Справа № 2-47/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 березня 2009 року                                                                      Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.

при секретарі Бартош О.  

з участю представників сторін - ОСОБА_4, ОСОБА_5., адвокатів ОСОБА_6., ОСОБА_7.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3; як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Рівненська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8 про визнання частково недійсними: свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору дарування, визнання права власності на 1/3 частину майна, -

в с т а н о в и в :

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за його ініціативою батьки отримали земельну ділянку, на якій був збудований будинок. Позивач та його дві сестри та батьки приймали участь у будівництві цього будинку. Пізніше позивач дізнався, що будинок подарований ОСОБА_3. сестрою позивача - ОСОБА_2., яка в свою чергу успадкувала цей будинок за заповітом після смерті мами. Позивач вважає, що були порушені його права як власника майна, а саме - 1/3 частини будинку, а тому просить суд постановити рішення, яким задоволити заявлені позовні вимоги.

В судовому засіданні позивач позов підтримав і пояснив про обставини, описані вище. Додав, що будинок був повністю збудований станом на 1964 рік. В 1987 році цей будинок був оформлений за мамою позивача - ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Рівненським райвиконкомом 20.11.1987 року. Мама позивача померла в 1988 році. Спадкові права по заповіту оформила на себе сестра позивача - відповідачка ОСОБА_2. Про це також було відомо позивачеві станом на час оформлення відповідачкою спадкових прав. Надалі 25.07.1998 року відповідачка уклала договір дарування, який посвідчив приватний нотаріус ОСОБА_8., і власником будинку став відповідач ОСОБА_3. Про це також було відомо позивачеві станом на час оформлення угоди. Позивач зазначає, що він пропустив строки для звернення до суду з поважних причин, оскільки весь час був зайнятий. Вважає, що є підстави для задоволення його позову, зважаючи на трудову та фінансову участь в будівництві будинку. Просить позов задоволити.

Представник відповідачки ОСОБА_2. позов не визнала і пояснила, що посвідчення договору дарування відбулося добровільно, без примусу. Позивач знав про те, що її довірителька оформила спадщину на себе, та що вона в подальшому оформила договір дарування на користь ОСОБА_3. Вважає позов безпідставним, просить відмовити в його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3. та його представник вважають, що немає підстав для задоволення позову та заявили клопотання про застосування строків позовної давності. Просять відмовити в задоволенні позову з цих підстав.

Представник приватного нотаріуса Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8. пояснила, що нотаріус посвідчив договір дарування між відповідачкоюОСОБА_2 та ОСОБА_3. Перша виявила бажання подарувати будинок, і її воля відобразилася в правочині, який був посвідчений нотаріусом. Вважає, що нотаріус діяв правомірно, та заявила клопотання про застосування судом строків позовної давності.

Решта учасників не з'явилися в судове засідання. 

Суд вважає, що справу можливо розглянути на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення сторін, представників, дослідивши матеріали справи суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено в судовому засіданні, в 1987 році будинок по АДРЕСА_1 був оформлений за мамою позивача - ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Рівненським райвиконкомом 20.11.1987 року. Про цю обставину було відомо позивачу станом на час отримання свідоцтва, тобто в листопаді 1987 року. Мама позивача померла в 1988 році. Спадкові права по заповіту оформила на себе сестра позивача - відповідачка ОСОБА_2. Про це також було відомо позивачеві станом на час оформлення відповідачкою спадкових прав, тобто станом на 1988 рік. Надалі 25.07.1998 року відповідачка уклала договір дарування, який посвідчив приватний нотаріус ОСОБА_8., і власником будинку став відповідач ОСОБА_3. Про це знову ж було відомо позивачеві станом на час оформлення угоди, тобто станом на 1998 рік.

За п.4 Перехідних положень ЦК України 2003 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

У статті 237 ЦК України позовна давність визначається як строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - інститут матеріального, а не процесуального цивільного права. Обмежене строком давності право на позов означає лише можливість одержати примусовий захист порушеного суб'єктивного права від юрисдикційного органу. Оскільки заінтересована особа може у будь-який час звернутися до суду або іншого органу за захистом порушених чи оспорюваних прав та інтере­сів, які охороняються законом, ч. 1 ст. 242 ЦК України передбачає, що вимоги щодо захисту порушеного права приймаються судом незалежно від закінчення позовної давності. Але якщо при розгляді спору буде встановлено, що позовна давність закінчилася до пред'явлення позову і про її застосування заявлено сто­роною у спорі, то це є підставою для відмови в його задоволенні.

Суд вважає, що починаючи з листопада 1987 року, з часу отримання мамою позивача свідоцтва про право власності на будинковолодіння позивач мав би звернутися до суду з позовом про захист порушеного, як на його думку, права чи охоронюваного законом власного інтересу. Саме з цього часу для позивача розпочинається відлік строку позовної давності, адже з його слів, при цьому були порушені його права як власника майна.

Тобто, починаючи з листопада 1987 року позивач знав, що його права порушили певні особи, і з цього часу він мав можливість подати позов до суду.

Позовна заява надійшла до суду 05.12.2007 року, тобто за сплином трьохрічного терміну.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив  позовної  давності,  про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Не може бути задоволене клопотання позивача про захист його цивільних прав після спливу трьохрічного терміну. Позивач зазначив, що був дуже зайнятий, а тому не міг раніше звернутися до суду. Проте такі пояснення не заслуговують на увагу, оскільки з часу, коли позивач дізнався про порушення свого права і до часу звернення до суду минуло більше 20 років.

Станом на час розгляду справи такого органу влади, як Рівненський райвиконком - не існує. Представник позивача уточнила позовні вимоги, згідно яких просить не розглядати заявлені вимоги до Рівненського райвиконкому.

Судом також приймається до уваги, що до участі у справі позивачем не були залучені інші особи, чиїх прав та охоронюваних законом інтересів може стосуватися рішення суду. Суд враховує, що згідно ст. 33 ЦПК України залучення співвідповідача допускається за заявою позивача. Проте така заява не надійшла до суду.

Отже, суд позбавлений можливості задоволити позов, оскільки щодо певної частини позовних вимог слід застосувати строки позовної давності; інші позовні вимоги не можуть бути вирішені по суті через відсутність заяви позивача про залучення у справу належного співвідповідача, і неможливість заслухати їх думку щодо заявленого позову. 

Керуючись ст. 10, ч.1 ст. 11, ст.ст. 60, 61, 88, 212, 209, 214, 215 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3; як треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Рівненська районна державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_8 про визнання частково недійсними: свідоцтва про право власності, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, договору дарування, визнання права власності на 1/3 частину майна - відмовити за спливом позовної давності.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня проголошення, якщо його не буде оскаржено в апеляційному порядку. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення може бути також оскаржене і без подання заяви про апеляційне оскарження у випадку подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку неподання заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк рішення набуває законної сили після закінчення цього строку. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але не подано в подальшому апеляційну скаргу в 20-денний строк, то рішення набирає законну силу.

СУДДЯ:                                                                                           О.О.КРАСОВСЬКИЙ