КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.03.2009                                                                                           № 12/197

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Григоровича О.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з"явились,

 від відповідача - Донченко О.Г., дов.від 26.12.08 № 2941,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 29.10.2008

 у справі № 12/197  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтно-будівельна компанія"Кремремпуть"

 до                                                   Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"

 про                                                   стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельна компанія“Кремремпуть” (далі – позивач) звернулося з позовом до Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” (далі – відповідач) про стягнення 18480,00 грн. основного боргу, 2681,45 грн. – пені, 462,00 грн. – 3% річних, 4039,73 грн. – втрат від інфляції за неналежне виконання відповідачем умов договору поставки  від 29.03.07  № 11-П.

          В процесі розгляду справи позивач подав уточнений розрахунок позовних вимог, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 18480,00 грн. основного боргу, 1478,02 грн. – пені, 462,74 грн. – 3% річних та 4039,73 грн. – збитків від інфляції.

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.08 № 12/197  позовні вимоги задоволено повністю. Рішення мотивовано тим, що позивач здійснив поставку продукції (шпала дерев’яна просочена типу II-А), а відповідач  зобов’язання щодо оплати за поставлену продукцію не виконав.

          Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення вимог позивача по стягненню пені.  Доводи заявника аргументовані тим, що при  прийнятті рішення суд не врахував важке фінансове становище відповідача, яке пов’язано з наявністю великого розміру кредиторської та дебіторської заборгованості, що обмежує платоспроможність підприємства; відповідно до норм чинного законодавства суд має право, враховуючи майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні,  зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.09 відповідачеві  було відновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду від 29.10.08 у даній справі, а апеляційну скаргу прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 04.03.09.

Згідно з п.3.6 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 №02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

          Відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75, про час і місце розгляду справи учасники судового процесу були повідомлені належним чином, про що свідчить відбиток штампу з відміткою про відправку документа та підпис працівника суду, зроблені на звороті у лівому нижньому куті першого примірника ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка залишається у  справі, про надсилання копій ухвали 20.02.09.

          В судове засідання 04.03.09 представник  позивача не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином; письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

          Представник відповідача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

          Порадившись, колегія суддів ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

          Згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарський суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв’язаний доводами апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів встановила наступне.

29.03.07 між  Державним підприємством “Дарницький вагоноремонтний завод” (за текстом договору “покупець”) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельна компанія “Кремремпуть” (за текстом договору “постачальник”) був укладений договір поставки № 11-П (далі – договір).

Згідно п.1.1 договору та специфікації № 1, яка є його невід’ємною частиною,  постачальник зобов’язався поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити  шпали дерев’яні просочені типу II-А для власних виробничих потреб.

Відвантаження продукції проводиться партіями в 10-ти денний термін після письмової заявки покупця (п.5.2 договору).

Матеріали справи свідчать, що позивач 02.04.07  поставив на адресу відповідача шпали дерев’яні просочені типу II-А на суму 18480,00 грн. Даний факт підтверджується копіями видаткової накладної від 02.04.07 № РН-0000019 та  довіреності серії ЯНО № 085121 від 28.03.07, виданої відповідачем на ім’я Єфремової Л.В. на отримання від ТОВ “Ремонтно-будівельна компанія “Кремремпуть” шпал дерев’яних. Факт отримання шпал підтвердив в судовому засіданні і представник відповідача.

Пунктом 6.1 договору сторони узгодили, що оплата поставленої продукції здійснюється покупцем в сумі вартості кожної поставленої партії продукції у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію на протязі 20 банківських днів після дати надходження вантажу на адресу відповідача у м. Києві.

Статтею 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, він за поставлену партію шпал у встановлений договором строк не розрахувався.

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України)  встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Оскільки відповідач не надав доказів здійснення оплати поставленої продукції, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 18480,00 грн. підлягають задоволенню.

Господарський суд міста Києва правомірно зазначив, що згідно зі ст.ст.536,625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції обґрунтовано визнано та задоволено  місцевим господарським судом.

Пунктом 9.6 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день  прострочення.

Аналіз чинного законодавства свідчить, що учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити господарську санкцію у вигляді грошової суми (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Разом з тим, у відзиві на позов, а згодом і в апеляційній скарзі, відповідач звертався до суду  з проханням зменшити розмір штрафних санкцій у вигляді пені та не стягувати їх з підприємства взагалі. Свої доводи він аргументує тим, що не відмовляється від виконання  обов’язків за договором поставки від 29.03.07 № 11-П, але на даний час підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі. Такий стан пов’язаний з наявністю великого розміру кредиторської та дебіторської заборгованості, що обмежує платоспроможність підприємства по відношенню до позивача та інших кредиторів. При цьому відповідач зазначив, що в структурі дебіторської заборгованості найбільшу питому вагу займає дебіторська заборгованість бюджету, розмір якої постійно збільшується. В якості доказу важкого фінансового стану відповідачем долучено до матеріалів справи копію звіту про фінансові результати  і дебіторську та кредиторську заборгованість, копію довідки про стан дебіторської та кредиторської заборгованості (за даними форми № 1-Б) та копію ухвали Господарського суду міста Києва від 18.12.06 у справі № 24/342-б про визнання банкрутом Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод”, якою було затверджено мирову угоду між останнім та кредиторами).

Місцевий господарський суд зазначене вище клопотання відповідача залишив без реагування.

Відповідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

В п.3.9.2 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97    № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення договору тощо.

До наявності інших обставин, які мають істотне значення, колегія суддів відносить тяжкий фінансовий стан відповідача, який пов’язаний з нещодавнім припинення провадження у справі про його банкрутство (ухвала Господарського суду міста Києва від 18.12.06 у справі № 24/342-б) та наявністю великого розміру кредиторської та дебіторської заборгованості, яка обмежує платоспроможність підприємства.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені  та задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 443,40 грн.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.08  у справі № 12/197 підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський  суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.08 у справі    № 12/197 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

“1.  Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства “Дарницький вагоноремонтний завод” (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74, код ЄДРПОУ 14294471, МФО 322959; р/р 260000006803 в АБ “Експрес-Банк” м. Києва, а у випадках відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельна компанія “Кремремпуть” (39601, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Переяславська, 42, код ЄДРПОУ 33809827, МФО 331768; р/р 26001161701 у Кременчуцькій філії АКБ “Промислово-фінансовий банк”) 18480,00 (вісімнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень 00 копійок – основного боргу, 443,40 (чотириста сорок три) гривні 40  копійок – пені, 462,74 (чотириста шістдесят дві) гривні 74 копійки – 3% річних, 4039,73 (чотири тисячі тридцять дев’ять) гривень 73 копійки – збитки від інфляції, 234,26 (двісті тридцять чотири) гривні 26 копійок  - державного мита та 118,00 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок – витрат на формаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Ремонтно-будівельна компанія “Кремремпуть” (39601, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Переяславська, 42, код ЄДРПОУ 33809827, МФО 331768; р/р 26001161701 у Кременчуцькій філії АКБ “Промислово-фінансовий банк”) з державного бюджету 22,37 (двадцять дві) гривні 37 копійок надмірно сплаченого державного мита.”

3. Зобов’язати Господарський суд міста Києва видати наказ відповідно до зміненого рішення.

          4.Матеріали справи №  12/197   повернути до Господарського суду  міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.03.09 (відправлено)