Справа № 22-332/2009                 Головуючий у 1-й інстанції: Березій Ю.А.

Категорія: 5                                     Доповідач: Белінська І.М.

                                                УХВАЛА

                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

                    18 лютого 2009 року            Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                    Белінської І.М. (головуючої),

                    Гайсюка О.В.,

                    Чорнобривець О.С.,

при секретареві - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Маловисківського районного суду від 18 листопада 2008 року в цивільній справі за його позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ( далі - СТОВ) “Агрофірма “Злинська” про визнання права власності на будівлі,

                                           ВСТАНОВИЛА:

                   У березні 2008 року Соломаха Іван Іванович звернувся до суду з позовом до СТОВ “Агрофірма “Злинська” про визнання права власності на нежитлове приміщення дитячого садка та незавершене будівництво корівника, які знаходяться у с.Злинка Маловисківського району.

                   В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що зазначене нерухоме майно належить йому на підставі п.2.7 договору застави від 16.02.2001 року, укладеного між СТОВ “Агрофірма “Злинська”, як заставодавцем, та ним, як заставодержателем, в забезпечення виконання договору позики грошей. Крім того, належність йому спірного майна  підтверджується ухваленими раніше судовими рішеннями. Просив визнати за ним право власності на зазначені приміщення  з підстав, передбачених ст.392 ЦК України, посилаючись на те, що відповідач зволікає із виготовленням та передачею йому технічної документації на ці об”єкти.

                   У жовтні 2008 року уточнив позовні вимоги, зазначивши поштову адресу спірних приміщень.

                    Рішенням Маловисківського районного суду від 18 листопада 2008 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.

                    В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції через порушення судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення, на його думку, незаконного і необгрунтованого рішення, і ухвалити нове рішення, яким задовільнити його позов.

                    Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

                     Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем належності йому спірного майна на праві власності а також про відсутність підстав, на які він посилався в обгрунтування своїх позовних вимог, для визнання за ним права власності на спірні будівлі відповідно до ст.392 ЦК України.

                     Такий висновок грунтується на правильному застосуванні судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

                     Відповідно до ст.392 ЦК України (2003 року) власник майна може пред”явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

                      Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що він є власником спірного нерухомого майна на підставі договору застави від 16.02.2001 року №1, укладеного між ним, ОСОБА_1, та директором СТОВ “Агрофірма “Злинська” ОСОБА_2, та рішення Маловисківського районного суду від 21 грудня 2007 року (справа №2-859/2007) в цивільній справі за його позовом до Селянського (фермерського) господарства “ОСОБА_2”, ОСОБА_3 про виключення майна з акту опису та арешту.

                      Доказів того, що право власності на майно, про яке заявляє позивач у даному позові, пред”явленому до СТОВ “Агрофірма “Злинська”, оспорюється або не визнається відповідачем, не надано. Навпаки, позивач посилається на те, що відповідач добровільно передав йому  спірне майно за накладною від 13.05.2004 року (а.с.9). Відсутність спору між сторонами  підтвердила у письмовій заяві до суду 1-ї інстанції про визнання позовних вимог і арбітражний керуючий ліквідатор СТОВ “Агрофірма “Злинська” ОСОБА_4 (а.с.54).

                     Відсутня і така підстава для визнання за власником майна права власності, передбачена ст.392 ЦК України, як втрата власником документа, який засвідчує його право власності, оскільки позивач сам посилається на відсутність у нього документів на нерухоме майно.

                     Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.                    

                    Суд першої інстанції правильно зазначив у рішенні про те, що позивач не надав належних доказів на підтвердження того, що він є власником спірного майна. Рішенням Маловисківського районного суду від 21.12.2007 року( а.с.6), на яке позивач посилається як на доказ права власності на спірне майно, насправді його право власності не встановлено, хоча з акту опису та арешту майна від 22.07.2007 року, виключений об”єкт - незавершене будівництво ферми, розміром 80х20 метрів. Визнання права власності на об»єкт незавершеного будівництва чинним законодавством не передбачено (ч.3ст.331 ЦК). До завершення будівництва особа може вважатися тільки власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (п.1ч.3ст.331 ЦК).

                  Правильним є і висновок суду про недоведеність позивачем обставин, на підставі яких визнається право власності на нерухоме майно (приміщення дитячого садка в даному випадку). Посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення судом ст..12 Закону України «Про заставу» є безпідставним, оскільки визначення у законі змісту договору застави в частині опису предмета застави і питання допустимості доказів для визнання права власності на нерухоме майно ( ч.2ст.59 ЦПК України)  є різними поняттями. Сам по собі договір застави, укладений між сторонами, не є правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об»єкти нерухомого майна, на що обґрунтовано вказав суд першої інстанції.

                  За таких обставин, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст..308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

                  На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

                                           УХВАЛИЛА:

                  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Маловисківського районного суду від 18 листопада 2008 року залишити без змін.

                 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

                ГОЛОВУЮЧА СУДДЯ:

                        СУДДІ: