ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 р. | № 5/419/04-НР |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого - Полякова Б.М.
Суддів - Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й.
За участю представників: АКПІБ "Промінвестбанк" – Чернова Д.Є.; ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” –Мурильової К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара”
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 р. по справі № 5/419/04-НР за позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (ЗАТ) в особі філії “Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку” до Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара”, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Промінвестбанк України, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Фонд державного майна України про стягнення 9 782 116, 62 грн., -
В С Т А Н О В И В:
Позивач –АК промислово-інвестиційний банк в особі МЦВ Промінвестбанку 28.09.2004 р. звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” про стягнення 9 782 116, 62 грн. заборгованості по векселям.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Миколаївської області від 26 червня 2006 р. по справі № 5/419/04-НР /суддя Моргуленко Т.Є./ в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2006 р. по справі №5/419/04-НР /судді Бєляновський В.В., Мирошниченко М.А., Шевченко В.В./ рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2006 р. скасовано, позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 782 116, 62 грн. заборгованості по векселям та 2668 грн. –судових витрат.
В касаційній скарзі відповідач –Державне підприємство “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 р. по справі № 5/419/04-НР, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2006 р. залишити без змін.
В судовому засіданні Вищого господарського суду України 17.01.2007 року, на підставі ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 24.01.2007 року на 11-55.
Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судом, 01.03.1995 р. та 28.09.1994 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії “Миколаївське Центральне відділення Промінвестбанку” та ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” були укладені кредитні договору №13/04-98 та №50-06/95 відповідно. Сторонами також було укладено 06.07.1998 р. додаткові угоди №12-04/98 та №13-04/98. На виконання вищезазначених додаткових угод ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” видав і передав позивачу 19 простих векселів за користування позичкою на суму 5 669 312 грн. за пред’явленням не раніше 28.12.2002 р. без протесту і права передавання третій особі та 9 простих векселів за користування позичкою на суму 4 112 804, 62 грн. за пред’явленням не раніше 02.01.2002 р. без протесту і права передавання третій особі, тобто векселі емітовані на загальну суму 9 782 116,62 грн. Відповідач - ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” після настання терміну по векселям не сплатив.
Ухвалою арбітражного суду Миколаївської області від 14.11.1996 р. було порушено провадження по справі №1125/1 про банкрутство ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара”. Ухвалою арбітражного суду Миколаївської області по справі №1125/1 визнані майнові вимоги Промінвестбанку в особі МЦВ Промінвестбанку в сумі 23 759354,6 грн. основного боргу і відсотків за користування кредитом, в т.ч. по договорам №602-04/94 від 28.09.1994 р. і №50-06/95 від 01.03.1995 р. Ухвалою арбітражного суду Миколаївської області від 04.08.2000 р. по справі №1125/1, у зв’язку із укладанням боржником та Промінвестбанком в особі МЦВ Промінвестбанку додаткових угод №12-04/98 та №13-04/98 від 06.07.1998 р. до вищеназваних договорів і сплатою заборгованості по відсоткам шляхом видачі векселів майнові вимоги Промінвестбанку визнані лише в сумі 7035 749,78 грн., тобто зменшені на суму емітованих боржником векселів.
Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що на момент укладення даних додаткових угод діяв ЦК України (в редакції 1963 р.) та Закон України "Про банки та банківську діяльність", положеннями яких не передбачалось будь-яких специфічних та обов"язкових вимог щодо форму та змісту кредитних договорів;
- правовідносини сторін при укладанні кредитних договорів регулювались Положенням "Про кредитування", затвердженого Постановою НБУ №246 від 28.09.1995 р., яке не передбачає можливості укладання додаткових угод до кредитних договорів, якими б зобов"язання позичальника по сплаті заборгованості по нарахованим по ним відсотках трансформувались у видачу і передачу власних простих векселів боржником-емітентом;
- видача і передача відповідачем позивачу 28 простих векселів в рахунок сплати нарахованих відсотків по кредитним договорам не відповідає вимогам п.5 ст.24 Закону України "Про підприємства в Україні", чинного на момент видачі векселів, та постанови КМУ та НБУ "Про затвердження правил виготовлення та використання вексельних бланків" від 10.09.1992 р. №528 щодо принципу товарності векселю;
- відповідно до ст.70 Уніфікованого Закону про переказні та прости векселя, позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат", а тому позовні вимоги по векселям №№ 743264382932, 743264382938, 743264382939, 743264382940, 743264382941, 743264382942, 743264382943, 743264382944, 743264382945, погашені 08.01.2003 р., а по векселям №№743264382934, 743264382948, 743264382949, 743264382950, 743264382951, 743264382952, 743264382953, 743264382954, 743264382955, 743264382956, 743264382957, 743264382958, 743264382959, 743264382960, 743264382961, 743264382962, 743264382963, 743264382964, 743264382965 погашені 02.01.2004 р.
- крім того, Закон України “Про банкрутство”, чинний на момент видачі векселів, не передбачав можливості здійснення часткової реструктуризації заборгованості боржника перед кредитором –банком шляхом укладання названих додаткових угод до кредитних договорів і видачі 28 простих векселів в межах розгляду справи про банкрутство і зменшення вже визнаних судом майнових вимог даного кредитора без врахування вимог інших.
Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов до висновку, що позов АК промислово-інвестиційний банк в особі МЦВ Промінвестбанку до ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” про стягнення 9 782 116, 62 грн. заборгованості по векселям є необгрунтованим, а отже задоволенню не підлягає.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, Одеський апеляційний господарський суд виходив з того, що судом першої інстанції неправильно застосована до спірних правовідносин ст.70 Уніфікованого Закону про переказні та прості векселя, поскільки даний Закон набув чинності з 06.01.2000 р., а отже, в даному випадку підлягало застосуванню Положення про простий та переказний вексель, затвердженою Постановою ЦВК і РНК СРСР №104/1341 від 07.08.1937 р.;
- положення ст.24 Закону України "Про підприємства в Україні", та постанови КМУ та НБУ "Про затвердження правил виготовлення та використання вексельних бланків" від 10.09.1992 р. №528 не передбачено відповідальності за порушення правил видачі векселів у вигляді визнання їх такими, що не підлягають виконанню;
- Закон України “Про банкрутство”, чинний на момент видачі векселів, не містив обмежень щодо погашення заборгованості кредитора шляхом видачі векселів (заміна грошових зобов'язань вексельними) та не передбачав мораторію на задоволення вимог кредиторів ;
- крім того, ухвала арбітражного суду Миколаївської області від 04.08.2000 р. по справі №1/111 про зменшення майнових вимог Промінвестбанку на суму виданих векселів відповідачем не оскаржувалась та додаткові угоди №12-04/98 і 13/04/98 до кредитних договорів недійсними не визнавались;
- судом не було встановлено дефекту форми векселю, а інших підстав, що позбавляють його вексельної сили, законодавством не передбачено.
Отже, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, поскільки позовні вимоги АК промислово-інвестиційний банк в особі МЦВ Промінвестбанку до ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” про стягнення 9 782 116, 62 грн. підтверджуються матеріалами справи та грунтуються на вимогах Закону, то вони підлягають задоволенню.
Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.
Так, господарські суди попередніх інстанцій, належним чином не з’ясували дійсні обставини справи, не дали належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтували свої висновки.
Суди попередніх інстанцій розглянули справу без урахування вимог Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ", належним чином не дослідили фактичні обставини справи, а саме: коли було порушено провадження по справі про банкрутство ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” і за якою редакцією Закону, коли провадження по справі про банкрутство переведено на норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”; не було з"ясовано чи звертався позивач із кредиторськими вимогами до боржника і на яку суму; не було досліджено чи були предметом розгляду в справі про банкрутство ДП “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” вимоги позивача стосовно спірних 9 782 116, 62 грн.; не було досліджено, яка правова природа даних позовних вимог, тобто, це конкурсна чи поточна заборгованість.
Отже, судом першої та апеляційної інстанції не виконані вказівки, які зазначені в постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2006 р. по справі №5/419.
Таким чином, судами попередніх інстанції було порушено вимоги ст. 11112 ГПК України, відповідно до якої вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Господарські суди передніх інстанції, в порушення вимог закону, постановили судові рішення по справі без всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи та доказів, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин, постановлені по справі рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 р. по справі № 5/419/04-НР не можна визнати як такі, що відповідають вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, що мають значення для вирішення спору по суті, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст.1115, 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Державного підприємства “Суднобудівний завод ім. 61 Комунара” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.06.2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.09.2006 р. по справі № 5/419/04-НР скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - Поляков Б.М.
Судді - Ткаченко Н.Г.
Катеринчук Л.Й.