У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 21 грудня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Автономної Республіки Крим на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року щодо ОСОБА_1

             Вироком суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця Оренбурзької області Російської Федерації,

жителя с. Софіївка Сімферопольського району

Автономної Республіки Крим, судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 204 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком один рік.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покладено обов'язок періодично з'являтися в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації.

В апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав суд, у проміжок часу з вересня по 24 листопада 2005 року, ОСОБА_1 без передбаченої законом державної реєстрації у якості суб'єкта підприємницької діяльності та без ліцензії на торгівлю алкогольною продукцією, на Центральному ринку у м. Сімферополі, у особи невстановленої  слідством, придбавав незаконно виготовлену горілку, котру перевіз до свого місця проживання у будинок АДРЕСА_1, де незаконно збував її.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 змінити через неправильне застосування кримінального закону та звільнити винного від відбування покарання на підставі ст.48 КК України та ст.7 КПК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, котрий підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у поданні, колегія суддів вважає, що подання є підставним і підлягає задоволенню з таких підстав.

         Рішення місцевого суду щодо доведеності винуватості засудженого і кваліфікація дій винного є правильними і у поданні не оскаржуються.

         Разом з тим, визнавши ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК України, суд обрав йому покарання у порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України.

         Зі справи видно, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, тобто на час вчинення злочину він був пенсіонером за віком. Тому суд не мав права призначати йому покарання у виді обмеження волі.

         Застосування штрафу, що передбачений санкцією ч. 1 ст. 204 КК України, також не можливе, тому, що може погіршити становище винного, оскільки суд звільнив ОСОБА_1 від покарання, застосувавши ст. 75 КК України.

         У відповідності до роз'яснень, що містяться у пункті 8 постанові Пленуму Верховного Суду України “Про практику призначення судами кримінального покарання” від 24 жовтня 2003 року суд не вправі перейти до більш м'якого покарання у випадках, якщо санкцією закону, згідно з яким засуджується особа, передбачено лише таке покарання, яке з урахуванням віку і матеріального стану винного не може бути до нього застосоване. У таких випадках суд, за наявності для цього підстав, у відповідності до вимог статті 7 КПК України повинен закрити провадження у справі і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити вирок і звільнити засудженого від покарання.

         Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що вирок щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання підлягає зміні.

         На підставі наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

         касаційне подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим задовольнити.

         Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26 січня 2006 року щодо засудженого ОСОБА_1 в частині призначення покарання змінити і звільнити його від покарання.

С у д д і:

Кравченко  К.Т.                            Кривенда  О.В.                    Шевченко  Т.В.