У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.12.08 Справа №28/436/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Антонік С.Г. судді Зубкова Т.П. , Яценко О.М.
при секретарі: Бредіхіні Ю.Ю.
За участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
від відповідача – Година С.М. (довіреність № 763 від 02.09.2008 р.)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» (смт. Веселе Веселівського району Запорізької області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2008 р. у справі № 28/436/08
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» (смт. Веселе Веселівського району Запорізької області)
до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Імені Фрунзе» (смт. Веселе Веселівського району Запорізької області)
про стягнення суми,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Імені Фрунзе» про відшкодування йому 5100,00 грн. збитків у вигляді витрат для відновлення свого порушеного права на користування земельною ділянкою.
Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 174, 225 ГК України, ст. 35 ГПК України, рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2008 р. по справі № 20/324/08 (за позовом ТОВ «Ніка» до СВК «Імені Фрунзе» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки), умовами договору оренди землі від 16.06.2007 р., Договору від 28.02.2008 р. про порядок врегулювання спору про виконання договору оренди землі, Договору від 03.03.2008 р. про надання юридичних послуг.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.11.2008 р. у справі № 28/436/08 (суддя Яцун О.В.) в позові ТОВ «Ніка» відмовлено (арк. справи 70-71). Суд вказав, що позивач, всупереч вимог ст. 33 ГПК України, не довів та документально не підтвердив причинного зв’язку між діями відповідача та шкодою, якої зазнав позивач.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка» (позивач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2008 р. у справі № 28/436/08 і прийняти нове, яким позовні вимоги ТОВ «Ніка» про стягнення з СВК «Імені Фрунзе» 5100,00 грн. збитків задовольнити.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення мало місце порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Посилається, зокрема, на те, що, приймаючи рішення, суд першої інстанції необґрунтовано не прийняв до уваги наданий позивачем у якості доказу Договір від 28.02.2008 р. про порядок врегулювання спору про виконання договору оренди землі, відповідно до умов якого ТОВ «Ніка», з метою уникнення більш негативних наслідків для своїх інтересів (розірвання договору оренди землі), прийняло на себе зобов’язання нести витрати на юридичні послуги, пов’язані з примусовим звільненням земельної ділянки, незаконно зайнятої СВК «Імені Фрунзе». Заявник не погоджується з висновком господарського суду про відсутність причинного зв’язку між понесеними витратами та неправомірними діями відповідача. Звертає увагу апеляційної інстанції на те, що з положень ч. 1 ст. 20 ЦК України вбачається право особи здійснювати захист своїх інтересів на власний розсуд і реалізовувати його так, як вона вважає за необхідне, що не виключає можливості укладання договору про надання юридичних послуг з відповідним фахівцем; встановлення ціни таких послуг не врегульовано нормами діючого законодавства, а тому вони мають встановлюватися за згодою сторін такого договору. Заявник наголошує на тому, що в даному випадку мають місце деліктні (позадоговірні) відносини: відповідач достовірно знав, що займає ділянку без належних правових підстав, діяв на власний ризик, тим самим спонукуючи позивача приймати заходів щодо захисту своїх прав та законних інтересів (оскільки в добровільному порядку земельну ділянку відповідач звільнити відмовився, прокурорські приписи також не виконував, а впродовж розгляду господарським судом справи № 20/324/08 щодо примусового звільнення землі заперечував проти заявлених позовних вимог), і усвідомлював, що такі дії в решті-решт можуть спричинити для нього настання певних негативних наслідків, в т.ч. і стягнення збитків (шкоди) потерпілою стороною.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 16.12.2008 р. апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» прийнята до провадження та призначена до розгляду на 24.12.2008 р.
Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2469 від 24.12.2008 р. справу № 28/436/08 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Антонік С.Г., судді Зубкова Т.П. (доповідач), Яценко О.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніка» (заявник апеляційної скарги, позивач у справі) процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористалось. Причини неявки представника заявника апеляційної скарги суду не відомі. Про час та місце слухання справи ТОВ «Ніка» повідомлено належним чином (згідно долученого до матеріалів справи повідомлення, поштове відправлення вручено представнику ТОВ «Ніка» 20.12.2008 р.).
Колегія суддів, порадившись, визнала можливим розглянути справу за відсутності представника позивача (заявника апеляційної скарги).
Відповідач у справі – Сільськогосподарський виробничий кооператив «Імені Фрунзе» апеляційну скаргу позивача не визнає. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що, на його думку, господарський суд повно та всебічно дослідив всі обставини справи і прийняв рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права. Вважає, що позивач неправомірно посилається на ч. 2 ст. 22 ЦК України, як на підставу своїх вимог, оскільки, на думку відповідача, ця норма визначає поняття збитків для фізичних, а не для юридичних осіб, і для вирішення даного спору необхідно керуватися нормами Господарського кодексу України. Відповідач погоджується з наданою судом оцінкою доказів і з висновком суду про недоведеність позивачем причинного зв’язку між діями відповідача та шкодою, якої зазнав позивач. Вважає, що суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2008 р. у справі № 28/436/08 – без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав у повному обсязі вищевикладені доводи в обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу. Додатково зазначив, що СВК «Імені Фрунзе» використовував спірну земельну ділянку на підставі договору оренди, укладеного у 1995 році з громадянкою Сурдоленко Є.Б. Після смерті гр. Сурдоленко Є.Б. її спадкоємець – громадянин Сурдоленко В.П. (теперішній власник земельної ділянки) про припинення договору оренди СВК «Імені Фрунзе» не повідомляв (до 2008 року він взагалі не звертався до СВК стосовно своєї земельної ділянки), тому СВК вважав договір оренди пролонгованим і хоча орендну плату не сплачував, оскільки власник з цього приводу не звертався, продовжував користуватися земельною ділянкою, не допускаючи її забур’янення. Після винесення господарським судом Запорізької області рішення від 21.07.2008 р. по справі № 20/324/08 СВК «Імені Фрунзе» звільнив земельну ділянку гр. Сурдоленка В.П.
За клопотанням присутнього в судовому засіданні представника відповідача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. За його згодою в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника відповідача, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
16.06.2007 р. між громадянином Сурдоленком Володимиром Петровичем (Орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка» (Орендарем) було укладено договір оренди землі (надалі – Договір оренди), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 4,4895 га, розташовану на території Веселівської селищної ради Веселівського району Запорізької області, кадастровий номер 2321255100:03:009:0012. Того ж дня було проведено державну реєстрацію Договору оренди, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 040726800041 (арк. с. 4-10).
Земельна ділянка, яка є об’єктом оренди за вищевказаним Договором оренди, належить громадянину Сурдоленку В.П. на праві власності, що підтверджується Державним актом серія ЗП № 175702 від 04.10.2006 р. (арк. с. 12). Як вбачається з матеріалів справи, раніше право на цю земельну ділянку як на земельну частку (пай), що перебувала у колективній власності КСП «Імені Фрунзе», на підставі сертифікату РН № 182034 від 18.07.2000 р. належало матері гр. Сурдоленка В.П. – громадянці Сурдоленко Євгенії Болеславівні.
Згідно п. 8 Договору оренди його укладено строком на 5 років (з переважним правом Орендаря на поновлення його на новий строк).
На виконання умов Договору оренди земельна ділянка була передана гр. Сурдоленком В.П. в оренду ТОВ «Ніка» за актом приймання-передачі від 16.06.2007 р. Згідно з актом, земельна ділянка не була зайнята, передавалась в необробленому стані із залишками минулих посівів (арк. с. 11).
Виходячи з умов п.п. 20, 30, 31 Договору оренди, після отримання земельної ділянки за актом приймання-передачі ТОВ «Ніка» повинно було приступити до її використання.
Однак, незважаючи на наявність законних підстав, фактично ТОВ «Ніка» не змогло розпочати користуватися орендованою земельною ділянкою за цільовим призначенням, оскільки виявилось, що її самовільно зайняв і використовує з метою товарного сільськогосподарського виробництва Сільськогосподарський виробничий кооператив «Імені Фрунзе».
Пунктом 30 Договору оренди передбачено, в т.ч., право ТОВ «Ніка», як Орендаря, витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння, користування, вимагати усунення перешкод в користуванні нею, що цілком відповідає положенням ст. 27 Закону України «Про оренду землі» та ст. 152 Земельного кодексу України.
28.08.2007 р. ТОВ «Ніка» направило СВК «Імені Фрунзе» письмове повідомлення про укладення між ТОВ «Ніка» та гр. Сурдоленком В.П. Договору оренди земельної ділянки (03:009:0012) і про витребування цієї земельної ділянки у користування ТОВ «Ніка», одночасно запропонувавши СВК «Імені Фрунзе» спільно погодити межі суміжного землекористування. (арк. с. 13).
СВК «Імені Фрунзе» зазначене повідомлення ТОВ «Ніка» залишив без відповіді, земельну ділянку не звільнив, продовжував використовувати її у власних потребах (як вбачається з матеріалів справи, у 2007 році та у першій половині 2008 року ділянка була засіяна озимою пшеницею, а станом на липень 2008 року – соняшником).
У лютому 2008 року гр. Сурдоленко В.П. (Орендодавець) звернувся до ТОВ «Ніка» з письмовою заявою (арк. с. 50). Посилаючись на отримання ним інформації про те, що належна йому на праві плавності земельна ділянка використовується не ТОВ «Ніка», а СВК «Імені Фрунзе», гр. Сурдоленко В.П. звинуватив ТОВ «Ніка» у грубому порушенні умов Договору оренди (щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням та передачі орендованої земельної ділянки в суборенду). Орендодавець вимагав терміново спільно вирішити питання щодо чіткого та неухильного виконання умов Договору оренди. При цьому він попередив, що у випадку ухилення ТОВ «Ніка» від вирішення вказаних питань протягом 30 днів він розпочне процедуру примусового розірвання Договору оренди і стягнення збитків в судовому порядку.
28.02.2008 р. між гр. Сурдоленком В.П. (Орендодавцем), ТОВ «Ніка» (Орендарем) та Фізичною особою - підприємцем Поповим В.Г. (Виконавцем) було укладено Договір про порядок врегулювання спору про виконання договору оренди землі, відповідно до умов якого ТОВ «Ніка», визнаючи, що внаслідок відсутності фахових знань та фахівця в штаті товариства заходи, які приймалися ним щодо захисту свого права самостійно (направлення листа від 28.08.2007 р., ведення переговорів з керівництвом СВК «Імені Фрунзе»), не є ефективними, з метою недопущення розірвання Договору оренди та захисту своїх прав як Орендаря, прийняло на себе зобов’язання укласти з ФОП Поповим В.Г. договір про надання юридичних послуг, пов'язаних з примусовим звільненням орендованої земельної ділянки, та нести витрати, пов'язані з виконанням вказаного договору.
Сторонами було визначено граничну суму на оплату послуг – 5100,00 грн., і обумовлено, що Виконавець набуває право на отримання винагороди лише після фактичного звільнення СВК «Імені Фрунзе» самовільно зайнятої земельної ділянки, яка є предметом Договору оренди, за інших умов Виконавець не має права на отримання винагороди.
Згідно з п. 1.1.3 Договору про порядок врегулювання спору про виконання договору оренди землі Орендодавець зобов'язався на період вжиття Орендарем та Виконавцем заходів щодо звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки утриматися від розірвання Договору оренди з Орендарем та всіляко сприяти витребуванню земельної ділянки. При цьому, у випадку невиконання умов даного Договору, або якщо прийняті Орендарем та Виконавцем (від його імені) заходи не будуть мати позитивних наслідків (приймається до уваги рішення суду касаційної інстанції про залишення в силі рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог), через 30 календарних днів з моменту встановлення такого факту Договір оренди буде вважатися припиненим.
03.03.2008 р. між ТОВ «Ніка» (Замовником) та фізичною особою – підприємцем Поповим В.Г. (Виконавцем) було укладено Договір про надання юридичних послуг (далі – Договір від 03.03.2008 р.), за умовами якого Виконавець зобов’язався надати ТОВ «Ніка» консультаційні та юридичні послуги щодо захисту права ТОВ «Ніка» на користування земельною ділянкою кадастровий номер 2321255100:03:009:0012, орендованою ним у громадянина Сурдоленка В.П. на підставі Договору оренди від 16.06.2007 р., та спонукання СВК «Імені Фрунзе» звільнити вказану земельну ділянку і передати її ТОВ «Ніка».
Статтею 2 Договору від 03.03.2008 р. визначено, що послуги надаються Замовнику шляхом: надання консультацій, розробки відповідних звернень від імені Замовника до особи, яка порушила право, правоохоронних органів та органів, уповноважених здійснювати контроль в сфері земельних правовідносин, у разі необхідності, збір необхідних доказів та підготування позовних матеріалів для звернення Замовника до суду про захист порушеного права. Послуги включають в себе: представництво інтересів Замовника з питань, що стосуються його майнових та інших прав згідно предмету договору в усіх установах та організаціях, незалежно від форм власності, та органах влади, правоохоронних органах, подачу заяв від його імені, отримання належних йому документів та виконання інших юридично значимих дій, представлення його інтересів в загальних, адміністративних та господарських судах України.
Пунктом 4.1 Договору від 03.03.2008 р. встановлено, що за надання послуг згідно даного договору Замовник зобов’язується сплатити Виконавцю винагороду в розмірі 5100,00 грн. Послуги вважаються наданими відповідно до умов даного договору з моменту фактичної передачі спірної земельної ділянки Замовнику або вступу в законну силу судового рішення про спонукання СВК «Імені Фрунзе» передати спірну земельну ділянку ТОВ «Ніка».
Згідно з п. 7.1 Договору від 03.03.2008 р. строк його дії - з 03.03.2008 р. і до повного виконання сторонами своїх зобов’язань.
На виконання умов Договору від 03.03.2008 р. ФОП Поповим В.Г. було надано ТОВ «Ніка» низку юридичних та консультаційних послуг, в т.ч.:
- підготування та направлення повторного письмового звернення до СВК «Імені Фрунзе» з вимогою про звільнення земельної ділянки (вказану вимогу СВК «Імені Фрунзе» залишено без задоволення);
- підготування та направлення письмового звернення до прокуратури Запорізької області;
- підготування та направлення письмового звернення до прокуратури Веселівського району Запорізької області (припис про усунення порушень Земельного кодексу України і негайне звільнення незаконно зайнятої земельної ділянки, внесений 07.05.2008 р. керівнику СВК «Імені Фрунзе» прокурором за результатами розгляду звернення, залишений тим без виконання);
- підготування та направлення письмового звернення до Мелітопольського міжрайонного відділу Управління з контролю за використанням і охороною земель у Запорізькій області (винесений Управлінням за результатами проведеної перевірки припис від 07.05.2008 р. про звільнення земельної ділянки СВК «Імені Фрунзе» виконано не було);
- збір необхідних процесуальних доказів для звернення до суду;
- підготування позовних матеріалів та передача їх до суду для подальшого розгляду (26.05.2008 р. господарським судом Запорізької області було порушено провадження у справі № 20/324/08 за позовом ТОВ «Ніка» до СВК «Імені Фрунзе» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки);
- участь у розгляді справи № 20/324/08 в господарському суді Запорізької області.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2008 р. по справі № 20/324/08 задоволено позовні вимоги ТОВ «Ніка»: зобов’язано СВК «Імені Фрунзе» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку кадастровий номер 2321255100:03:009:0012 і повернути її орендареві – ТОВ «Ніка». (арк. с. 18-22).
31.08.2008 р. рішення у справі № 20/324/08 набрало чинності.
03.10.2008 р. між ТОВ «Ніка» і ФОП Поповим В.Г. було підписано Акт приймання-передачі послуг, наданих за Договором від 03.03.2008 р., в якому зафіксовано, що ФОП Поповим В.Г. виконано свої зобов’язання (надано передбачені Договором від 03.03.2008 р. послуги); станом на дату складання Акту рішення суду у справі № 20/324/08 набрало чинності; земельна ділянка передана ТОВ «Ніка»; претензії щодо наданих послуг з боку ТОВ «Ніка» відсутні (арк. с. 27).
06.10.2008 р. платіжним дорученням № 611 ТОВ «Ніка», виконуючи свої зобов’язання за вищезгаданими договорами, перерахувало ФОП Попову В.Г. 5100,00 грн.
Предметом судового розгляду у даній справі стали вимоги ТОВ «Ніка» про відшкодування йому за рахунок СВК «Імені Фрунзе» збитків у вигляді витрат в сумі 5100,00 грн., пов’язаних з відновленням порушеного відповідачем права ТОВ «Ніка» на користування орендованою ним у гр. Сурдоленка В.П. земельною ділянкою. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 174, 225 ГК України.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статті 22, 1166 Цивільного кодексу України визначають загальну норму щодо відшкодування шкоди, збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення.
Зобов’язання з відшкодування шкоди, збитків є деліктними зобов’язаннями.
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.
Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (п. 2 ст. 116 Земельного кодексу України).
Одним із видів використання земель на праві користування є оренда земельної ділянки.
Пунктом 1 ст. 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Згідно положень п. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян <…>, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
Нормами чинного законодавства, зокрема, ст. 152 Земельного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування; на усунення перешкод у користуванні нею <…>.
Відповідно до ст.ст. 211, 212 Земельного кодексу України самовільне зайняття земельних ділянок є порушенням чинного земельного законодавства.
В силу ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Факт протиправної поведінки СВК «Імені Фрунзе» – самовільного зайняття спірної земельної ділянки та використання її у власних потребах в порушення законних прав орендаря цієї ділянки, ТОВ «Ніка», встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 21.07.2008 р. у справі № 20/324/08. (При цьому суд вказав на неправдивість тверджень відповідача про укладення ним у 1995 році з гр. Сурдоленко Є.Б. договору оренди спірної земельної ділянки та на відсутність жодних доказів на підтвердження правових підстав користування СВК спірною земельною ділянкою).
З положень ч. 1 ст. 20 ЦК України вбачається право особи здійснювати захист своїх інтересів на власний розсуд і реалізовувати його так, як вона вважає за необхідне, що не виключає можливості укладання договору про надання юридичних послуг з відповідним фахівцем; встановлення ціни таких послуг не врегульовано нормами діючого законодавства, а тому вони встановлюються за згодою сторін такого договору.
З огляду на відсутність у позивача (ТОВ «Ніка») необхідних фахових знань та відповідного фахівця у штатному розкладі, невдалі спроби ТОВ «Ніка» самостійно вирішити питання щодо усунення порушення його прав як орендаря, з боку СВК «Імені Фрунзе» (невиконання відповідачем протягом тривалого часу після отримання у серпні 2007 року повідомлення про укладення Договору оренди законних вимог позивача про звільнення неправомірно займаної відповідачем земельної ділянки), та враховуючи пред’явлену у лютому 2008 року власником (орендодавцем) земельної ділянки вимогу щодо неухильного виконання умов Договору оренди (заява гр. Сурдоленка В.П. від 18.02.2008 р.) цілком виправданим було укладення позивачем (ТОВ «Ніка») договору про надання юридичних послуг з відповідним фахівцем з метою ефективного захисту свого порушеного права.
Фактично, заявлена позивачем до стягнення шкода в сумі 5100,00 грн. обґрунтовується наявністю у спірних правовідносинах послідовних явищ, як-то: самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки і використання її у власних потребах; невиконання ним протягом тривалого часу законних вимог позивача про її звільнення; що потягло за собою укладення за ініціативою власника (орендодавця) земельної ділянки Договору від 28.02.2008 р. про порядок врегулювання спору про виконання договору оренди від 16.06.2008 р. та Договору від 03.03.2008 р. про надання юридичних послуг; отримання позивачем внаслідок вжитих заходів позитивного результату у вигляді прийняття господарським судом Запорізької області рішення по справі № 20/324/08 і звільнення відповідачем самовільно зайнятої ділянки; і, як наслідок, сплата позивачем винагороди виконавцю.
Оплата наданих за Договором від 03.03.2008 р. юридичних послуг, в даному випадку, є вимушеними додатковими витратами, яких зазнав позивач для відновлення свого порушеного цивільного права.
У випадку недопущення відповідачем порушення земельного законодавства (самовільного зайняття земельної ділянки), або, принаймні, звільнення ним спірної земельної ділянки одразу після отримання вимоги позивача у серпні 2007 р. (а, натомість, відповідач ще протягом року продовжував незаконно користуватися орендованою позивачем земельною ділянкою, ігноруючи вимоги позивача, не виконуючи навіть відповідних приписів прокурора та Управління з контролю за використанням і охороною земель, і звільнив її лише після прийняття судом рішення по справі № 20/324/08), позивач мав би можливість користуватися переданою йому за Договором оренди земельною ділянкою за призначенням, тож не був би змушений вдаватися до заходів для її примусового звільнення та, відповідно, не ніс би збитків у вигляді додаткових витрат для відновлення свого порушеного права.
Треба відзначити, що ані стаття 22 Цивільного кодексу України, ані стаття 225 Господарського кодексу України (на яку посилається в обґрунтування своїх заперечень відповідач) не містять вичерпного переліку додаткових витрат особи, чиє цивільне (господарське) право порушено, які включаються до складу збитків (шкоди), що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила відповідне правопорушення.
Як зазначалось вище, згідно ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Правила ч. 2 ст. 1166 ЦК України передбачають, що вина особи, яка завдала шкоди, припускається, тобто діє презумпція вини заподіювача шкоди. До спростування презумпції вини особа, яка завдала шкоду, вважається винною у завданні шкоди.
Тобто, тягар доведення відсутності вини покладено на відповідача.
Відповідачем таких доказів не надано.
Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши всі надані сторонами докази, колегія суддів дійшла висновку, що понесення позивачем заявлених до стягнення витрат на юридичну допомогу було обумовлено саме протиправною поведінкою відповідача.
За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Ніка» про відшкодування 5100,00 грн. збитків є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Колегія суддів відзначає хибність твердження відповідача про неправомірність застосування положень ст. 22 ЦК України до правовідносин між юридичними особами. Вказана стаття визначає загальну норму щодо захисту цивільних прав та інтересів шляхом відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди і не містить обмежень щодо кола суб’єктів.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності рішення ґрунтуються на нормах права, підтверджені відповідними доказами та дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Враховуючи допущене судом першої інстанції неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, судовий акт у справі слід скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Судові витрати по розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» (смт. Веселе Веселівського району Запорізької області) задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.11.2008 р. у справі № 28/436/08 скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» (смт. Веселе Веселівського району Запорізької області) задовольнити.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Імені Фрунзе» (смт. Веселе Веселівського району Запорізької області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» (смт. Веселе Веселівського району Запорізької області) 5100,00 грн. збитків, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Імені Фрунзе» (смт. Веселе Веселівського району Запорізької області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка» (смт. Веселе Веселівського району Запорізької області) 51,00 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.
Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.
Головуючий суддя Антонік С.Г.
судді Зубкова Т.П.
Яценко О.М.