ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2007 р. | № 14/349 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. –головуючого,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Колективного підприємства Торгово-промислова компанія "Данко" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2006 року у справі № 14/349 Господарського суду міста Києва за позовом Колективного підприємства Торгово-промислова компанія "Данко", Луганська область, до Закритого акціонерного товариства Страхова компанія "Кий Авіа Гарант", м. Київ, про стягнення 251 969,80грн.,
за участю представників сторін:
позивача:–Куровська І.В. (дов. № 4 від 05.01.2007р.);
–Ситник С.І. (дов. № 25 від 23.01.2007р.);
відповідача:–Медяна Г.Д. (дов. від 28.04.2006р.);
–Шевчук Р.С. (дов. від 03.07.2006р.),
в с т а н о в и в:
У червні 2006 року позивач –КП Торгово-промислова компанія "Данко" –пред'явив у господарському суді позов до відповідача –ЗАТ Страхова компанія "Кий Авіа Гарант" про стягнення 251 969,80грн.
Вказував, що 24.05.2005р. між ним та ТОВ "Торгово-інформаційна агенція" було укладено договір купівлі-продажу № 05-012 Т на поставку фронтального навантажувача, згідно умов якого ТОВ "Торгово-інформаційна агенція" зобов'язався здійснити поставку фронтального навантажувача.
В цей же день між ним та відповідачем було укладено договір № 05/348/ ФРДЗ добровільного страхування фінансового ризику невиконання
контрагентом страхувальника (ТОВ "Торгово-інформаційна агенція") договірних зобов'язань, згідно умов якого відповідач зобов'язався здійснити страхову виплату позивачу у разі настання страхового випадку, а позивач –здійснити страхові платежі у відповідності з цим договором.
Зазначав, що свої зобов'язання по договору № 05/348/ ФРДЗ ним виконані, а відповідач в порушення п. 4.1 зазначеного договору відмовляється від виконання своїх зобов'язань.
Посилаючись на понесені ним збитки у зв'язку з відмовою відповідача здійснити виплату страхового відшкодування, позивач просив стягнути з відповідача 228 400,00грн. страхового відшкодування та 23 296,80грн. пені, а всього 251 696,80грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 липня 2006 року (суддя Калатай Н.Ф.) в позові відмовлено повністю.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 228 400грн. страхового відшкодування мотивоване існуванням чинного не виконаного рішення Господарського суду міста Києва у справі № 25/433 за позовом Колективного підприємства Торгово-промислова компанія "Данко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-інформаційна агенція" про стягнення 239 485,62грн. за договором купівлі-продажу № 05-12Т на поставку фронтального навантажувача від 24.05.2005р., згідно якого майнові права позивача захищені в судовому порядку, оскільки заявлена сума до стягнення 228 400,00грн. є частиною стягнутої суми 239 485,62грн.
Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення 23 296,80грн. пені мотивоване тим, що вимога про стягнення пені не сформульована як самостійна, а є правовим наслідком стягнення основного боргу за договором.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2006 року (колегія суддів у складі: Алданової С.О. –головуючий, Зубець Л.П., Шипко В.В.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів знаходить за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.05.2005р. між позивачем та ТОВ "Торгово-інформаційна агенція" було укладено договір купівлі-продажу на поставку фронтального навантажувача № 05-012 Т, відповідно до умов якого останній зобов'язався здійснити поставку фронтального навантажувача.
24.05.2005р. між сторонами по справі було укладено договір про добровільне страхування фінансового ризику невиконання контрагентом страхувальника (ТОВ "Торгово-інформаційна агенція") договірних зобов'язань № 05/348 ФРДЗ, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався здійснити страхову виплату позивачу у разі настання страхових випадків, а позивач –сплачувати страхові платежі у відповідності з вказаним договором.
Згідно п. 2.1 договору об'єктом страхування є майнові інтереси позивача, які пов'язані із зобов'язанням відшкодувати збитки, заподіяні позивачу відносно невиконання контрагентом страхувальника (ТОВ "Торгово-інформаційна агенція") договірних зобов'язань за договором № 05-012 Т.
Відповідно до п. 8.1 договору загальна страхова сума складає 228 400,00грн.
Пунктом 8.5 договору передбачено, що сплата страхової премії здійснюється позивачем на поточний рахунок відповідача одноразовим платежем в національній валюті України на протязі п'яти банківських днів з дати підписання.
Згідно п. 8.3.1 договору загальний страховий платіж (страхова премія) складає 6 852,00грн.
Суди встановили, що на виконання умов договору позивач перерахував на поточний рахунок відповідача страховий платіж в сумі 6 852,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 398 від 27.05.2005р.
Також суди встановили, що 21.09.2005р. позивач дізнався про те, що поставку фронтального навантажувача не буде здійснено та звернувся до відповідача за виплатою страхового відшкодування.
Відповідач посилаючись на п. 5.2.9 договору, згідно якого позивач зобов'язаний вжити всіх заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку, відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування.
Відповідно до п. 3.1 договору, страховий випадок –це подія, яка фактично відбулася після набуття чинності договору страхування, і з настанням якої виникає обов'язок відповідача здійснити виплату страхового відшкодування позивачеві.
Згідно п. 4.1 договору, страховими випадками за договором страхування є невиконання контрагентом позивача договірних зобов'язань щодо договору купівлі-продажу на поставку фронтального навантажувача № 05-012 Т від 24.05.2005р.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2005р. Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі № 25/433 за позовом Колективного підприємства Торгово-промислова компанія "Данко" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-інформаційна агенція" про стягнення 239 485,62грн. за договором купівлі-продажу № 05-12Т на поставку фронтального навантажувача від 24.05.2005р., яким стягнуто з останнього 239 485,62грн. та 17.01.2006р. видано наказ № 25/433.
Тобто, заявлена позивачем до стягнення сума 228 400,00грн. є частиною суми, яку рішенням суду вже стягнуто.
Зважаючи на вище викладене колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що майнові права позивача на суму 228 400,00грн. вже захищено в судовому порядку, тому можливості задовольнити заявлені до відповідача майнові вимоги за рахунок винної особи у встановленому законом порядку не вичерпані, тому суди правильно відмовили у задоволенні позовної вимоги у цій частині.
Також суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що оскільки в задоволенні позовної вимоги про стягнення основного боргу відмовлено, то відсутні підстави для стягнення пені в сумі 23 296,80грн., так як вона в даному випадку є правовим наслідком стягнення основного боргу і не сформульована як самостійна вимога, не містить окремого обґрунтування та доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Колективного підприємства Торгово-промислова компанія "Данко" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2006 року у справі № 14/349 залишити без змін.
Головуючий: Л.П. Невдашенко
Судді: М.В. Михайлюк
Н.Г. Дунаєвська