ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 р. | № 14/332 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Кравчука Г.А., |
суддів: | Мачульського Г.М., Шаргала В.І., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр К” |
на постанову | Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. |
у справі | № 14/332 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Дочірнього підприємства “Агрофірма Шахтар” орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька” |
до | Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр К” |
треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: | 1) П’ятихатська районна державна насіннєва інспекція, 2) Дніпропетровська обласна насіннєва інспекція |
про | розірвання договору поставки насіння |
та за зустрічним позовом | Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр К” |
до | Дочірнього підприємства “Агрофірма "Шахтар” орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька” |
про | стягнення 450 000,00 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: | Гончарова І.Т., дов. № 05 від 15.01.2007 р.; |
відповідача: | Карпенко С.М., дов. № 15 від 03.07.2006 р.; Серебрякова Т.П., дов. № 14 від 03.07.2006 р.; |
третьої особи-1: | — не з’явились; |
третьої особи-2: | — не з’явились; |
За розпорядженням в. о. Голови судової палати від 17.01.2007 р. справу передано для розгляду колегії суддів Вищого господарського суду України у складі Кравчука Г.А. –головуючого, Мачульського Г.М. та Шаргала В.І.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2005 р. Дочірнє підприємство “Агрофірма Шахтар” орендного підприємства “Шахта ім. О.Ф. Засядька” (далі –Підприємство) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просило розірвати договір поставки № 90 від 21.02.2005 р. (далі –Договір № 90), укладений між ним та Аграрно-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю “Агроцентр К” (далі –Товариство).
Позовні вимоги Підприємство обґрунтовувало тим, що Товариство порушило умови Договору № 90, а саме –здійснило поставку товару з затримкою та з фіктивними свідоцтвами на насіння, виписаними на підставі неіснуючих сертифікатів на насіння, на частину товару не надало сертифікатів на насіння, поставило частину товару, яка не відповідала показникам якості та допустило інші суттєві порушення вказаного договору, у зв’язку чим він підлягає розірванню на підставі норм ГК України та ЦК України.
25.01.2006 р. Підприємство уточнило позовні вимоги та просило господарський суд Дніпропетровської області розірвати Договір № 90 та стягнути з Товариства неустойку за прострочення поставки товару за вказаним договором та 97 150,00 грн. зайво перерахованих коштів, оскільки Товариство, враховуючи меншу якість частини поставленого товару, фактично поставило товар на суму 352 850,00 грн., проте одержало кошти у сумі 450 000,00 грн.
У грудні 2005 р. Товариство звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою, у якій просило стягнути з Підприємства 450 000,00 грн. боргу за Договором № 90.
Зустрічні позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що воно за Договором № 90 поставило Підприємству у повному обсязі товар належної якості на суму 900 000,00 грн., проте останнє оплатило цей товар лише частково –на суму 450 000,00 грн., а тому, виходячи з норм ЦК України, має сплатити відповідну заборгованість.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2006 р. (суддя Панна С.П.) в задоволенні первісних позовних вимог Підприємства відмовлено, а зустрічні позовні вимоги Товариства задоволено.
В частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог Підприємства рішення мотивовано тим, що Підприємство не довело факту здійснення поставки товару Товариством за Договором № 90 з затримкою, і в порушення ст. 666 ЦК України не відмовилось від прийняття товару за вказаним договором та не повернуло товар Товариству через відсутність необхідних документів на нього, а здійснило його посів і тільки потім почало пред’являти претензії до Товариства.
В частині задоволення зустрічних позовних вимог Товариства рішення мотивовано тим, що Підприємство не виконало у повному обсязі зобов’язання за Договором № 90 щодо оплати поставленого по ньому товару, а тому відповідна сума коштів підлягає стягненню на підставі норм ЦК України.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. (колегія суддів: Джихур О.В., Коршун А.О., Герасименко І.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2006 р. скасовано, первісні позовні вимоги Підприємства задоволено, а в задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства відмовлено.
В частині задоволення первісних позовних вимог Підприємства постанова мотивована тим, що Товариство порушило умови Договору № 90, зокрема, щодо строків поставки товару, наявності документів на нього (сертифікатів та свідоцтв) та його якості, а тому вказаний договір підлягає розірванню згідно з нормами ЦК України, при цьому Товариство має сплатити пеню за прострочення поставки товару та повернути заборгованість, яка утворилась у зв’язку з поставкою частини товару нижчої якості, вартість якого є меншою від вартості товару, поставка якого мала бути здійснена.
В частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства постанова мотивована тим, що на поставлений за Договором № 90 товар, у тому числі за товар нижчої якості, Товариство розрахувалось з Підприємством у повному обсязі.
Товариство звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р., у якій просить вказану постанову скасувати ти залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2006 р. Вимоги, викладені у касаційній скарзі, Товариство обґрунтовує тим, що постанова, яка оскаржується, була прийнята з порушенням норм матеріального права (проте не зазначено, яких саме норм і яким чином), і не відповідає фактичним обставинам справи.
Підприємство не скористалась правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства не надіслало, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на 55 тон насіннєвого матеріалу, який був поставлений Товариством Підприємству за Договором № 90, відсутній сертифікат на насіння.
Відповідно до частини п’ятої ст. 21 Закону України “Про насіння і садивний матеріал” усі партії насіння і садивного матеріалу, призначені для реалізації, повинні мати сертифікати, що засвідчують їх сортові та посівні якості.
Згідно з частиною четвертою ст. 22 Закону України “Про насіння і садивний матеріал” на насіння і садивний матеріал, які за даними лабораторного аналізу відповідають вимогам нормативних документів, їх власнику видається сертифікат. Використання на посів насіння, яке не перевірене в лабораторіях відповідно до їх компетенції або не відповідає вимогам нормативних документів, забороняється.
Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що якість 55 тон насіннєвого матеріалу, які поставлені Товариством Підприємству за Договором № 90, не підтверджена належним чином.
Крім того, господарським судом другої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що:
– сертифікатами на насіння, оформленими належним чином, підтверджується якість тільки трьох партій насіннєвого матеріалу: № 318/5 в кількості 20 тон (сертифікат БН 040064 № 04/14-40 від 17.03.2005 р.), № 318/2 в кількості 25 тон (сертифікат БН 040061№ 04/14-37 від 21.02.2005 р.), № 318/1 в кількості 25 тон (сертифікат БН 040062 № 04/14-36 від 21.02.2005 р.), в загальній кількості 70 тон.
– на партії №№ 318/10, 318/11, 318/12, 318/7 насіннєвого матеріалу в загальній кількості 100 тон сертифікати на насіння були видані після поставок (після 19.04.2005 р.): БН 040074 № 04/14-49, БН 040075 № 04/14-50 та БН 040077 № 04/14-52 видані 03.05.2005 р., БН 040076 № 04/14-51 виданий 26.04.2005 р.
– сертифікати на насіння БН 040074 № 04/14-49 від 03.05.2005 р. на партію № 318/10, БН 040075 № 04/14-50 від 03.05.2005 р. на партію 318/11, БН 040076 № 04/14-51 від 26.04.2005 р. на партію 318/2 та БН 040077№ 04/44-52 від 03.05.2005 р. на партію № 318/7 не підписані начальником П’ятихатської районної державної насіннєвої інспекції;
– у свідоцтвах на насіння №№ 15, 16, 18 дата видачі сертифікатів на насіння не співпадає з фактичною;
– у свідоцтвах на насіння кукурудзи Бриз-396 НВ 1-е покоління під № 16, 18, 17, 15 відсутній показник вологості насіння.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що поставка товару (насіння) за Договором № 90 була здійснена Товариством з порушенням умов вказаного договору щодо якості товару та щодо надання документів (свідоцтв на насіння), які б підтверджували таку якість.
Також господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.04.2005 р. Підприємство здійснило передплату за Договором № 90, однак перша партія товару була відвантажена Товариством лише 16.04.2005 р., тобто з порушенням умов п. 5.3 вказаного договору щодо поставки товару на протязі 3-х робочих днів з моменту здійснення передплати.
Таким чином, з боку Товариства мало місце істотне порушення зобов’язань за Договором № 90.
Згідно з п. 3 та 4 частини першої ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини другої ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, вставлених договором або законом.
Як встановлено господарським судом другої інстанції, за товар, у тому числі нижчої якості, поставлений за Договором № 90, Підприємство розрахувалось з Товариством у повному обсязі, виходячи з ціни вказаного товару, з урахуванням його якісних показників, тому відсутні правові підстави для задоволення зустрічних позовних вимог Товариства.
Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про задоволення позовних вимог Підприємства та відмову у задоволенні зустрічних вимог Товариства.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв’язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Аграрно-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю “Агроцентр К” залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2006 р. у справі № 14/332 господарського суду Дніпропетровської області –без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
Суддя Г.М. Мачульський
Суддя В.І. Шаргало