ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2007 р. | № 5/422 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр “Енергетичні технології” |
на рішення | господарського суду Полтавської області від 07.11.06 |
у справі | № 5/422 |
господарського суду | Полтавської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Полтаваобленерго” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр “Енергетичні технології” |
про | зобов'язання укласти договір |
за участю представників від: |
позивача | Гуйван П.Д., Остроушко О.Л. (дов. від 10.10.06) |
відповідача | Ветчинкіна Т.В. (дов. від 02.10.06) |
В С Т А Н О В И В :
Відкрите акціонерне товариство “Полтаваобленерго” звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр “Енергетичні технології” укласти з позивачем договір застави майна, оскільки його укладення передбачено укладеним між сторонами договором №652 на передачу електричної енергії місцевими електромережами.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.11.06 (суддя Гетя Н.Г) позов задоволено з тих підстав, що обов'язковість укладення договору застави майна відповідача передбачено умовами укладеного між сторонами договору №652 на передачу електричної енергії місцевими електромережами.
Не погоджуючись з цим рішенням, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, в позові відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що позивач неправомірно вимагає укладення договору застави, оскільки його права захищені умовами договору, відповідно до яких, оплата відповідачем послуг позивача здійснюється на умовах 100% передплати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами 27.03.06 укладено договір №652 на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами між постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією. Згідно з умовами якого, позивач зобов'язаний передавати споживачам відповідача електроенергію, куплену останнім на оптовому ринку електричної енергії України, а відповідач –оплачувати отримані послуги на умовах 100% передплати. Пунктом 9.7 цього договору сторони погодили, що на забезпечення своїх зобов'язань, які встановлюються цим договором, відповідач передає позивачу в заставу майно; при цьому договір застави є додатком до основного договору.
На підставі цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки укладення договору застави є обов'язковим, всилу вимог п.9.7 договору на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами, а відповідач безпідставно ухиляється від його укладення. Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такою правовою позицією господарського суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про заставу”, застава –це спосіб забезпечення зобов'язань; всилу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами; застава виникає в силу договору чи закону.
Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання. (стаття 3 Закону України “Про заставу”).
З наведених вище правових норм вбачається, що застава не виникає у випадку, коли відсутні зобов'язання боржника. Крім того, з правової суті застави можна зробити висновок, що заставляється саме майно боржника, оскільки застава покликана зменшити ризики кредитора, які пов'язані з неналежним виконанням боржником зобов'язання. Застава –то гарантія для кредитора, а не для боржника. В той же час, зі змісту п. 2.2 договору №652 вбачається, що відповідач зобов'язаний здійснити 100% попередню оплату послуг позивача, а у випадку відсутності проплати постачання електроенергії –її передача не здійснюється. Тобто, отримавши попередню оплату, позивач зобов'язаний виконати передбачені договором дії на користь відповідача, таким чином, зобов'язаною стороною (кредитором) є позивач, а не відповідач (оскільки за умови відсутності попередньої оплати, послуги однозначно не надаються). Відтак, майбутня вимога відповідача до позивача не може забезпечуватися заставою майна кредитора (відповідача), оскільки це не відповідає юридичному змісту, суті та призначенню застави.
Приймаючи рішення, суд вищезазначених правових норм не врахував, як і не надав правової оцінки доводам відповідача про те, що ВАТ “Полтаваобленерго” є монополістом на енергетичному ринку в цьому регіоні, а відтак внаслідок зловживання ним своїм монопольним становищем, скаржник не мав реальної можливості впливати на умови договору від 27.03.06, оскільки був зацікавлений в його укладенні; та планував в подальшому внести зміни до цього договору.
Суд також не дав правової оцінки тому, що пунктом 2 Постанови НКРЕ від 19.10.05 №934 “Про схвалення примірного договору на передачу електричної енергії за нерегульованим тарифом та електропередавальною організацією” рекомендовано електропередавальним організаціям та постачальникам за нерегульованим тарифом укладати договори на передачу електричної енергії за схваленою примірною формою. Умова про забезпечення виконання зобов'язання шляхом застави майна в примірному договорі між електропередавальною організацією та постачальником за нерегульованим тарифом відсутня. До того ж, колегія суддів Вищого господарського суду вважає за необхідне звернути увагу судів на те, що договір від 27.03.06 припинив свою дію 31.12.06 (п.10.1 цього договору), а відтак, необхідно дослідити чи був він пролонгований, або чи був між сторонами укладений інший договір.
Разом з тим, при вирішенні спору були порушені правила територіальної підсудності. Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо; справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Оскільки як вбачається з реквізитів відповідача, він знаходиться в м. Харкові, а отже, спір підсудний господарському суду Харківської області.
В той же час, відповідно до пункту 6 частини 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності. За таких обставин рішення у справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, визначитися з підсудністю справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-технічний центр “Енергетичні технології” задовольнити частково, рішення господарського суду Полтавської області від 07.11.06 у справі №5/422 скасувати, справу №5/422 направити на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко