ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2015 р. Справа № 552/1378/15-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Водолажської Н.С. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві на постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.04.2015р. по справі № 552/1378/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії та виплати недоотриманої суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Полтави щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Полтави здійснити перерахунок та виплачувати пенсію позивачу в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, відображеної в довідці №05.02/35 від 28.01.2015р., виданій Сумською митницею ДФС, відповідно до законодавства з дати призначення пенсії 04.06.2010, та пенсії по інвалідності з 26.05.2010 до 03.06.2010, керуючись ст.87 Закону України № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» -перерахунок пенсіі з вини Пенсійного Фонду здійснюється без обмеження жодним строком.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі міста Полтави та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу". При призначенні пенсій відповідачем помилково не врахована до середньомісячного розміру заробітної плати матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, а також суми індексації заробітної плати з яких проводилися відрахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Не погодившись із вказаними діями, позивач 10.02.2015 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, на яку отримав відмову. В обґрунтування підстав відмови в проведення перерахунку пенсії, відповідач вказує, що зазначені виплати згідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" не є складовими заробітної плати державного службовця. Позивач, не погоджуючись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду із вказаним позовом. Вказує, що матеріальна допомога на оздоровлення і соціально-побутові потреби, а також суми індексації заробітної плати є складовою заробітної плати, на які були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Посилаючись на норми Закону України "Про державну службу", Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про оплату праці" вважає, що суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове пенсійне страхування, враховується в заробіток для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Постановою Київського районного суду м. Полтави від 08.04.2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Полтави щодо відмови у перерахунку пенсії позивачу.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Полтави здійснити перерахунок та виплачувати пенсію позивачу в розмірі 90% від суми заробітної плати з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, відображеної в довідці №05.02/35 від 28.01.2015 року, яку видано Сумською митницею ДФС з 17 жовтня 2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.04.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.ст. 33, 37 Закону України "Про державну службу" та постанови КМУ від 31.05.2000 р. N 865 "Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії", що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що оскільки матеріальна допомога на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, а також індексація заробітної плати не зазначені в переліку складових заробітної плати, передбачених ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну службу", то вони не включається до заробітку, що враховується при перерахунку пенсії державним службовцям. Таким чином пенсія позивачу була нарахована правомірно, в зв'язку з чим, відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії є законною. Крім того, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про те, що розмір пенсії позивача складає 90 % від заробітної плати, оскільки згідно із положеннями ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції Закону України №1166-VII від 27.03.2014 року) розмір пенсії складає 70 % від суми заробітної плати.

Позивач надав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач та представник відповідача про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглянути справу без їх участі.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач з 26.05.2010 року перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі м.Полтави та отримує пенсію за відповідно до Закону України "Про державну службу", але розрахунок пенсії позивача здійснювався без включення у розмір заробітної плати матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, а також сум індексації заробітної плати.

10.02.2015 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної їй пенсії з включенням до заробітку для розрахунку інших виплат: індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань.

Листом від 25.02.2015 року №15/Д-08 відповідач відмови в проведенні перерахунку.

Позивач, не погодившись із вказаною відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час судового розгляду, фактичною підставою для відмови позивачу у проведенні перерахунку пенсії, слугували висновки відповідача про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексація заробітної плати не зазначені в переліку складових заробітної плати, передбачених ч.2 ст. 33 Закону України "Про державну службу", в зв'язку з чим, не включається до заробітку, що враховується при перерахунку пенсії державним службовцям.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача про те, що матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексація заробітної плати, включається до складу заробітної плати державного службовця, враховується при обчисленні розміру його пенсії, є обґрунтованим, оскільки перевага має надаватись не положенням Закону України "Про державну службу" та Закону України "Про оплату праці", які щодо спірних відносин є загальними, а спеціальним нормам, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення". На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на проведення перерахунку пенсії з 17.10.2014 року.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, відповідно до положень ч.ч. 2, 5 ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції, яка діяла на час призначення позивачу пенсії), пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії.

Згідно із ч. 2 ст. 33 вказаного Закону, заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

У відповідності до вимог ч. 7 ст. 33 Закону України "Про державну службу", державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оплату праці" визначено, що в структуру заробітної плати входить також додаткова заробітна плата, яка визначена як винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Аналогічні положення містяться й в підпункті 2.2.2 пункту 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.04 р. № 5, де вказано, що у склад фонду додаткової заробітної плати входять премії та винагороди, в тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, а відповідно підпункту 2.3.3 пункту 2 цієї інструкції матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом) входить до складу фонду оплати праці.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оплату праці", структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсії. Із змісту статті 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.

Отже, чинне законодавство як загальне, так і спеціальне відносить до складу заробітної плати також інші виплати. При цьому слід врахувати, що надбавки, запроваджені нормативно-правовими актами, матеріальна допомога належать до додаткових видів грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії лише особам, які отримували такі надбавки під час перебування на державній службі та були звільнені зі служби після їх запровадження.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідно до вказаних нормативних актів пенсія позивача повинна обчислюватись із заробітної плати, яку вона фактично отримувала на день звільнення, в тому числі з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексація заробітної плати, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Управління Пенсійного фонду України від 30.10.08 р. № 19-11 "Про затвердження форм довідок про заробітну плату, що подаються для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.12.08 р. за N1161/15852, було передбачено обов'язкові реквізити довідки про заробітну плату, в тому числі встановлено складові заробітної, які враховуються під час призначення (перерахунку) пенсії. Дана постанова зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.12.08 року за № 1161/15852.

Між тим, постановою Управління Пенсійного фонду України від 14.02.11 р. № 5-1 "Про виконання рішення окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 2а-4753/2670" затверджена нова форма довідки про складові заробітної плати, яка подається для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" (далі - форма № 5-1), якою передбачено, що матеріальна допомога на оздоровлення і допомога на вирішення соціально-побутових питань (графа 5) є складовими заробітної плати. При цьому чітко передбачено, що із усіх виплат, які вказані в цій довідці нараховуються і сплачуються страхові внески, а з 01.01.11 р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Положеннями ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 вказаної статті Закону передбачено, що до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат па оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Колегія суддів зазначає, що вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.02.12 р. по справі № 21-430а11.

В силу ч.2 ст. 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, беручи до уваги, що на суми виплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, а також індексації заробітної плати, були нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що вказані виплати повинні бути враховані до середньомісячного розміру заробітної плати позивача, та, як наслідок, повинні враховуватись при визначенні розміру призначеної позивачу на підставі ст. 37 Закону України "Про державну службу" пенсії.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмова відповідача у перерахунку позивачу пенсії є незаконною та необґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що судом першої інстанції було неправомірно зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії державного службовця у розмірі 90 % від заробітної плати, оскільки згідно із положеннями ст. 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції Закону України №1166-VII від 27.03.2014 року) розмір пенсії складає 70 % від суми заробітної плати, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, як було встановлено під час розгляду справи, з урахуванням положень 37 Закону України "Про державну службу" (у редакції, яка була чинна на час призначення пенсії), пенсія позивачу була призначена в розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати.

У 2015 році позивач звернулась із заявою про перерахунок пенсії з метою виправлення помилки щодо неврахування певних сум при визначенні складових заробітної плати при призначенні пенсії.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. Крім того, нормами чинного законодавства визначено, що не допускається погіршення положення пенсіонера.

Таким чином, оскільки зміни до ст. 37 Закону України "Про державну службу" внесені вже після призначення пенсії позивачці, то застосування їх в новій редакції до нарахування пенсії є неприпустиме, оскільки буде допущено звуження змісту та обсягу її конституційних прав.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відмова відповідача у перерахунку позивачу пенсії є незаконною та необґрунтованою.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості відмови у перерахунку позивачу пенсії, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на перерахунок пенсії з урахуванням вищенаведених виплат.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у позивача права на перерахунок пенсії відповідно до наданих довідок є безпідставними з вищезазначених підстав.

Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, надійшовши вірного висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії, помилково визначив період, за який вказаний перерахунок та виплата пенсії повинна бути проведена.

Так, відповідно до частини 4 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", перерахунок призначеної пенсії, зокрема, у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Як вбачається із матеріалів справи, із заявою про проведення перерахунку пенсії позивач звернувся 10.02.2015 року (а.с.12-13).

Таким чином, враховуючи положення статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів дійшла висновку, що перерахунок пенсії позивача повинен бути здійснений з 01.02.2015 року.

Крім того, з системного аналізу положень ч.1 ст.2 та ч.3 ст.2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, слідує, що суд не може перебирати на себе функцій суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта.

Таким чином, оскільки функція визначення конкретного розміру пенсійних виплат є виключною компетенцією органів Пенсійного фонду України, суд не має повноважень привласнювати такі функції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови включити суму індексації заробітної плати, матеріальну допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в заробітну плату для призначення пенсії у певному грошовому розмірі.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, серед іншого, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Полтави від 08.04.2015р. по справі № 552/1378/15-а не відповідає вимогам ст.159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст. 205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві - задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Полтави від 08.04.2015р. по справі №552/1378/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м.Полтаві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії щодо перерахунку пенсії та виплати недоотриманої суми - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Полтави щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Полтави з 01 лютого 2015 року провести ОСОБА_1 перерахунок раніше призначеної пенсії з врахуванням нарахованих та виплачених сум індексації заробітної плати, матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, згідно довідки Сумської митниці ДФС №05.02/35 від 28.01.2015 року з яких проводилось відрахування страхових внесків до Пенсійного фонду України та провести відповідні виплати.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Калиновський В.А.