Справа № 22ц-893\2006 р.

Головуючий у 1-й інстанції: Артюх К.В. Доповідач: Шевченко В.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2006 року                                           місто Чернігів

Апеляційний    суд   Чернігівської    області у складі:

головуючого - Позігуна М.І.,

суддів - Шевченка В.М., Смаглюк Р.Г.

при секретарі - Пац Т.М. з участю сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду м. Чернігова цивільну справу . за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від ЗО березня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до СПД ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди (компенсації страхового збитку) внаслідок невиконання вимог нормативних документів при наданні послуг, стягнення моральної шкоди,

встановив:

У липні 2005 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до СПД ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування шкоди (компенсації страхового збитку) внаслідок невиконання вимог нормативних документів при наданні послуг, стягнення моральної шкоди мотивуючі свої вимоги тим, що у 2002 році прочитав у Чернігівській міській газеті „ІНФОРМАЦІЯ_1" рекламне оголошення про надання послуг по відпочинку на березі Чорного моря протягом 10 днів з доставкою комфортабельним автобусом з м. Чернігова до місця відпочинку. Позивач вирішив скористатись даною послугою, які йому надали приватні підприємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3. В ніч з 30 на 31 липня 2002 року в автобусі позивач отримав легкі тілесні ушкодження від одного з пасажирів. Згідно Закону України „Про туризм" позивач був туристом, а тому має право на страхове відшкодування  збитку нанесеного здоров"ю. Страхова сума за 26 днів втрати працездатності складає 1105 грн. Також йому була завдана моральна шкода, яку він просить стягнути з ОСОБА_2 в сумі 700 грн. та ОСОБА_3 в сумі 200 грн.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2006 року у задоволенні позову ОСОБА_1 -відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги посилаючись на те, що суд виніс рішення з порушенням норм процесуального та морального права, а саме не надана належна оцінка показам свідка, письмовим поясненням ОСОБА_2 Рішення не відповідає тим обставинам справи, які були встановлені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_2, як приватний підприємець, здійснював перевезення пасажирів на основі ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом і в ніч з 30 на 31 липня 2002 року в автобусі „Ікарус", що знаходився у приватній власності відповідача, що рухався з ІНФОРМАЦІЯ_2, позивачеві були заподіяні тілесні ушкодження іншим громадянином.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про туризм", страхування туристів від нещасних випадків є обов'язковим і забезпечується суб"єктом туристичної діяльності на основі угод із страховиком. Документів, яки б підтверджували надання туристичних послуг СПД „ОСОБА_2 та ОСОБА_3" відсутні. Таким чином відповідачі, які не є суб'єктами туристичної діяльності не повинні сплачувати позивачеві грошові виплати в порядку ст. 16 Закону України „Про туризм" ,на яку безпідставно посилається позивач. Тому суд правильно дійшов до висновку про відсутність підстав про задоволення вимог ОСОБА_1 про відшкодування компенсації страхового збору.

Відмовляючи в задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, суд обґрунтовано, виходячи з положень ст. 23 ЦК України та роз'яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 р. № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" прийшов до висновку про відсутність умов, за яких відшкодовується моральна шкода та, що обставини , якими ОСОБА_1 обґрунтовував заподіяння йому моральної шкоди відповідачами (звернення до суду, витрат часу на консультації до фахівців тощо) не можуть бути підставою для відшкодування відповідачами моральної шкоди.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з позовом про стягнення грошових сум з відповідачів у зв"язку з нездійсненням ними обов"язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті та обов"язкового страхування при здійсненні туристичної поїздки. В подальшому ОСОБА_1 дійшов вимоги про стягнення моральної шкоди, про що подав заяву в письмовій формі. Суд, хоча і відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання наданої ОСОБА_2 в газеті „ІНФОРМАЦІЯ_1" №НОМЕР_1 реклами недобросовісною, однак позовної заяви з такими вимогами, яка б відповідала вимогам ст. 118 ЦПК України позивач не подав. І хоча визнання реклами недобросовісної , наданої в газеті та стягнення страхових сум не є однорідними позовними вимогами, суд всупереч нормам ЦПК України розглянув усні вимоги позивача, які повинні були розглянуті лише з додержанням ст.ст. 119-120 ЦПК.

За таких обставин, відповідно до правил п.8 ст. 207, 310 рішення суду в частині залишення без задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання реклами недобросовісною, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 207 п.8, 218, 307, 308, 310, 312, 315 ЦПК України апеляційний суд,

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 30 березня 2006 року в частині відмови ОСОБА_1 в задоволенні вимог про визнання реклами , наданої ОСОБА_2 в газеті „ІНФОРМАЦІЯ_1" НОМЕР_1 недобросовісною - скасувати і вимоги в цій частині залишити без розгляду, а в решті зазначене рішення суду залишити без змін.

Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення.