Справа №2-а-58 за 2007 рік ПОСТАНОВА ім'ям України

16.01.2007 року Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі: головуючого -судді Жосан В.М., при секретарі Гофман О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовами ОСОБА_1 до Військової частини А-3767 про стягнення грошових сум

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даними позовами зазначивши, що з квітня 1999 року по це час перебуває на військовій службі у в/ч А-3767 м. Миколаєва. За твердженням позивача, за станом на 01 травня 2003 року він мав безперервний стаж військової служби -16 років 09 місяців, але щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України йому була сплачена не в повному обсязі, заборгованість за період з червня 2003 року по березень 2005 року складає 7591 гривня 76 коп. Крім того за період з 11 березня 2000 року по 01 липня 2006 року продовольче забезпечення або грошова компенсація за нього позивачу не надавалась. Компенсація за вказаний період, складає 11590 гривень 33 коп. Загальна заборгованість складає 19182 гривні 09 коп., яку він і просить стягнути з відповідача разом з держмитом у сумі -191 гривня 82 коп.

В судове засідання з'явилися - представник позивача ОСОБА_2 та представник в/ч А-3767 - Салтиков О.Є.

Представник позивача - ОСОБА_2 повністю підтримав вимоги позову та просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник військової частини А-3767 проти задоволення вимог позову заперечував, пояснюючи, що виплати компенсацій за продовольче утримання проводились в межах фінансування та згідно розпоряджень вищого командування. Стосовно виплати грошової надбавки за безперервну службу в Збройних силах пояснив, що виплати позивачу надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України проводилися у межах фінансування та в розмірах, встановлених за розпорядженнями Міністра оборони України від 26.05.2003р.№1038, від 06.01.2004р.№ 146/1/11/26, від 08.10.2004р. №220/2098 та від 05.01.2005р. №146/1/11/1.

Дослідивши матеріали справи, оцінив зібрані по справі докази, суд приходить до висновку:

ОСОБА_1 що з квітня 1999 року по це час перебуває на військової службі у в/ч А-3767 м. Миколаєва. За твердженням позивача, за станом на 01 травня 2003 року він мав безперервний стаж військової служби -16 років 09 місяців. Продовольче забезпечення, або грошова компенсація замість нього, не надавалось у період з 11 березня 2000 року по 01 липня 2006 року;

Продовольче та речове забезпечення особового складу Збройних Сил України гарантується ч.2 ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України" в редакції Закону від 05.10.2000року та ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 року, на який посилається відповідач, призупиняє дії тільки ст.9 ч. 2 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тобто не призупиняє дії, прийнятого пізніше, Закону України „Про Збройні Сили України", ст. 16 якого ніякими іншими законами , по цей час, змін не внесено та дія не призупинялась. Отже п.1 розділу 5 ,Дрикінцевих положень" Закону України „Про Збройні Сили України", ст 16 вступає в дію з 01.01.2001 року. Відповідно, з урахуванням наведеного, а також виходячи зі змісту ч.5 ст.17 Конституції України та ст.2 Закону України „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці за час перебування на військовій службі повинні отримувати продовольче та речове забезпечення за встановленими нормами.

Суд також вважає встановленим, що у порушення вимог п. 1 Указу Президента України від 05.05.2003р. (з наступними змінами) „ Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу" і п. 1.2 „Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України", затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003р. №149, надбавка за безперервну військову службу виплачувалася ОСОБА_1 не в повному обсязі, про що свідчать копії карток нарахування грошового забезпечення. Яких не будь даних про наявність обставин, передбачених п.п.2.4 та 4.3 вищевказаної Інструкції, суду відповідачем не було надано. Заборгованість відповідача по вказаному платежу перед позивачем за період із червня 2003 року по березень 2005 року складає - 7591 гривня 76 коп.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України суб'єкт владних повноважень, бездіяльність якого оскаржується, повинен доказати правомірність своєї бездіяльності. Між тим, яких-небудь доказів про наявність обставин, передбачених п.2.4 вищевказаної Інструкції - про відсутність достатнього фінансування даної надбавки для виплати її у повному обсязі, передбаченому Указом Президента України від 05.05.2003р., суду відповідачем не було надано.

Таким чином, враховуючи також положення ч.5 ст. 17 Конституції України, ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їхніх родин" і ст. 16 Закону України „Про Збройні Сили України", суд вважає безпідставними посилання відповідача, в підтвердженні правомірності своєї бездіяльності, на телеграми ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виходячи з матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме у сумі - 19182 гривні 09 коп.

На підставі ст.94 КАС України з військової частини А-3767 на користь позивача підлягає стягненню відшкодування судового збору у сумі - 191 гривня 82 коп.

Керуючись ст.ст. 104,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Військової частини А-3767 на користь ОСОБА_1 заборгованості по грошовій надбавці за безперервну службу в Збройних Силах України в сумі 7591 (сім тисяч п'ятсот дев'яносто одна) гривня 76 копійок, по компенсації за не отримане продовольче забезпечення у сумі 11590 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 33 копійки та судовий збір у розмірі 191(сто дев'яносто одна) гривня 82 копійки.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку в Апеляційний суд Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі в десятиденний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, подачі її копії в апеляційну інстанцію. Суддя