У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
12.02.09 Справа №15/453-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Колодій Н.А. , Хуторной В.М.
при секретарі: Шерник О.В.
За участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_2 (довіреність № ВЕК № 579170 від 17.04.2007 р.); ОСОБА_3 (довіреність № ВЕК № 579170 від 17.04.2007 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Таврія» (смт. Нововоронцовка Херсонської області)
на рішення господарського суду Херсонської області від 04.12.2008 р. у справі № 15/453-08
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)),
до відповідача Малого приватного підприємства «Таврія»
(смт. Нововоронцовка Херсонської області)
про стягнення суми,
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства «Таврія» 214960,33 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 141-1від 07.05.2008 р. та 9888,17 грн. пені за порушення договірних зобов'язань.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 04.12.2008 р. у справі № 15/453-08 (суддя Клепай З.В.) позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 214960,33 грн. основного боргу та 9888,17 грн. пені. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 2248,48 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Мале приватне підприємство «Таврія» (відповідач у справі) звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Заявник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 04.12.2008 р. у справі № 15/453-08 та прийняти нове. З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що оскаржуване рішення є несправедливим, а тому незаконним, постановлено без з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення.
Заявник визнає факт існування заборгованості за договором, однак посилається на те, що при прийнятті рішення господарським судом не враховано побажання відповідача укласти мирову угоду між сторонами, встановити графік виплат сум заборгованості. Наголошує, що МПП «Таврія» є виробником та переробником сільськогосподарської продукції і близько 80% прибутків підприємства залежать від реалізації продукту виробництва сільськогосподарських культур. Зауважує, що на даний час має відповідні показники для здійснення подальшої позитивної господарської діяльності, продовжує випуск продукції власного виробництва, але діяльність підприємства для нормального функціонування потребує постійних витрат на сільськогосподарські роботи. Враховуючи наведене та ті обставини, що на даний час підприємство не має можливості реалізації наявного товару, у зв'язку з загальною відсутністю коштів у покупців, збільшенням витрат на сільськогосподарські роботи та збільшенням витрат на сплату банківських відсотків, заявник просить надати йому можливість пролонгувати раніше отримані кредити, після чого ним будуть здійснені всі виплати по заборгованості. Вважає, що на теперішній час безпринципне та законсервоване вимагання жодною із сторін дотримання раніше укладених умов без врахування зовнішніх впливів є неприйнятним.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.12.2008 р. апеляційна скарга Малого приватного підприємства «Таврія» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.02.2009 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 241 від 12.02.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Колодій Н.А., Хуторной В.М.
Позивач у справі - Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 апеляційну скаргу відповідача не визнає. Вважає рішення суду у справі законним, а вимоги заявника - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свою позицію виклав у письмовому відзиві, наданому в судовому засіданні апеляційної інстанції. Підкреслює, що жодних пропозицій від відповідача стосовно укладання мирової угоди до нього не надходило. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Зазначили, що, на думку позивача, дії відповідача спрямовані на ухилення протягом якомога довшого часу від оплати прийнятого товару.
Відповідач (заявник апеляційної скарги) свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суду не повідомив, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів, порадившись, вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача (заявника апеляційної скарги).
За клопотанням присутніх в судовому засіданні представників позивача розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
07.05.2008 р. між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (Продавцем, позивачем у справі) та Малим приватним підприємством «Таврія» (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу № 141-1 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця передбачений Договором товар, а Покупець - прийняти та оплатити його вартість.
Згідно з умовами п. 1.2 Договору найменування (асортимент), кількість та ціна товару встановлюються специфікаціями до цього Договору, а при відсутності специфікацій найменування (асортимент), кількість та ціна товару встановлюються в накладних, які виписуються Продавцем та узгоджуються Покупцем, та які являються одночасно розрахунковими документами і виконують роль специфікацій, які є невід'ємними частинами даного Договору.
У відповідності з п. 2.1 Договору його загальна вартість визначається сторонами при підписанні специфікацій або видаткових накладних, шляхом її збільшення на суму чергової узгодженої сторонами партії товару.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору в липні 2008 року позивач поставив відповідачу товар (сигарети в асортименті) на загальну суму 214960,33 грн., що підтверджується видатковими накладними від 18.07.2008 р. № БФ-0027440 та № БФ-0027460, підписаними та скріпленими печатками обох сторін (арк. справи 9 - 14).
Пунктом 4.1 Договору встановлено обов'язок відповідача, як Покупця, оплатити вартість товару в розмірі та в строки, передбачені пунктами 2.1, 2.2 Договору.
Згідно з п. 2.2 Договору Покупцю надається відстрочка оплати переданого йому товару на 14 банківських днів з моменту оформлення накладної на відпуск товару.
Проте, оплату отриманого товару відповідач не здійснив ані в установлений Договором строк, ані пізніше.
Умовами п. 5.2 Договору передбачено, що у випадку недотримання строків оплати товару, вказаних в п. 2.2 Договору, Покупець сплачує на користь Продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у той період, від вартості неоплаченої продукції.
Стягнення з МПП «Таврія» на користь СПД ФО ОСОБА_1 214960,33 грн. основного боргу та 9888,17 грн. пені стало предметом судового розгляду у даній справі.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно якої господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних від 18.07.2008 р. № БФ-0027440 та № БФ-0027460, а також Кільцевих доручень та довіреності серія ЯОТ № 056953/281 від 18.07.2008 р. підтверджується передача позивачем відповідачу товару на загальну суму 214960,33 грн.
Правила оплати майна у договірних відносинах купівлі-продажу врегульовані ст. 692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов'язаний оплатити товар (майно) після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений іншій строк оплати товару.
Оскільки за умовами пункту 2.2 Договору відповідачу було надано відстрочку платежу строком на 14 банківських днів з моменту оформлення накладних на відпуск товару, він мав оплатити отриманий товар в строк до 08.08.2008 р.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 ГК України).
Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач не виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, чим порушив умови Договору та вимоги чинного законодавства.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 214960,33 грн. основного боргу за Договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як вбачається з п. 5.2. Договору, сторони обумовили, що у випадку недотримання строків оплати товару, вказаних в п. 2.2 Договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару.
З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, колегія суддів вважає, що вимога про стягнення пені в сумі 9888,17 грн. заявлена позивачем обґрунтовано і правомірно задоволена господарським судом.
Доводи заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на вищевикладене, а також наступне.
Основні процесуальні права та обов'язки сторін визначено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості.
Колегія суддів зауважує, що в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, не надано будь-яких доказів безпідставного задоволення позовних вимог позивача. Навпаки, заявник підтвердив факт існування в нього заборгованості за Договором.
Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції при винесенні рішення позиції МПП «Таврія» та його побажання укласти мирову угоду колегія суддів вважає необхідним вказати наступне.
Частина 1 ст. 78 ГПК України містить диспозитивну норму, яка надає сторонам право у добровільному порядку врегулювати спір. ГПК визначає єдиний спосіб такого врегулювання спору - укладання мирової угоди.
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Угода в господарському процесі характеризується добровільним волевиявленням сторін у спорі, встановленням визначеності у відносинах не за законом і відповідно до обґрунтованості розбіжностей, а на підставі взаємних поступок. Мирова угода, укладена сторонами, підлягає затвердженню господарським судом, для чого вже підписану мирову угоду сторони подають до господарського суду, який розглядає справу.
Заявник апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення по даній справі місцевим господарським судом не враховано побажання відповідача укласти мирову угоду між сторонами.
Однак, виходячи з матеріалів справи, мирова угода з приводу даного спору між сторонами не укладалась. Більш того, відповідачем навіть не було надано будь-яких доказів вжиття відповідних заходів для укладання мирової угоди (так само, як і доказів на підтвердження викладених в клопотанні від 15.11.2008 р. про відкладення судового засідання обставин). Як зазначив позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу та наголосив його представник у судовому засіданні, пропозицій щодо укладання мирової угоди з боку відповідача до СПД ФОП ОСОБА_1 не надходило. Позивач, зі свого боку, бажання укласти мирову угоду не виявляв.
Колегія суддів наголошує на тому, що мирова угода - це результат волевиявлення обох сторін.
Таким чином, відхилення господарським судом одностороннього клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для укладення мирової угоди та встановлення графіку виплати сум заборгованості апеляційний суд вважає правомірним.
При цьому, колегія суддів звертає увагу заявника апеляційної скарги на те, що шляхом укладення мирової угоди спір може бути врегульований на будь-якій стадії господарського процесу. Тобто, сторони не позбавлені можливості укласти мирову угоду, зокрема, на стадії виконання рішення суду.
Також слід зазначити, що, за наявності відповідних обставин, відповідач може скористатися своїм процесуальним правом на звернення до господарського суду в порядку ст. 121 ГПК України із заявою про надання розстрочки виконання рішення у справі.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Херсонської області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на заявника апеляційної скарги (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Таврія» (смт. Нововоронцовка Херсонської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 04.12.2008 р. у справі № 15/453-08 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Колодій Н.А. Хуторной В.М.