Справа № 22-404/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Березій Ю.А.
Категорія: 45 Доповідач: Белінська І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. (головуючої),
Гайсюка О.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретарі - Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 від імені їх представника ОСОБА_12 на рішення Маловисківського районного суду від 10 грудня 2008 року в цивільній справі за їх позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) “Агрофірма “Паліївська” про розірвання договорів про право користування чужою земельною ділянкою (часткою, паєм) для сільськогосподарських потреб та за зустрічним позовом про зобов”язання внести зміни до договорів,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2008 року позивачі звернулись до суду з позовом до СТОВ “Агрофірма “Паліївська” про визнання недійсними договороів про право користування чужою земельною ділянкою (часткою, паєм) для сільськогосподарських потреб. Зазначали, що у 2004 році вони уклали з відповідачем договори оренди належних їм земельних паїв строком на 10 років. У 2006-2007 роках вони отримали державні акти на право власності на земельні ділянки та заявили відповідачу про свій намір припинити орендні відпосини в зв”язку із бажанням самостійно користуватися належною їм землею, проте відповідач безпідставно продовжує використовувати їхні земельні ділянки, чим порушує їх земельні права. Крім того, посилались на те, що відповідач неналежно виконує умови договору в частині виплати орендної плати, а самі договори є недійсними через невідповідність їх форми та змісту вимогам чинного законодавства.
У вересні 2008 року позивачі змінили позовні вимоги і просили суд розірвати зазначені договори.
29 вересня 2008 року відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом про зобов”язання внести зміни до п.1 договорів щодо предмету договору у зв”язку із виділенням земельних ділянок в натурі.
Рішенням Маловисківського районного суду від 10 грудня 2008 року в задоволенні як первісного так і зустрічного позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі просять скасувати рішення суду в частині, якою їм відмовлено в задоволенні позовів, і ухвалити нове рішення про задоволення їхніх позовних вимог. Вказують на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.
В частині відмови в задоволенні зустрічного позову рішення не оскаржено.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Відмовляючи в позові про розірвання договорів про право користування чужою земельною ділянкою (часткою, паєм) для сільськогосподарських потреб, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки земельні ділянки, право власності позивачів на які посвідчено відповідними державними актами, не виділено їм в натурі (на місцевості). Порушень виконання відповідачем умов договорів не встановлено.
Суд також дійшов висновку про те, що договори на право користування чужою земельною ділянкою (часткою, паєм) для сільськогосподарських потреб, укладені між сторонами, за формою та змістом є договорами оренди землі.
Проте з такими висновками не можна погодитися у повній мірі з огляду на таке.
Як видно з матеріалів справи і встановлено судом, у травні 2004 року позивачі, будучи власниками земельних часток (паїв), право на які посвідчено сертифікатами про право на земельну частку (пай), уклали з відповідачем договори про право користування чужою земельною ділянкою (часткою, паєм) для сільськогосподарських потреб строком на 10 років строком до 2014 року. Договори зареєстровані Паліївською сільською радою як договори оренди земельних часток (паїв).
Правильним є висновок суду про те, що спірні договори є договорами оренди землі ( земельних часток (паїв). Безпідставними є доводи відповідача щодо того, що ці договори є договорами емфітевзису, а не оренди землі, оскільки сам по собі емфітевзіс ( право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб) є одним із видів речових прав на чуже майно, яке втілено у данному випадку у договорах оренди землі.
Встановлено, що у 2006-2007 роках на зміну сертифікатів позивачі отримали державні акти на право приватної власності на земельні ділянки, розташовані на території Паліївської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з виділенням їх в натурі.
Висновок суду першої інстанції про те, що земельні ділянки не були виділені в натурі (на місцевості) нічим не обгрунтований. В той же час землевпорядчі роботи по виділенню земельних ділянок в натурі обов”язково передують видачі державних актів на право приватної власності на землю.
Так, згідно із п.1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, наказом Державного комітету по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43 ( з наст.змінами), складання державного акта на право власності на земельну ділянку… при передачі або наданні земельних ділянок громадянам … проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.
Згідно із п.2.3 Типового договору оренди земельної частки (паю) , затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000р. №5, орендні відносини можуть бути припинені після одержання державного акта на право приватної власності на землю і виділення земельної ділянки в натурі ( на місцевості).
Таким чином, з часу отримання позивачами державних актів на право приватної власності на землю ( крім позивачки ОСОБА_6, яка набула це право згідно із свідоцтвом про право на спадщину - а.с.42) вони набули статусу власників земельних ділянок, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договорів оренди, а тому договори оренди земельних часток (паїв) слід вважати припиненими.
У п.8 розд.Х “Перехідні положення” ЗК та розд.1Х “Перехідні положення” Закону України “Про оренду землі” передбачене переважне право сільськогосподарських підприємств, які раніше уклали договори оренди земельних часток (паїв), на переукладення договорів оренди після отримання власниками державних актів на право приватної власності на землю.
Проте, суд першої інстанції не встановив, що позивачі мали намір укласти договори оренди земельних ділянок з кимось іншим. Навпаки, вони заявляють про намір використовувати земельну ділянку особисто.
За таких обставин, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив позивачам в задоволенні їх позовних вимог про розірвання договорів.
Враховуючи наведене, відповідно до ст.ст.152, 153 ЗК, ч.2ст.31, ч.1ст.32 ЗУ “Про оренду землі” спірні договори підлягають припиненню шляхом їх розірвання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу задовільнити частково. Рішення Маловисківського районного суду від 10 грудня 2008 року скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову і ухвалити нове рішення.
Позов задовільнити. Розірвати договори про право користування чужою земельною ділянкою (часткою, паєм) для сільськогосподарських потреб, укладені між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та СТОВ “Агрофірма “Паліївська”.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.
ГОЛОВУЮЧА СУДДЯ Белінська І.М.
СУДДІ: Гайсюк О.В.
Чорнобривець О.С.