У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 25 червня 2005 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянин Молдови, раніше не судимий,

засуджений за ст. 186 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2005 року зазначений вирок залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину за наступних обставин.

28 грудня 2004 року, приблизно о 22 год. 45 хв., в кіоску біля станції метро “Університет” в м. Києві, ОСОБА_2, у якої на шиї висів мобільний телефон, запитала раніше незнайомого їй ОСОБА_1 де знаходиться нічний клуб “Авалон”. У відповідь засуджений запропонував провести її туди, маючи на меті заволодіти її телефоном. Завівши потерпілу на  територію Ботанічного саду, що знаходиться АДРЕСА_1, ОСОБА_1 із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, заволодів телефоном ОСОБА_2, загальною вартістю, разом з сім-карткою та залишком коштів, 780 грн.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ОСОБА_1 ставить питання про пом'якшення призначеного йому покарання, оскільки вважає, що при вирішенні питання призначення йому покарання судом не було враховано тієї обставини, що до кримінальної відповідальності він притягується вперше. Крім того, він посилається на однобічність та неповноту досудового і судового слідств, а також на те, що телефоном потерпілої він заволодів шляхом обману, у зв'язку з чим суд неправильно кваліфікував його дії.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України, є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає висновки суду про необхідність кваліфікації дій засудженого за ст. 186 ч.2 КК України такими, що відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.

Так, в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 ствердила, що 28 грудня 2004 року, приблизно о 23 год., вона погодилась на пропозицію раніше незнайомого їй ОСОБА_1 вказати дорогу до нічного клубу “Авалон”. Проходячи біля входу до Ботанічного саду, засуджений сказав їй, що швидше буде дійти через сад, а коли вони зайшли до саду, то ОСОБА_1 почав зривати з її шиї телефон. Вона почала чинити опір засудженому, але він декілька разів вдарив її рукою по обличчю та по нирках і заволодів її телефоном.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що в ході досудового та судового слідств показання потерпілої ОСОБА_2 були незмінні та послідовні.

Крім того, достовірність її показань об'єктивно підтверджується іншими дослідженими судом доказами, зміст яких наведений у вироку: показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, даними протоколу огляду місця події від 29 грудня 2004 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними викладі у скарзі засудженого доводи про те, що телефоном потерпілої він заволодів шляхом обману.

Кваліфікація його неправомірних дій за ст. 186 ч.2 КК України є правильною і такою, що відповідає обставинам, які були встановлені в ході судового слідства.

Що стосується призначення ОСОБА_7 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки судом було враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, встановлені по справі дані, що характеризують засудженого та інші обставини, в тому числі і ті, на які звертає увагу ОСОБА_1 у своїй скарзі. З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість призначити засудженому мінімальне покарання в межах санкції ст. 186 ч.2 КК України. Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.

Також безпідставними є посилання засудженого на незаконність оголошення в судовому засіданні показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9. Дані протоколу судового засідання свідчать про те, що суд відповідно до вимог ст. 306 КПК України оголосив у судовому засіданні показання указаних свідків, даних ними в ході досудового слідства, оскільки визнав їх неявку в судове засідання поважною. При цьому, з боку ОСОБА_1 заперечень з цього приводу не було.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.

Доводи касаційної скарги щодо однобічності і неповноти досудового і судового слідств до компетенції касаційного суду не відносяться і не можуть бути підставами для скасування у касаційному порядку постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень.

Крім того, із змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що згадані доводи засудженого були предметом перевірки в апеляційній інстанції і не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, в повному обсязі зазначив в ухвалі підстави, через які апеляція ОСОБА_1 була визнана необґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

                                       Судді:

Присяжнюк Т.І.               Глос Л.Ф.              Федченко О.С.