У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судові рішення щодо них.

За вироком Старосамбірського районного суду Львівської області від 03 червня 2005 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений: за ст. 289 ч.3 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ст. 189 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі; за ст. 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 суд визначив остаточне покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, громадянин України, не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений: за ст. 289 ч.3 КК України до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; за ст. 189 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_2 суд визначив остаточне покарання - 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_3 щодо якого вирок не оскаржується.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 11 жовтня 2005 року зазначений вирок залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

12 квітня 2005 року, приблизно о 23 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у м. Дрогобич, засуджені на таксі поїхали до м. Самбір, де на вокзалі ОСОБА_1, залишивши в автомобілі ОСОБА_2 та водія таксі ОСОБА_4, пішов додому до ОСОБА_3 і запропонував йому заволодіти автомобілем таксі, на що останній погодився. Коли вони повернулись на вокзал, до них вийшов ОСОБА_2 і вони втрьох домовились про те, що запропонують таксисту поїхати в с. Городище Самбірського району де і заволодіють його автомобілем.

Приблизно о 23 год. 30 хв., прибувши до с. Городище, ОСОБА_2 попросив таксиста повернути у провулок і зупинити автомобіль. Коли автомобіль зупинився, засуджені із застосуванням фізичного насильства, подолавши опір водія ОСОБА_4 та погрожуючи йому застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого, заволоділи його автомобілем. Після того як потерпілий перестав чинити опір, усвідомивши реальну небезпеку для свого життя та здоров'я, засуджені посадили його на заднє сидіння автомобіля між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а за кермо сів ОСОБА_1 Повернувшись у Самбір, вони зупинились біля нічного магазину “Сова”, де ОСОБА_1 наказав потерпілому видати йому гроші, на що той віддав йому 30 грн. Придбавши на ці гроші пиво та сигарети, засуджені поїхали далі. Під'їхавши до с. Стрілки, ОСОБА_1 запропонував потерпілому ОСОБА_4 зателефонувати до свого батька, щоб той привіз за нього викуп в сумі 1000 доларів США, і пообіцяв, що тоді вони повернуть потерпілому автомобіль. Коли засуджені поїхали на автозаправку, потерпілий від них втік. Засуджені намагались його знайти, а потім поїхали на автомобілі потерпілого далі і, приблизно о 3 год., вони покинули автомобіль в с. Головецько Старосамбірського району, а самі пішли в напрямку с. Мшанець. При цьому, з салону автомобіля зникла радіостанція.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1, як видно із змісту його скарги і доповнень, просить пом'якшити призначене йому судом покарання, яке вважає занадто суворим. Крім того, він указує на порушення його права на захист, посилаючись на те, що перший його допит було проведено без участі захисника, а також на застосування до нього в ході досудового слідства недозволених методів розслідування;

засуджений ОСОБА_2, як видно із змісту його скарги і доповнень, також просить пом'якшити призначене йому покарання, яке на його думку є занадто суворим. Крім того засуджений вважає, що під час розгляду цієї справи було допущено порушення вимог КПК, оскільки йому не вручили копію обвинувального висновку.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Що стосується застосування кримінального закону, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість засуджених у вчиненні ними перелічених у вироку злочинів, а також кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст.ст. 289 ч.3, 189 ч.2, 185 ч.2 КК України та ОСОБА_2 за ст.ст. 289 ч.3, 189 ч.2 КК України відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам і така кваліфікація є правильною.

Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що 12 квітня 2004 року він взяв у батька автомобіль. Приблизно о 23 год. його зупинили ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які просили їх відвезти до м. Самбора за 50 грн. Прибувши до місця призначення, ОСОБА_1 сказав, що сходить до друга, як зрозумів потерпілий, за грошима. Повернувшись разом з ОСОБА_3, ОСОБА_1 попросив довезти їх до с. Городище, пообіцявши, що там вони розрахуються за проїзд. В дорозі йому наказали зупинитись, після чого на нього напали засуджені. При цьому, вони погрожували прострілити йому ногу, у зв'язку з чим він перестав чинити опір, оскільки відчув реальну небезпеку для свого життя та здоров'я. Засуджені посадили його на заднє сидіння автомобіля і поїхали до м. Самбір, де взяли у нього 30 грн. Потім засуджені наказали йому зателефонувати батькові, щоб він привіз викуп в сумі 1000 доларів США. На автозаправці йому вдалось втекти від засуджених.

Наведені показання потерпілого ОСОБА_4 узгоджуються із його показаннями, які він дав у ході досудового слідства, та підтверджуються іншими наведеними у вироку доказами, яким суд дав належну оцінку.

Вирішення судом першої інстанції питання призначення засудженим ОСОБА_1 і ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки судом було враховано ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, встановлені по справі обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання засудженим колегія суддів не вбачає.

В результаті перевірки матеріалів справи не підтвердились доводи скарги засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист під час проведення першого допиту, а також стосовно застосування до нього під час досудового слідства недозволених методів розслідування.

Як видно із змісту наявної в матеріалах справи заяви від 15 квітня 2004 року, написаної власноручно ОСОБА_1, право на захист йому було роз'яснено, він заявив про бажання мати захисника, але на час першого допиту зазначив, що бажає давати показання без його участі.

Дані протоколу судового засідання указують на те, що посилання засуджених на застосування до них недозволених методів розслідування перевірялись у судовому засіданні і не знайшли свого підтвердження.

Доводи засудженого ОСОБА_2 про те, що йому не було вручено копію обвинувального висновку спростовуються долученою до справи розпискою від 18 травня 2005 року, яка свідчить про одержання ним цього документа. Про це також свідчить запис у протоколі судового засідання.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновків суду, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 України, колегія суддів

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Судді:

Присяжнюк Т.І.                Глос Л.Ф.               Федченко О.С.