Справа №2-905/08

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 квітня 2008 року     м.Чернігів

Деснянський районний суд м.Чернігова в складі: головуючого: судді Кулініча Ю.П., за участю: секретаря судового засідання Шевченко Л.М., позивачки ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачок ОСОБА_3, ОСОБА_4, представників відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування Деснянської районної у м.Чернігові ради, про визнання права на проживання, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2007 року позивачка звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3С, в якому просила визнати за нею та її неповнолітнім сином ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, право на проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_1; та усунути перешкоди у реєстрації позивачки та сина у вказаній квартирі, зобов'язавши відповідачку надати їй та сину можливість користуватися квартирою та зареєструватися в ній, оскільки іншого житла вони з сином у м.Чернігові не мають.

Ухвалами суду до участі у справі в якості співвідповідачки залучено ОСОБА_4, в якості третьої особи: орган опіки та піклування Деснянської районної у м.Чернігові ради.

У судовому засідання позивачка та її представник позов підтримали.

Відповідачки та їх представники в судовому засіданні позов не визнали, посилаюсь на те, що квартира є приватною власністю і вимоги позивачки є незаконними та такими, що порушують права власника.

Представник органу опіки та піклування просив позов задовольнити з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватно власності ОСОБА_3 В квартирі тривалий час проживали позивачка ОСОБА_1 та неповнолітній син ОСОБА_8, що є невісткою та онуком ОСОБА_3С

З пояснень сторін та показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вбачається, що позивачка вселилась до квартири разом з чоловіком та дитиною

2

за згодою ОСОБА_3 Реєстрація місця проживання позивачки та дитини не проводилась.

У 2007 році шлюбні стосунки між позивачкою та сином ОСОБА_3 були припинені і ОСОБА_3 стала наполягати на виселенні позивачки та дитини з квартири.

2007     укладено договір купівлі-продажу, згідно якого ОСОБА_3 продала квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4

2008     ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_1 був направлений лист з вимогою в трьохмісячний термін добровільно звільнити квартиру. Лист отриманий позивачкою 31.01.2008.

Згідно ч.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.

Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, ОСОБА_4 вправі використовувати квартиру на власний розсуд.

Підстав для визнання за ОСОБА_1 та її сином права користування квартирою у АДРЕСА_1 немає. Той факт, що вселення відбулось за згодою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 останнім часом сплачує комунальні платежі, не може бути підставою для надання ОСОБА_1 та її сину права користування квартирою.

Дії ОСОБА_4 відповідають вимогам ст.ст.150, 168, 170 Житлового кодексу України.

Підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись викладеним вище, ст.4 Закону України „Про власність" та ст.ст 10, 60, 208-209, 292, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо вона подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.