Справа 201/2929/15ц

Провадження № 2/201/1474/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого - судді Браги А.В.

при секретарі - Громницької М.С.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 201/2929/15ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_6 про зняття арешту з майна, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2015 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із вищезазначеним позовом, в якому просила суд зняти арешт із реєстраційним номером обтяження 9180513, накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 15462866 від 06 жовтня 2009 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалась на те, що їй на підставі договору дарування квартири від 28 березня 2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Гузєєвою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 297, належить 1/2 квартири АДРЕСА_1. Як стало відомо позивачу 15 січня 2015 року, після звернення до нотаріуса та отримання Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з індексним номером 32263981, згідно відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт із реєстраційним номером обтяження 9180513, який зареєстровано 24 жовтня 2009 року Дніпропетровською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції Дніпропетровської області м. Дніпропетровська. Арешт накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 15462866 від 06 жовтня 2009 року, що винесена Жовтневим відділом ДВС Дніпропетровського МУЮ. Також згідно даних вказаного реєстру, об'єкт обтяження (квартира № 24) належить ОСОБА_4. Однак станом на жовтень 2009 року квартира АДРЕСА_3 не належала ОСОБА_4, а знаходилась у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на підставі вже вказаного вище договору дарування, а тому арешт із реєстраційним номером обтяження 9180513 є незаконний. У зв'язку з чим позивач і звернулась до суду з позовом про зняття арешту.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та обґрунтовуючи їх наявними в матеріалах справи доказами.

Представник відповідача Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції проти задоволення позовної заяви не заперечував, просив вирішити справу відповідно до чинного законодавства. Зазначив, що матеріали виконавчого провадження були знищені.

Інший відповідач та третя особа до судового засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надали, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернулися, а також не скористалися правом надання заперечень проти позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу на підставі договору дарування квартири від 28 березня 2009 року, який посвідчено приватним нотаріусом ДМНО Гузєєвою І.В. та зареєстровано в реєстрі за № 297 належить право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5 - 7).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна з індексним номером 32263981, згідно відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт із реєстраційним номером обтяження 9180513, який зареєстровано 24.10.2009 року Дніпропетровською філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції Дніпропетровської області м. Дніпропетровська.

Арешт накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №15462866 від 06.10.2009 року, що винесена Жовтневим відділом ДВС Дніпропетровського МУЮ. Також згідно даних вказаного реєстру, об'єкт обтяження (квартира № 24) належить ОСОБА_4 (а.с. 11 - 12, 44 - 45).

Однак, станом на жовтень 2009 року квартира АДРЕСА_3 не належала ОСОБА_4, а знаходилась у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (кожному по 1/2 частині) на підставі вже вказаного вище договору дарування.

Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, арешт на квартиру АДРЕСА_1 було накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2009 року відносно боржника ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1), однак станом на 06 жовтня 2009 року ОСОБА_4 не була власником арештованої квартири.

02 лютого 2015 року позивач звернулась до Жовтневого ВДВС ДМУЮ із заявою про скасування арешту, який накладено на квартиру АДРЕСА_1, однак 25 лютого 2015 року було отримано відмову у скасуванні вказаного арешту з тих підстав, оскільки вона не є стороною зазначеного виконавчого провадження (а.с. 14).

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження».

Як передбачено ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Однак, всупереч приписам ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», під час відкриття виконавчого провадження стосовно боржника - ОСОБА_4 арешт було накладено на квартиру, яка знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_6, які не є боржниками в межах виконавчого провадження № 15462866 та на час накладення на квартиру арешту остання вже вибула з володіння ОСОБА_4.

Згідно до ч. 1, 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до п. 8 роз'яснень, наданих Верховним Судом України у «Висновках Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року», вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 15 травня 2013 р. у справі N 6-26цс13).

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України, позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60 - 61, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, третя особа без самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_6 про зняття арешту з майна у цивільній справі № 201/2929/15ц, - задовольнити.

Зняти арешт із реєстраційним номером обтяження № 9180513 накладений 06 жовтня 2009 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №15462866 на квартиру АДРЕСА_4.

Судові витрати у справі, що складаються з судового збору у сумі 243,60 гривень стягнути з ОСОБА_4, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на користь ОСОБА_3.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя : А.В. Брага