.05.2015р., 26.05.2015р.

Ухвалою господарського суду від 14.05.2015р., за клопотанням представника відповідача, строк розгляду спору продовжено на 15 календарних днів (до 07.06.2015р.), відповідно до ч. 3. ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

18 травня 2015 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №19947), яке долучено судом до матеріалів справи.

25 травня 2015 року електронною поштою від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх. №712), в якому просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з отриманням ухвали господарського суду від 14.05.2015р. тільки 25.05.2015р.

В призначене судове засідання представник позивача не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у попередньому судовому засіданні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача не з'явився. Ухвала господарського суду від 25.03.2015р. про порушення провадження у справі повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Вирішуючи клопотання позивача (вх. №712 від 25.05.2015р.), в якому просив суд відкласти розгляд справи на іншу дату, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

В даному разі, на думку суду, обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань, спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Враховуюче вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання про відкладення, оскільки розгляд даної справи вже був відкладений у зв'язку із неявкою позивача у судове засідання та суд обмежений часом вирішення справи.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 25.03.2015р., 14.04.2015р., 14.05.2015р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06 лютого 2014 року між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" (Банк) та Приватним підприємством "Реал-Ком" (Позичальник) було укладено договір про надання кредиту овердрафту №9/14-Хрк (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк здійснює платежі Позичальника на суму, що перевищує залишок грошових коштів на поточному рахунку №26004032342401 в ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК", в межах встановленого ліміту кредитування за кредитним овердрафтом за наявності вільних грошових коштів і періодом повного погашення заборгованості за основним боргом з утворенням кредитового сальдо на кінець банківського дня кожні 60 календарних днів. Сума ліміту кредитування встановлюється сторонами у розмірі 5 100 000,00 грн.

Сума процентів за користування кредитом "овердрафт" складає 19,5 % річних відповідно до п. 3.1 договору.

Відповідно до п. 3.3. Кредитного договору, Позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит "овердрафт" не пізніше 05 серпня 2014 року.

У разі невиконання зобов'язань, визначених п.3.3 (а саме - в разі неповернення отриманих кредитних коштів, несплати усіх процентів за фактичний строк користування кредитом "овердрафт") цього договору, позичальник сплачує проценти у розмірі 39% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Пунктом 4.3. Кредитного договору передбачено, що Банк має право вимагати від Позичальника дострокового розірвання Кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойки та збитків.

06 лютого 2014 року з метою забезпечення своєчасного та повного виконання за Кредитним договором, між Публічним акціонерним товариством "Український бізнес банк" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Сосонівка-Арго" (Поручитель) було укладено договір поруки №9-14-ХРК/ПОР 3, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався солідарно нести відповідальність перед Банком за виконання зобов'язань за договором про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року, укладеного між ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" та ПП "РЕАЛ-КОМ" на суму 5 100 000,00 грн. зі сплатою 19,5% річних, з встановленим строком погашення до 05 серпня 2014 року.

У відповідності до розділу III Договору поруки, договір вступає у дію з моменту його підписання, а припиняється його дія у момент повного виконання ПП "РЕАЛ-КОМ" боргових зобов'язань перед Банком.

Згідно п. 4.1. Договору поруки у разі невиконання або неналежного виконання ПП "РЕАЛ-КОМ" зобов'язань за Кредитним договором, Боржник та Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Зміни і доповнення умов цього договору можливі тільки по взаємному волевиявленню сторін та оформлюються додатковою угодою у письмовій формі (п.4.2. договору).

07 травня 2014 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду №1 до договору про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року, в якій були внесені зміни до пунктів 1.1, 3.1, 3.5, 3.16, 3.21, 3.22, 8.3 договору. Даною додатковою угодою було змінено період повного погашення заборгованості за основним боргом з утворенням кредитного сальдо на кінець банківського дня з 06 лютого 2014 року по 06 травня 2014 року - кожні 60 календарних днів, та з 07 травня 2014 року - кожні 0 календарних днів. Також, було змінено сплату відсоткової ставки річних на 23% та за невиконання умов та зобов'язань за договором, було змінено сплату відсотків у розмірі 46% річних.

07 травня 2014 року між Банком та Поручителем було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поруки №9-14-ХРК/ПОР 3 від 06.02.2014 р., в якій були внесені зміни до п. 1.1. договору поруки, а саме було змінено сплату відсоткової ставки річних на 23,0%. Також було доповнено Договір поруки п. 2.6., в якому зазначено, що Поручитель ознайомлений зі змістом Додаткової угоди від 07.05.2014 р. до договору про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 р. та всі умови Додаткової угоди №1 йому відомі, зрозумілі та узгоджені.

24 жовтня 2014 року між Банком та Позичальником було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року, в якій були внесені зміни до пункту 3.5. договору, в якому зазначалось, що за невиконання умов та зобов'язань за договором, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 46% річних та, починаючи з 06 серпня 2014 року, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 24% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі належним чином, проте Позичальником зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконані.

Внаслідок невиконання зобов'язань по сплаті суми кредиту за договором про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року, утворилась заборгованість, яка станом на 13 березня 2015 року складає 5 525 035,64 грн., з яких:

- прострочена заборгованість по кредиту - 5 083 790,00 грн.;

- прострочена заборгованість за відсотками - 441 245,64 грн.

Як зазначає Позивач, співробітники банку намагалися у телефонному режимі зв'язатися з Відповідачем, але станом на 13 березня 2015 року заборгованість за Кредитним договором Поручителем сплачена не була.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Приватне підприємство "Реал-Ком" свого зобов'язання за договором про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року у повному обсязі не виконав.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлений, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Частиною 1 статті 251 Цивільного кодексу України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно з частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Пунктом 3.1. Договору поруки встановлено, що цей договір набуває чинності та діє з моменту його підписання до закінчення трьох років з дня настання Боржником боргових зобов'язань перед Банком.

З умов Кредитного договору вбачається, що Позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит "овердрафт" не пізніше 05 серпня 2014 року.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2014 року Сторонами Кредитного договору було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання кредиту овердрафт №9-14-Хрк від 06.02.2014 року, в якій були внесені зміни до пункту 3.5. договору, в якому зазначалось, що за невиконання умов та зобов'язань за договором, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 46% річних та, починаючи з 06 серпня 2014 року, Позичальник сплачує Банку проценти у розмірі 24% річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення, тобто було збільшено обсяг відповідальності Поручителя.

Частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

На підставі викладеного, господарський суд дійшов висновку, що порука, відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України, припинилась, оскільки Сторони договору поруки не вносили змін до договору поруки щодо збільшення обсягу відповідальності Поручителя та в матеріалах справи відсутні докази згоди Поручителя на збільшення обсягу відповідальності Поручителя.

В пункті 4.1.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" №1 від 24.11.2014 зазначено, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.

Збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок зміни забезпеченого порукою зобов'язання суди повинні розуміти як: підвищення розміру процентів або встановлення нових умов щодо порядку зміни розміру процентної ставки, що призведе до її збільшення; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти; установлення або збільшення розміру неустойки; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним тощо.

Господарські суди мають враховувати, що згода поручителя надається в порядку та у спосіб, який передбачений договором поруки. Якщо договором поруки передбачено зміну його умов за письмової згоди сторін, то у такому разі саме лише повідомлення кредитором або боржником поручителя про зміну умов договору не є доказом надання поручителем згоди.

Судом встановлено, що п.4.2. договору поруки № 9-14-ХРК/ПОР 3 від 06.02.2014 року передбачає таку обов'язкову умову: зміни і доповнення умов цього договору можливі тільки по взаємному волевиявленню сторін та оформлюються додатковою угодою у письмовій формі.

Відповідно частини 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 44 цього ж Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

У випадках, коли позивач звільнений від сплати судового збору якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується (п. 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

З огляду на наведене, судовий збір у даній справі не стягується.

На підставі викладеного та керуючись статтями 509, 251-253,525, 526, 530, 546, 553, 554, 559, 612, 1054 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.05.2015 р.

Суддя Т.О. Пономаренко

справа № 922/1673/15