У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

За вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 03 лютого 2005 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянин України, судимий:

10.08.2000 року за ст.ст. 140 ч.2, 3, 213 ч.3, 208 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнився 27 травня 2004 року у зв'язку з відбуттям покарання,

засуджений за ст. 121 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2005 року цей вирок залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що в ніч з 15 на 16 серпня 2004 року, приблизно о 24 годині, у дворі домоволодіння АДРЕСА_1, на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з потерпілим ОСОБА_2, він умисно побив потерпілого палицею, завдаючи йому удари по голові, в лівий бік грудей. В результаті цих дій засудженого потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження у виді забійної рани потиличної частини голови, переломів 9, 10, 11 ребер зліва, що супроводжувались ушкодженням пристінкової плеври, пораненням лівої легені та викликало підшкірну емфізему м'яких тканин грудної стінки, розвиток гемопневмотораксу і колабування лівої легені.

У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення щодо нього змінити і пом'якшити призначене йому покарання. Крім того, засуджений посилається на те, що він діяв у стані самооборони, оскільки потерпілий перший на нього накинувся, почав душити, після чого він з метою самооборони наніс потерпілому удари по голові і тілу палицею, яку відібрав у потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення, оскільки в результаті перевірки матеріалів даної справи передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень не виявлено.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає висновки суду про необхідність кваліфікації дій засудженого за ст. 121 ч.1 КК України такими, що відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.

Безпідставними вважає колегія суддів викладені у касаційній скарзі засудженого доводи про те, що неправомірні дії щодо потерпілого він скоїв діючи у стані самооборони, захищаючись від нападу ОСОБА_2

Із змісту показань потерпілого ОСОБА_2, які він дав у ході досудового слідства, вбачається, що 15 серпня 2004 року, у вечірній час, він на таксі приїхав до житла своєї знайомої ОСОБА_3, де хотів її побачити. На вулиці було темно, тому він почав стукати у вікно, а обійшовши будинок навколо, почув чоловічий голос. Відповісти на цей голос він не встиг, оскільки відчув удар палицею по грудях зліва, потім ще один удар туди ж, після чого він спробував оборонятись, але його ударили по голові. Відчувши гострий біль у лівому боці, він перестав чинити опір, а в цей час з будинку вийшла його знайома ОСОБА_3.

Достовірність цих показань потерпілого ОСОБА_2 об'єктивно підтверджується наведеними у вироку показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події від 31 серпня 2004 року та іншими доказами.

Дані висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 07 вересня 2004 року підтверджують, що переломи 9 - 11 ребер зліва, забійна рана потиличної частини голови виникли у потерпілого від дії тупих твердих предметів, при цьому було нанесено не менше одного удару по голові і не менше двох ударів в ліву частині грудної клітини.

На відміну від потерпілого в ході досудового та судового слідств засуджений ОСОБА_1 постійно змінював свої показання. Зокрема, він взагалі заперечував факт нанесення ударів потерпілому палицею, стверджуючи, що він лише штовхнув ОСОБА_2, від чого той упав на лавку.

Також відсутні в матеріалах справи докази того, що у ОСОБА_1 були виявлені будь-які тілесні ушкодження в результаті застосування до нього насильства з боку потерпілого, на що засуджений посилається у своїй касаційній скарзі.

Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.

                                       Судді:

Присяжнюк Т.І.               Глос Л.Ф.               Федченко О.С.