ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
17 січня 2007 р. |
№ 19/12-4293/1 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого |
Кравчука Г.А., |
|
суддів: |
Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Відкритого акціонерного товариства “Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція” |
|
на постанову |
Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. |
|
у справі |
№ 19/12-4293/1 |
|
господарського суду |
Миколаївської області |
|
за позовом |
прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” в особі Миколаївської філії |
|
до |
Відкритого акціонерного товариства “Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція” |
|
про |
стягнення 190 860,71 грн. та зобов'язання виконати умови договору |
в судовому засіданні взяли участь представники:
|
прокуратури: |
- не з'явились; |
|
позивача: |
- не з'явились; |
|
відповідача: |
Мазур О.В., дов. № б/н від 01.03.2006 р.; |
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2006 р. Прокурор Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії “Украгролізинг” (далі -Компанія) в особі Миколаївської філії (далі -Філія) звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція” (далі -Товариство) на користь держави в особі Компанії на рахунок Філії заборгованість за договором № 14-03-176фл від 19.03.2003 р. у розмірі 176 304,18 грн., пеню у розмірі 14 556,53 грн. та зобов'язати Товариство укласти нотаріально посвідчений договір застави на суму 150 % від вартості об'єкту лізингу та договір страхування отриманої на умовах лізингу техніки.
Позовні вимоги прокурор Центрального району м. Миколаєва обґрунтовував тим, що Товариство не виконує зобов'язання за договором № 14-03-176фл від 19.03.2003 р. в частині сплати лізингових платежів та укладення нотаріально посвідченого договору застави на суму 150 % від вартості об'єкту лізингу та договору страхування об'єкту лізингу, чим порушуються інтереси держави.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 28.08.2006 р. (суддя Семенов А.К.) позовну заяву прокурора Центрального району м. Миколаєва та додані до неї документи повернуто без розгляду на підставі п. 1 частини першої ст. 63 ГПК України у зв'язку з тим, що відповідним прокурором пред'явлено позов не в інтересах держави, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. (колегія суддів: Колоколов С.І., Разюк Г.П, Петров М.С.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.08.2006 р. скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Миколаївської області. Постанова мотивована тим, що прокурор Центрального району м. Миколаєва правомірно та обґрунтовано визначив Компанію у якості позивача.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою (та доповненнями до неї) на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р., у якій просить вказану постанову скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.08.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що господарський суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, яка оскаржується, порушив ст. 121 Конституції України, ст. 2 ГПК України, проігнорував рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99, внаслідок чого прийшов до помилкових висновків.
Компанія скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та надіслала відзивів на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову -без змін. Вимоги, викладені у відзиві, Компанія обґрунтовує тим, що при винесенні постанови від 17.10.2006 р. Одеський апеляційний господарський суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Прокурор Центрального району м. Миколаєва не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду постанови апеляційного господарського суду, яка оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними ухвали та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
П. 2 частини першої ст. 121 Конституції України встановлює, що прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини другої ст. 361 Закону України “Про прокуратуру” підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно з частиною першою ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до частини третьої цієї ж статті ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Конституційний суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
П. 2 резолютивної частини вказаного рішення визначено, що під поняттям “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах”, необхідно розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
У п. 5 мотивувальної частини того ж рішення зазначено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справі, порушеній за позовною заявою прокурора, і на підставі частини другої ст. 21 ГПК України є стороною в судовому процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що прокурор може звертатись до господарського суду з позовом тільки у випадку, коли позивачем у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділений повноваженнями органу виконавчої влади.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурором Центрального району м. Миколаєва подано позов про стягнення з Товариства на користь Компанії на рахунок Філії заборгованості за договором № 14-03-176фл від 19.03.2003 р. у розмірі 176 304,18 грн., пеню у розмірі 14 556,53 грн. та про зобов'язання Товариства укласти нотаріально посвідчений договір застави на суму 150 % від вартості об'єкту лізингу та договір страхування отриманої на умовах лізингу техніки, тобто позов пред'явлено фактично в інтересах Компанії.
Таким чином, прокурор Центрального району м. Миколаєва, не маючи відповідних повноважень, звернувся з позовом фактично не в інтересах держави в особі органу державної влади або органу місцевого самоврядування, наділеного повноваженнями органу виконавчої влади, а в інтересах самостійного суб'єкта господарської діяльності -Компанії.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. прийнята без урахування вказаного вище, а тому підлягає скасуванню у відповідності до ст. 11110 ГПК України.
Ухвала ж господарського суду Миколаївської області від 28.08.2006 р. відповідає вимогам ст. 2 ГПК України (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99) та п. 1 частини першої ст. 63 ГПК України, а тому має бути залишена в силі.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 30.05.2006 р. у справі № 111/13-05 господарського суду Київської області за позовом прокурора Печерського району міста Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Відкритого акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Украгролізинг” в особі філії “Київобллізинг” до Сільськогосподарського виробничого кооперативу “Черняхівське” про стягнення 701 404,99 грн.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Баштанська сільськогосподарська машинно-технологічна станція” задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.10.2006 р. у справі № 19/12-4293/1 господарського суду Миколаївської області скасувати.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 28.08.2006 р. у справі № 19/12-4293/1 залишити в силі.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало