ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2007 р. | № 5/113"Д" |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Дерепи В.І. |
суддів : | Грека Б.М. –(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Керамік” |
на постанову | Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.06 |
у справі | № 5/113 «Д» |
господарського суду | Житомирської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “Керамік” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрпромтехпостач” |
про | визнання договору недійсним |
за участю представників від: |
позивача | Ярина І.В. (дов. від 01.01.07) |
відповідача | Воронцова О.В., Антохіна Д.О. (дов. від 02.08.06) |
В С Т А Н О В И В :
ВАТ "Керамік" звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору зберігання №2/11-2 від 02.12.99, укладеного між ВАТ "Керамік", та ТОВ "Укрпромтехпостач". В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірний договір був укладений як мнима угода без наміру створити юридичні наслідки, оскільки на момент його укладення позивач не мав в наявності цегли, передбаченої для відповідача, тому що працював не на повну потужність; складські приміщення позивача не розраховані на таку кількість товару; відповідач не завозив на зберігання цеглу позивачу з моменту підписання договору і до цього часу; плата за зберігання товару відповідачем на розрахунковий рахунок позивача не надходила.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.05.06 (суддя Брагіна Я.В.), залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.06 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Зарудяної Л.О., суддів: Вечірка І.О., Ляхевич А.А.), в позові ВАТ "Керамік" до ТОВ "Укппромтехпостач" про визнання договору недійсним відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано пропуском строку позовної давності, а постанова господарського суду апеляційної інстанції –безпідставністю позовних вимог.
Не погоджуючись з судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована тим, що спірний договір був укладений як мнима угода без наміру створити юридичні наслідки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 25.11.99 між сторонам був укладений договір міни №25/11-01, згідно якого позивач отримав від відповідача техніку, передбачену у специфікації №1 від 25.11.99 на загальну суму 93600грн., взамін якої позивач згідно специфікації №2 від 25.11.99 передав відповідачу цеглу в кількості 600 тис. штук на суму 93600грн., що підтверджується актом до договору міни від 25.11.99. Між тими ж сторонами 02.12.99 був укладений договір зберігання №2/11-2, згідно якого відповідач передав позивачу на зберігання цеглу керамічну М-100 в кількості 600 тис. штук, що підтверджується актом прийому-передачі від 02.12.99.
Відмовляючи в позові, суд зазначив, що відсутні підстави вжати договір зберігання мнимим, оскільки в матеріалах справи наявні докази (акти приймання-передачі), які свідчать про те, що позивач прийняв на зберігання 600 тис. штук цегли, яка належить відповідачеві. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою правовою позицією, з огляду на наступне.
Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Тому до даних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договір зберігання укладається у письмовій формі; письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ст.937 Цивільного кодексу України). За змістом цих правових норм, договір на зберігання є укладеним, в тому числі, у випадку, коли передання речі на зберігання підтверджується актом приймання передачі, підписаним уповноваженими особами, що і мало місце в даному випадку. Відповідно до статті 946 Цивільного кодексу України, договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.
Вимагаючи визнання договору зберігання недійсним, позивач посилається на те, що він вчинений без наміру створити юридичні наслідки, тобто є фіктивним. Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним. Разом з тим, позивачем не доведено, що є підстави вважати даний договір фіктивним, тобто, що його вчинено без наміру створення правових наслідків; а матеріали справи свідчать про те, що правові наслідки цього договору настали. Тому судами попередніх інстанцій правомірно відмовлено в позові.
Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Керамік” залишити без задоволення, постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 07.11.06 у справі №5/113 «Д» залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко