КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 04.03.2009                                                                                           № 11/145

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Зубець Л.П.

          Лосєва  А.М.

 при секретарі:           Царенко А.М.

 За участю представників:

 від позивача - Загородній М.В. - довіреність №4 від 03.03.2009р.;

 від відповідача - не з'явились;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.11.2008

 у справі № 11/145 (Смирнова Ю.М.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий центр "Темпо"

 до                                                   Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

              

             

 про                                                   розірвання договору оренди та зобов"язання звільнити приміщення

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди №2/06 від 12.08.2003р., укладеного між позивачем та відповідачем, а також зобов'язання відповідача звільнити займане приміщення у триденний термін з моменту розірвання договору і передати приміщення позивачу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив про те, що в порушення п.2.3 договору оренди відповідач відмовився від внесення змін до договору в частині зміни розміру орендної плати, що є підставою для дострокового розірвання договору та, як наслідок, звільнення відповідачем орендованого приміщення.

Відповідач у судові засідання під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва не з'явився, відзиву на позов не подав, у зв'язку з чим справа розглядалась за наявними в ній матеріалами відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №11/145 позов було задоволено повністю, розірвано договір оренди №2/06 „ж” від 12.08.2003р., укладений між сторонами, зобов'язано відповідача звільнити орендоване приміщення загальною площею 167,00 кв. м., розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 87, та передати вказане приміщення позивачу. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №11/145 скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідач стверджує про те, що місцевим господарським судом були порушені принципи рівності та всебічності судового розгляду, оскільки спір вирішувався за відсутності представників відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2009р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.02.2009р.

Представник позивача у судове засідання 21.01.2009р. не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Від відповідача в судове засідання з'явився представник ОСОБА_2, однак в порушення вимог ч.5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, останній не надав суду нотаріально посвідченої довіреності на підтвердження своїх повноважень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 04.03.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.2009р. надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №11/145 без змін як таке, що прийняте місцевим господарським судом з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. 

Від відповідача в судове засідання 04.03.2009р. з'явився представник ОСОБА_2, однак в порушення вимог ч.5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, останній повторно не надав суду нотаріально посвідченої довіреності на підтвердження своїх повноважень. Отже, за відсутності повноважного представника відповідача та беручи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також обмеженість строку розгляду апеляційної скарги терміном у 2 місяці, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

12 серпня 2003 року між Відкритим акціонерним товариством «Взуття»(далі -Орендодавець) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (далі -відповідач, Орендар) було укладено договір оренди №2/06 «ж»(далі - Договір).

Згідно з умовами Договору (п.1.1) Орендодавець зобов'язався надати, а Орендар прийняти в оренду частину будівлі, розташованої за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 87.

В п.2.1, п.2.3 Договору передбачено, що місячна орендна плата складає 1 670,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 278,33 грн.). При цьому. орендна плата не може переглядатись протягом двох років. Після цього розмір плати переглядається за згодою сторін, що оформлюється доповненням до Договору, але не може збільшуватись більше ніж для інших орендарів, які використовують площі торгового центру в будівлі, і не може ініціюватись позивачем виключно для відповідача, окремо від всіх інших орендарів. У випадку дотримання зазначених вимог та відмови орендаря від підписання доповнення до Договору, орендодавець може ініціювати дострокове розірвання Договору.

Згідно з п.6.1, п.6.2, п.6.6 Договору останній набуває чинності з моменту підписання акту прийому-передачі об'єкту оренди і діє протягом п'яти років.

Договір можливо розірвати достроково лише за згодою сторін. Всі суперечки щодо дострокового розірвання Договору вирішуються у судовому порядку за виключенням випадків несплати орендарем орендної плати протягом двох місяців (п.6.2, п.6.6 Договору).

На виконання умов Договору Відкрите акціонерне товариство «Взуття»передало в користування відповідачу нежиле приміщення загальною площею 167,00 кв. м., про що сторонами було складено та підписано відповідний Акт приймання-передачі від 01.07.2004р. (копія акту наявна в матеріалах справи).

19 вересня 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий центр «ТЕМПО» (далі -позивач, Орендодавець) на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна набуло права власності на магазин «Будинок взуття», розташований за адресою: м. Житомир, вул. Київська, 87, з базою будинку взуття, літ. А (копія витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №11988028 від 28.09.2006р. залучена до матеріалів справи).

В ст. 770 Цивільного Кодексу України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

У відповідності до п.4.6 Договору, в разі зміни власника об'єкта оренди до нового власника переходять права та обов'язки орендодавця.

Отже, в даному конкретному випадку позивач набув статусу Орендодавця за спірним Договором на підставі закону та відповідно до умов Договору.

Позивач звертався до відповідача з численними листами (№28 від 20.09.2006р., №41 від 03.01.2007р., №52 від 23.01.2007р., №56 від 12.02.2008р., №58 від 20.03.2008р.), в яких повідомляв про зміну власника орендованого приміщення, пропонував змінити орендну плату, мотивуючи це тим, що розмір орендної плати, закладений при укладанні спірного Договору оренди, не відповідає дійсному розміру орендної плати на даний час, та розміру орендної плати, яку встановлено для інших орендарів на аналогічні приміщення в торговому комплексі, а також надсилав примірник відповідного договору для підписання і акт приймання-передачі приміщення.

Однак, відповідач залишив вищевказані звернення позивача без належного реагування. Станом на дату звернення з позовом до суду сторони не дійшли згоди щодо розміру орендної плати за спірним Договором.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю, виходячи з того, що позивачем були дотримані вимоги, встановлені в п.2.3 Договору, відносно права (можливості) ініціювання дострокового розірвання Договору. Окрім того, зважаючи на фактичну відмову відповідача від зміни розміру орендної плати та підписання відповідних змін до Договору, суд дійшов висновку про те, що позивач набув права вимоги розірвання Договору достроково. В оскаржуваному рішенні суду також зазначено, що позивач на виконання вимог ст. 188 Господарського кодексу України звертався до відповідача з пропозицією розірвати Договір, які відповідачем були залишені без відповіді та без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №11/145 скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, відповідач стверджує про те, що місцевим господарським судом були порушені принципи рівності та всебічності судового розгляду, оскільки спір вирішувався за відсутності представників відповідача, хоча останній заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Окрім того, на думку відповідача, судом не надано належної оцінки тій обставині, що умови договору оренди в запропонованій позивачем редакції порушують права відповідача, як орендаря.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України).

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму. 

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний  строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Статтею 611 Цивільного кодексу України розірвання договору віднесено до одної з форм відповідальності за порушення зобов'язання.

Підстави для зміни або розірвання договору наведені в ст. 651 Цивільного кодексу України, в якій зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду  на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як було встановлено судом, відповідач фактично відмовився від зміни розміру орендної плати, запропонованої позивачем, та підписання відповідних змін до Договору,  у зв'язку з чим позивач набув права вимоги щодо розірвання спірного Договору оренди достроково. Окрім того, на виконання вимог ст. 188 Господарського кодексу України позивач звернувся до відповідача з пропозицією розірвати Договір оренди (листи №56 від 12.02.2007р., №58 від 20.03.2007р.), але дана пропозиція була залишена відповідачем без належного реагування.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість вимоги позивача щодо розірвання Договору оренди №2/06«ж»від 12.08.2003р.

Згідно з ч.3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

У зв'язку з розірванням спірного Договору оренди, зобов'язання сторін за цим Договором припиняються, а отже відповідач втрачає статус орендаря і повинен звільнити орендоване приміщення.

Відносно посилання відповідача на те, що суд першої інстанції розглянув справу, не з'ясувавши правової позиції відповідача, за відсутності повноважного представника відповідача, внаслідок чого, на думку позивача, суд порушив принцип змагальності та рівності всіх учасників судового процесу, що не дає можливості стверджувати про всебічний та об'єктивний розгляд справи, апеляційний суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Перш за все, згідно з ч.1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.  

Натомість, відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався, відзиву на позов та інші витребувані судом докази не надав.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач неодноразово звертався до Господарського суду міста Києва з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до ч.1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Натомість, на день прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі законодавчо визначений двомісячний строк вирішення спору майже сплинув, тоді як клопотання щодо продовження вказаного строку від відповідача до суду не надходило.

Твердження відповідача про безпідставну відмову суду першої інстанції в задоволенні його клопотання щодо відкладення розгляду справи на іншу дату не може бути прийнято апеляційним судом до уваги, оскільки положеннями ст. 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов'язок господарського суду відкладати розгляд справи. До того ж, як уже зазначалось вище, строк вирішення спору у справі №11/145, встановлений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на момент подання останнього клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату майже сплинув, у зв'язку з чим суд був позбавлений можливості відкласти розгляд справи в межах строків, встановлених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно посилання відповідача на те, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки рішенню Господарського суду Житомирської області у справі №8/4ІД від 16.08.2005р., апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що правовідносини між позивачем і відповідачем в частині розірвання спірного договору оренди у зв'язку з відсутністю згоди між сторонами в частині визначення розміру орендної плати виникли після винесення вищевказаного рішення Господарського суду Житомирської області, а також згадане рішення позивачем не оспорюється і предмет спору у даній справі не суперечить йому.

Частиною 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України,  обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про те, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в прохальній (резолютивній) частині апеляційної скарги відповідачем викладені вимоги про скасування Рішення місцевого господарського суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, відповідачем не наведено посилання на норму права, згідно з якою апеляційний господарський суд наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2009р. та від 11.02.2009р. відповідача було зобов'язано уточнити вимоги апеляційної скарги з урахуванням повноважень апеляційної інстанції, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, а у випадку невиконання вимог -подати письмові пояснення щодо поважності причин невиконання.

Однак, відповідач вимог суду не виконав, поважності причин невиконання не навів.

Таким чином, апеляційний суд констатує, що оскаржуване Рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням  обставин, які мають значення для справи, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, з викладених у ній підстав, відсутні.

У зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за її подання не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи        ОСОБА_1 залишити без задоволення, Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2008р. у справі №11/145 - без змін.

2. Матеріали справи №11/145 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.

 

 Судді                                                                                          Зубець Л.П.

 

                                                                                          Лосєв  А.М.

 

 10.03.09 (відправлено)