У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2 на судові рішення щодо неї і ОСОБА_3

За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2005 року ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, громадянин України, раніше не судимий,

засуджений: за ст. 187 ч.3 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ст. 153 ч.2 КК України до 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_3 суд визначив остаточне покарання - 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, громадянка України, раніше не судима,

засуджена: за ст. 187 ч.2 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженої; за ст. 185 ч.2 КК України до 2 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_2 суд визначив остаточне покарання - 7 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженої.

За цим же вироком засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, щодо яких вирок не оскаржується.

Суд постановив стягнути:

із засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь Одеської обласної клінічної лікарні по 180 грн. з кожного;

із засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 по 8806 грн. 15 коп. з кожного.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02 серпня 2005 року зазначений вирок змінено в частині призначення покарання засудженій ОСОБА_2: за ст. 187 ч.2 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, засудженій призначено покарання у виді позбавлення волі на 4 роки з конфіскацією майна, яке є її власністю. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_2 апеляційний суд визначив остаточне покарання - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженої. В решті зазначений вирок залишено без змін.

Вироком суду ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

20 травня 2003 року, приблизно о 23 год. 30 хв., ОСОБА_3, за попередньою змовою із засудженим за цим вироком ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом проникнення до квартири АДРЕСА_1, вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_11, в процесі якого, із застосуванням до потерпілої насильства, небезпечного для їх життя та здоров'я, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, заволоділи майном потерпілої загальною вартістю 775 грн.

Крім того, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в процесі вчинення указаних неправомірних дій в квартирі потерпілої, вчинили щодо потерпілої ОСОБА_11 насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом.

17 жовтня 2003 року, приблизно о 13 год., ОСОБА_2, за попередньою змовою з іншими засудженими за цим вироком ОСОБА_4, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, в магазині “Троїця” АДРЕСА_2, вчинили крадіжку грошей ОСОБА_13 в сумі 130 грн.

10 листопада 2003 року, приблизно о 2 год., ОСОБА_2 і ОСОБА_4, за попередньою змовою між собою, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_3, вчинили розбійний напад на потерпілу ОСОБА_14, в ході якого із застосуванням до потерпілої насильства, небезпечного для їх життя та здоров'я, заподіявши їй при цьому легкі тілесні ушкодження, заволоділи її майном на загальну суму 460 грн.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_3, як видно із змісту її скарги, просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, а кримінальну справу закрити, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення кримінально-процесуального закону у зв'язку з тим, що відносно ОСОБА_3 не було порушено кримінальної справи за ст. 187 ч.3 КК України, а також допущеним порушенням ст. 277 КПК України;

захисник ОСОБА_1, в інтересах засудженої ОСОБА_2, як видно із змісту її скарги, також просить постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення скасувати, а кримінальну справу щодо неї закрити, посилаючись на безпідставність її засудження, оскільки вважає, що перелічених у вироку злочинів ОСОБА_2 не вчиняла. Крім того, захисник указує на призначення засудженій занадто суворого покарання;

засуджена ОСОБА_2 теж просить винесені щодо неї судові рішення скасувати, а провадження по справі закрити, указуючи на те, що по даній справі докази добуті з порушенням вимог КПК України.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах засудженої та захисника, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України судових рішень, є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає, що висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за викладених у вироку обставин, а також кваліфікація дій ОСОБА_3 за ст.ст. 187 ч.3, 153 ч.2 КК України відповідає дослідженим в судовому засіданні доказам і така кваліфікація є правильною.

Так, із змісту показань потерпілої ОСОБА_11 вбачається, що 20 травня 2003 року, засуджений ОСОБА_3 спільно з ОСОБА_4, шляхом злому дверей проникли до її квартири. Коли вона спробувала викликати міліцію, вони обрізали телефонний дріт, почали її бити та погрожувати, вимагаючи у неї гроші. При цьому ОСОБА_3 тушив об її тіло цигарки. Крім того, засуджені одягали на її голову поліетиленовий пакет і душили її, клали їй на живіт праску та погрожували її увімкнути. У зв'язку з цим вона віддала їм гроші. Під час нападу обидва засуджених вчинили щодо неї насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Про вчинені щодо неї злочини вона відразу заявила в міліцію.

Зазначені показання потерпілої ОСОБА_11 суд обґрунтовано визнав за достовірні, що об'єктивно підтверджується сукупністю інших доказів: показаннями свідка ОСОБА_15, даними протоколу огляду місця події від 22 травня 2003 року, акту судово-медичного огляду від 26 травня 2003 року, висновку експерта від 23 червня 2003 року, 09 січня 2004 року та іншими дослідженими судом і наведеними у вироку доказами.

В результаті перевірки матеріалів справи встановлено, що самі засуджені у своїх показаннях в ході досудового слідства фактично не заперечували вчинення ними інкримінованих їм дій.

З врахуванням установлених по справі даних про те, як засуджені потрапили до квартири потерпілої та обставин застосування до неї насильства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про вчинення ними розбійного нападу з проникненням у житло потерпілої і що під час цього нападу вони застосовували до потерпілої насильство, небезпечне для її життя та здоров'я, а також погрожували застосуванням такого насильства.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги захисника про безпідставність засудження ОСОБА_3

Вирішення судом першої інстанції питання призначення засудженому ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

В ході перевірки матеріалів справи не підтвердились посилання захисника щодо відсутності постанови про порушення кримінальної справи за ст. 187 ч.3 КК України стосовно ОСОБА_3 Як видно із змісту долученої до матеріалів справи відповідної постанови від 05 червня 2003 року по даному епізоду кримінальну справу за ст. 187 ч.3 КК України було порушено по факту пограбування ОСОБА_11

Доводи захисника щодо порушення вимог ст. 277 КПК України під час зміни обвинувачення в суді є необґрунтованими і спростовуються даними протоколу судового засідання, із змісту якого вбачається, що засудженого ОСОБА_3 ці зміни не стосувались, оскільки об'єктивна необхідність винесення такої постанови прокурором була пов'язана із допущеними помилками в обвинувальному висновку стосовно засудженого ОСОБА_4. Це також підтверджується змістом резолютивної частини постанови прокурора про зміну обвинувачення від 29 березня 2005 року.

Висновки суду про винуватість засудженої ОСОБА_2 та кваліфікація її дій за ст.ст. 187 ч.2, 185 ч.2 КК України теж відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам.

Зокрема, про причетність ОСОБА_2 до вчинення нею перелічених у вироку злочинів свідчать показання засуджених за цим вироком ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілого ОСОБА_13, потерпілої ОСОБА_14, свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17, а також підтверджується даними протоколів очних ставок від 11 листопада 2003 року, 23 грудня 2003 року, 24 грудня 2003 року 29 грудня 2003 року, 30 грудня 2003 року, висновку експерта від 31 грудня 2003 року та іншими дослідженими судом доказами, що спростовують доводи захисника про непричетність ОСОБА_2 до вчинення указаних неправомірних дій.

Що стосується призначення ОСОБА_2 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання, з врахуванням внесених апеляційним судом змін, відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому, судами було враховано ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, встановлені по справі дані, що характеризують засуджену та інші обставини, в тому числі і ті, на які звертає увагу у своїй скарзі захисник. З урахуванням наведених обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про можливість призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України. Інших підстав для пом'якшення покарання засудженій колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновків суду, колегією суддів по справі не виявлено.

Доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи до компетенції касаційного суду не відносяться і не можуть бути підставами для скасування у касаційному порядку постановлених щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судових рішень.

Крім того, із змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що згадані доводи були предметом перевірки в апеляційній інстанції і не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, зазначив в ухвалі підстави, через які апеляції були визнані необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 України, колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційні скарги засудженої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1 щодо засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Судді:

Присяжнюк Т.І.               Глос Л.Ф.               Федченко О.С.