ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 р. | № 8/442 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кривди Д.С., |
суддів: | Жаботиної Г.В., Уліцького А.М. |
розглянувши касаційну скаргу | ТОВ “Зміна” |
на постанову | від 27.09.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду |
та на рішення | від 09.06.06 |
у справі | №8/442 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | ТОВ “Зміна” |
до | Червоногригорівської селищної ради |
про | зобов’язання вчинити дії |
за участю представників сторін |
від позивача: | Воронов Т.С. –директор, Воронова М.М., дов. |
від відповідача: | у засідання не прибули |
ВСТАНОВИВ:
ТОВ “Зміна” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Червоногригорівської селищної ради про визначення умов пунктів 5, 9, 34, 35 договору оренди земельної ділянки між позивачем та відповідачем шляхом викладення їх в новій редакції, а також зобов’язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки з позивачем на умовах, вказаних у наданому позивачем проекті.
Позов мотивовано тим, що положення вказаних пунктів договору у редакції, запропонованій відповідачем у протоколі розбіжностей до договору оренди земельної ділянки, не відповідають вимогам законодавства.
Рішенням від 09.06.06 господарський суд Дніпропетровської області (колегія суддів у складі: Дубініна І.Ю. –головуючого, Ліпинського О.В., Чередко А.Є.) у задоволенні позову відмовив.
Рішення мотивовано тим, що запропонований відповідачем розмір орендної плати відповідає вимогам чинного законодавства та не перевищує законодавчо встановленого її максимального розміру, передбаченого ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі”. Стосовно пропозиції відповідача щодо виключення п.п. 34, 35 договору про страхування об’єкту оренди суд першої інстанції зазначив, що такі положення не є істотними умовами договору і мають визначатись за згодою сторін, а сторони у п. 33 проекту договору погодили нездійснення страхування об’єкту оренди на весь період дії цього договору.
Крім того, суд першої інстанції послався на відсутність на момент розгляду справи рішення відповідача про надання спірної земельної ділянки в оренду позивачу.
Постановою від 27.09.06 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Чохи Л.В. –головуючого, Євстигнеєва О.С., Логвиненко А.О.) рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Ухвалою від 07.12.06 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення і постанови у справі та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована незастосуванням судами при вирішенні спору, зокрема, приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 2 Закону України “Про плату за землю”.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом даного спору є зобов’язання Червоногригорівської селищної ради укласти з позивачем договір оренди земельної ділянки площею 0,2557 га з встановленням нормативної оцінки земельної ділянки в розмірі 23243 грн., а орендної плати за рік –232,43 грн., що становить 1% від нормативної оцінки землі.
Приписи ст.ст. 13 і 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб’єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 ЗК України (в редакції чинній на момент звернення з позовом) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно зі ст. 16 Закону України “Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.
Стаття 12 ЗК України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України “Про оренду землі”.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір оренди землі і надав проект такого договору. Розглянувши вказаний проект договору, відповідач підписав його з протоколом розбіжностей. У зв’язку з незгодою з протоколом розбіжностей позивач звернувся до господарського суду із позовом.
Разом з тим, суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що позивач не надав жодних доказів наявності на момент розгляду справи судом рішення Червоногригорівської селищної ради про надання позивачу в оренду спірної земельної ділянки.
У судовому засіданні касаційної інстанції позивач не спростував висновок суду про відсутність рішення ради про надання спірної земельної ділянки в оренду позивачу.
Натомість, позивач послався на наявність чинного рішення Червоногригорівської селищної ради №110-Х/ХХІІ від 29.08.97 про надання позивачу спірної земельної ділянки на праві постійного користування та обставини невидачі відповідачем передбаченого цим рішенням державного акту. Проте такі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки обставини бездіяльності відповідача щодо невиконання зазначеного рішення, на які посилається позивач, не є предметом оскарження у даній справі, зважаючи на заявлені позовні вимоги.
З огляду на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, за відсутності рішення Червоногригорівської селищної ради про надання спірної земельної ділянки в оренду позивачу, позовні вимоги про зобов’язання відповідача укласти договір оренди не підлягають задоволенню, тому підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.09.06 у справі №8/442 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький