Справа № 22ц-962/2006                        Головуючий у першій інстанції

БЕЧКО Є.М.

Категорія - цивільна Доповідач   ПОЗІГУН М.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2006 року                                                       м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:            ПОЗІГУНА М.І.

суддів:                        СКРИПКИ А.А., ШЕВЧЕНКА В.М.

при секретарі:          Пац Т.М.

з участю:                   сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Чернігів-Інформ", ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернуся з позовом до ТОВ "Компанія" Чернігів-Інформ", ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення 50000 грн. моральної шкоди, посилаючись на те, що 28 квітня 2005 року в газеті "ІНФОРМАЦІЯ_1" в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2", автором якої є підприємець ОСОБА_2, було опубліковано недостовірну інформацію про позивача, яка порочить його честь, гідність, ділову репутацію, а самі твердження щодо нього є негативними.

Просив спростувати наступну інформацію, як таку, що не відповідає дійсності:

І. В абзаці 3 "После первой волны «упорядочивания», то есть перезаключения договоров аренды, пострадал предприниматель ОСОБА_3: кафе» ІНФОРМАЦІЯ_3» и «ІНФОРМАЦІЯ_4» не работают уже два года!». В статті не зазначено як саме постраждав підприємець ОСОБА_3, однак прямо вказано, що постраждав він від "упорядочивания», про що в другому абзаці статті вказано, що «упорядочивание» розпочалося з того, що позивача було обрано на  посаду директора КП "Фонд комунального майна".  Зазначає,  що ця

інформація не відповідає дійсності, вважає, що спосіб її викладення вказує на те, що саме він якимсь чином завдав шкоди підприємцю ОСОБА_3.

2.   В абзацах 4, 5 "После волны "упорядочивания" всех предпринимателей незаконно заставили платить из прибыли 10% сверх арендной платы в КП "ФКИ". В декабре 2003 года это решение было отменено (по требованию предпринимателей). "После третьей волны "упорядочивания" - всех предпринимателей незаконно заставили платить так называемые эксплуатационные затраты КП "ФКИ". Вважає, що ця інформація в статті прямо вказує на нього, оскільки в абзаці 2 зазначено, що "упорядочивание" почалось з того, що позивача було обрано на посаду директора КП "Фонд комунального майна", однак не зазначено, яким чином підприємців було змушено незаконно сплачувати в КП "ФКМ" відсотки від прибутку, експлуатаційні витрати, та яке відношення має до цього безпосередньо позивач.

3.   Твердження в абзаці 8 статті про те, що позивач є бізнесменом та одночасно директором комунального підприємства в місті і управляє бізнесом, не відповідає дійсності та не має під собою жодного обґрунтування, а тому принижує його як громадянина, який мешкає в м. Славутичі.

4.   Твердженням в абзаці 9 автор та видавник взагалі змінили його соціальний статус з директора підприємства на робітника, який "несмотря на занятость успешно ремонтирует крыши и красит фасады, арендует кафе, сдает в аренду свою недвижимость, стирает и химчистит». Більш того, в абзаці 10 статті стверджується, що призначення позивача на посаду директора КП "ФКМ"-вимушений  захід,  оскільки  в  місті  не  вистачає фахівців,  що  на думку

позивача надає йому негативної оцінки як посадовцю та принижує його гідність, порочить ділову репутацію. Позивач вважає, що спосіб викладення матеріалів вказує на те, що певні проблеми, які існують у підприємців, прямо пов'язані з його перебуванням на посаді директора КП "ФКМ", оскільки відповідач ОСОБА_2 в абзаці 1 статті зазначає, що "происходящее последние полтора-два года в городе Славутиче кроме как разгоном местного предпринимательства я назвать не могу". Тому розповсюджені відомості є твердженням, а не судженням.

Розповсюдженням негативної інформації щодо нього завдано моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях, викликаних усвідомленням того, що недостовірна негативна інформація відносно нього стала відома багатьом мешканцям м. Славутича. Така негативна інформація, розповсюджена з вини відповідачів, створила певну негативну думку про нього у читачів газети. Моральні страждання підсилювалися тим, що про нього було розповсюджено інформацію, нібито він поміж своєї основної роботи ще й ремонтує крівлю, фарбує фасади і т.д. Внаслідок порушення його особистого немайнового права він змушений був докладати додаткових зусиль для того, щоб відновити нормальний ритм праці та повсякденних справ, звернутися до психолога, оскільки внаслідок публікації йому завдано психологічної травми.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Компанія"Чернігів-Інформ",

ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення 50000 грн. моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки відповідачем не доведено достовірності поширеної інформації, яка принижує його честь, гідність та ділову репутацію, а викладені в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" недостовірні факти є твердженнями, а не судженнями, як на це послався в рішенні суд.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до слідуючого висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що 28 квітня 2005 року в газеті "ІНФОРМАЦІЯ_1 було опубліковано статтю "ІНФОРМАЦІЯ_2", автором якої є підприємець ОСОБА_2, який очолює спілку виробників товарів та послуг м. Славутича. Видавником газети є ТОВ"Чернігів-інформ". Позивач ОСОБА_1 працює директором комунального підприємства "Фонд комунального майна" у м. Славутичі. Відмовляючи у задоволені позову, суд виходив із того, що зазначена стаття в газеті присвячена проблемам у взаємовідносинах підприємців м. Славутича з місцевою владою стосовно орендних відрахувань до місцевого бюджету, а саме до фонду комунального майна, який здійснює діяльність зі здачі в оренду комунального майна, директором якого є позивач, а тому критична оцінка його роботи з боку підприємця є оціночними судженнями щодо недоліків в роботі Фонду, очолюваного позивачем та місцевої влади, а в силу ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутим до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Даний висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, положенням ст. 34 Конституції України, в силу яких кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження поглядів і переконань, Конвенції з прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року та рішенням Європейського Суду з прав людини, які є джерелом права в Україні.

Зокрема, статтею 10 Конвенції з прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожна людина має право на свободу виявлення поглядів, що включає свободу дотримуватися поглядів, одержувати та поширювати інформацію. Вирішуючи справу „ Лінгес проти Австрії"" Європейський суд з прав людини вказав, що межі припустимої критики відносно політичного діяча, а ніж щодо приватної особи є більш широкими, оскільки посадові особи повинні погодитися з тим, що вони є об'єктом контролю та критики з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції, в тій мірі, наскільки це є необхідним для забезпечення прозорості та відповідального виконання їхніх обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є суб'єктом підприємницької діяльності та займає керівну посаду, а тому критичні судження, хоча і викладені в саркастичній формі з деякими припущеннями, що дає підстави для керівника, як фізичної особи, вважати себе ображеними,

але оскільки він є керівником, а викладені судження пов'язані з виконанням ним своїх власних повноважень, тому суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачі не перевищили обмежень, встановлених ч. 2 ст. 10 зазначеної Конвенції.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані щодо наявності злого умислу засобу масової інформації, в зв'язку з чим, останній в силу ч 4 ст. 17 Закону України „Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" може бути звільненим від відповідальності.

За викладених обставин, рішення суду ґрунтується на матеріалах справи, відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, суд-

У ХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 квітня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.