ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 р. | № 15/700-б |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Поляков Б.М., –головуючого |
Катеринчук Л.Й., |
Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Науково-виробничого приватного підприємства «ГЮСС» |
на постанову | господарського суду міста Києва від 09.11.2006 |
у справі господарського суду | № 15/700-б м. Києва |
за заявою | ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування» |
до | Науково-виробничого приватного підприємства «ГЮCС» |
про | визнання банкрутом |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника | Білан Т.В. (дов. №2-9д від 28.12.2006) |
від боржника | Сомова І.В. (дов. №31 від 17.05.2005) |
В С Т А Н О В И В :
В провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа про банкрутство Науково-виробничого приватного підприємства «ГЮCС»(далі: “Боржника”) порушена ухвалою суду 27.10.2006 за заявою ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»за спрощеною процедурою в порядку ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Постановою господарського суду міста Києва від 09.11.2006 боржника банкрутом з урахуванням особливостей, визначених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визнано ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»кредитором з грошовими вимогами у сумі 530240,16 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Дашка О.І.
Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати зазначену постанову, провадження у справі припинити, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову господарського суду, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі: Закон) безспірні вимоги кредиторів –вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Згідно частини 3 статті 6 Закону справа про банкрутство порушується, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 52 Закону у разі, якщо громадянин –підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій. Документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов’язань.
Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.
Зазначена норма закону є спеціальною нормою у законодавстві про банкрутство, яка регламентує спрощений порядок ведення процедури банкрутства щодо окремої групи боржників, зокрема боржників, керівні органи яких відсутні за адресою місцезнаходження юридичної особи.
Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 із змінами на даний час).
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог частин 1,3 статті 18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст.19 Закону).
Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Постановою господарського суду міста Києва від 09.11.2006 боржника банкрутом з урахуванням особливостей, визначених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», визнано ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»в особі газопромислового управління «Шебелинкагазвидобування»кредитором з грошовими вимогами у сумі 530240,16 грн., відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Дашка О.І.
Зазначена постанова мотивована тим, що кошти та рух грошових коштів на рахунках боржника відсутні, нерухомого майна і транспортних засобів боржника не виявлено, боржник відсутній за юридичною адресою.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд міста Києва при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом не з’ясував та не дав оцінку факту відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців», а тому дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Зважаючи на викладене, оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
У зв’язку з наведеним зазначений судовий акт слід скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції .
При новому розгляді справи суду слід дослідити наявність обставин відсутності боржника та припинення ним господарської діяльності для ведення провадження у справі за спрощеною процедурою відповідно до статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” застосовуючи принципи оцінки доказів за їх належністю та допустимістю, а у випадку встановлення відсутності правових підстав для здійснення провадження за спрощеною процедурою, - прийняти рішення про можливість здійснення подальшого провадження у справі за загальною процедурою ведення справ про банкрутство відповідно до наведених норм права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Науково-виробничого приватного підприємства «ГЮСС»задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Києва від 09.11.2006 скасувати, справу №15/700-б направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко