У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 9 червня 2005 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженку м. Сімферополь,

мешканку м. Тернопіль,

раніше судиму 11.02.2005 року

цим же судом за ст.ст. 190 ч. 2,

358 ч. 2, 358 ч. 3 КК України на 2 роки обмеження волі

з іспитовим строком на 2 роки,

засуджено за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі.

         На підставі ст. 71 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено покарання на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

         Постановлено про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 120 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_3 1000 гривень матеріальної і 500 гривень моральної шкоди.

         Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 10 серпня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

         ОСОБА_1 засуджено за те, що вона 12 березня 2005 року, близько 16 години, перебуваючи у приміщенні магазину “Молодіжний“, АДРЕСА_1, із ящика для зберігання індивідуального майна покупців, викрало речі ОСОБА_2 на загальну суму 1024 гривні 42 копійки.

         Вона ж 16 березня 2005 року, близько 17 години, перебуваючи у магазині “Торговий Світ”, АДРЕСА_2, із ящика для зберігання індивідуального майна громадян, таємно викрала речі ОСОБА_3 на загальну суму 2134 гривні 75 копійок.

         У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 просить вирок щодо неї змінити, призначити їй покарання не пов'язане з позбавленням волі. На обґрунтування цього, вказує, що в сумочці потерпілої ОСОБА_3 грошей у сумі 1000 гривень не було, ключі, які вона викрала в ОСОБА_2 цінності не становлять, а призначене їй покарання є надто суворим.

         Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

         Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.  

Посилання у скарзі засудженої про те, що в сумочці потерпілої ОСОБА_4 грошей у сумі 1000 гривень не було, а також те, що ключі, які вона викрала в ОСОБА_2 ніякої цінності не становлять,  колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки показання потерпілих протягом досудового слідства, а ОСОБА_3 також і під час судового розгляду справи були послідовними та логічними, вони об'єктивно узгоджуються з іншими доказами по справі, тому правильно визнані судом належним та достовірним джерелом доказів й покладені в основу вироку.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

         Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України і призначене судом з урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого злочину, даним щодо особи засудженої.

         Судом також обґрунтовано враховано, що ОСОБА_1 вчинила злочини під час встановленого їй судом іспитового строку.

         Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

         Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України -

                                               у х в а л и л а :

         Відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженій ОСОБА_1.

                                                     Судді :