Справа № 2-а-469/11

Провадження № 2-а/455/10/2015

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 квітня 2015 року Старосамбірський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Ференц О.І.

при секретарі - Нестер М.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

його представника - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Солдана В.І.

та третіх осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Старий Самбір справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, ОСОБА_4, про визнання рішень незаконними, -

В С Т А Н О В И В:

09.08.2011р. позивач звернувся до суду із даним позовом, покликаючись на те, що 26.07.2010р. виконавчий комітет Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області виніс рішення за № 55 "Про надання дозволу на проведення перебудови сараю і гаражу в АДРЕСА_1 ОСОБА_5", а 17.08.2010р. Стрілківська сільська рада Старосамбірського району Львівської області винесла рішення № 557 "Про передачу земельної ділянки у власність", яким ОСОБА_5, третій особі у справі, передано земельну ділянку площею 100 кв. м. для будівництва та обслуговування гаражу в АДРЕСА_1 Старосамбірського району. 18.07.2012р. Стрілківська сільська рада Старосамбірського району Львівської області винесла ще одне рішення за № 187 "Про внесення змін в рішення XXVIII сесії п'ятого демократичного скликання від 17.08.2010р. "Про передачу земельних ділянок у власність", яким пункт 1 вказаного рішення змінила та виклала у наступній редакції: "Передати безкоштовно ОСОБА_5, жителю с. Лопушанка-Хомина, земельну ділянку для будівництва та обслуговування гаражу в АДРЕСА_1 з площі 100 кв. м. на площу 66 кв. м.".

Зазначав, що земельна ділянка, яка є в його користуванні, та земельна ділянка ОСОБА_4 розмежовуються потічком "Безіменний", саме ця межа і визначає місце розташування земельних ділянок - його земельна ділянка по вул. Зеленій, 7, а на другій стороні потічка - земельна ділянка ОСОБА_4 по АДРЕСА_1. З кадастрового плану № 12380247 по приватизації земельної ділянки в 2007р. по АДРЕСА_1, погодженого начальником районного відділу земельних ресурсів, вбачаються межі земельної ділянки ОСОБА_4, які розміщені до потічка "Безіменний". Згідно вищевказаних рішень земельна ділянка під будівництво гаражу передається чоловікові ОСОБА_4 - ОСОБА_5, а її розміщення передбачається на другому боці потічка зі сторони його земельної ділянки. Більше того, його земельна ділянка набагато менша за площею від земельної ділянки ОСОБА_4, проте Стрілківська сільська рада на це уваги не звернула, а чомусь виділила чоловіку ОСОБА_4 площу в 100 кв. м. за рахунок його земельної ділянки для розміщення гаражу. 28.07.2009р. він звертався із заявою до сільської ради про приватизацію земельної ділянки біля його будинку, однак до сьогоднішнього дня його питання не розглядалося на сесії. Земельна ділянка, яку планують передати ОСОБА_5, підходить в притик до його господарських будівель та перекриває йому вхід до погребу, забирає значну площу городу, крім того, він втрачає право доступу до потічка, де була кладка, яку розбили треті особи у справі, що була переходом на другий бік до сусідів, чим порушується його право користування земельною ділянкою і володіння приватною власністю.

Вказував, що незалежно від площі рішення Стрілківської сільської ради є незаконними з огляду на наступне. Розміщення гаражу згідно першого рішення виконкому Стрілківської сільської ради планується на віддалі 1 м від потічка "Безіменний". Крім того, ОСОБА_5 через цей потічок встановив дві металеві труби, не розраховані на пропуск повеней та паводків, а тому при інтенсивних опадах дані труби створюють підпір води, що приводить до ерозії берегів та підтоплення прилеглої території, в зв'язку з чим зі сторони його земельної ділянки стоїть вода, руйнується берег, вода вимила газову трубу з під ґрунту і тепер вона знаходиться над потічком. Згідно акту комісії Самбірського управління водного господарства від 09.06.2011р. відновлення старої будівлі за рішенням Стрілківської сільської ради у водоохоронній зоні заборонено. Згідно ст.89 Водного кодексу України (далі - ВК України) прибережна захисна смуга є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, тому в них забороняється будівництво будь-яких споруд, гаражів, стоянок автомобілів. Всупереч цьому Стрілківська сільська рада своїм новим рішення № 187 від 18.07.2012р. надає незаконний дозвіл на будівлю нового гаражу ОСОБА_5, тільки змінює площу земельної ділянки зі 100 кв. м. на 66 кв. м., що, по суті, не міняє попередніх рішень. Дане будівництво вважає незаконним, оскільки воно буде проводитися в водоохоронній зоні без дотримання розміру прибережної смуги, чим порушуються вимоги Конституції України та законів. Крім того, дане будівництво не узгоджене з Самбірським управлінням водного господарства, яке в своєму акті від 09.06.2011р. вказало, що будівництво та відновлення старих будівель у водоохоронній зоні заборонено.

Просив суд визнати незаконними рішення виконкому Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області № 55 від 26.07.2010р. "Про надання дозволу на проведення перебудови сараю та гаражу в АДРЕСА_1 ОСОБА_5", рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області № 557 від 17.08.2010р. "Про передачу земельної ділянки площею 100 кв. м. для будівництва та обслуговування гаражу в АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_5" та рішення Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області № 187 від 18.07.2012р. "Про внесення змін в рішення XXVIII сесії п'ятого демократичного скликання від 17.08.2010р. "Про передачу земельних ділянок у власність".

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали вимоги позовної заяви в повному обсязі з наведених вище підстав.

Представник відповідачів - виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області та Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, Солдан В.І. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, пояснивши, що прийняті сільською радою рішення, які оскаржуються, є законними. На цій земельній ділянці давно стояли сарай і гараж, проте гараж був знищений самим позивачем, про що було складено відповідний акт представниками сільської ради. З огляду на це сільська рада і надала дозвіл на реконструкцію гаражу. Новий технічний паспорт виготовлявся тому, що був змінений власник будинковолодіння. Статус потічка ніколи "Безіменному" не встановлювався, у різних документах він значиться по різному, а тому сільська рада мала право виносити такі рішення. Попередньо на сесії було вирішено виділити ОСОБА_5 100 кв. м. для будівництва гаражу, але після проведення обмірів площу було зменшено до 66 кв.м.. Коли ОСОБА_4 приватизовувала свою земельну ділянку з позивачем не узгоджували меж, оскільки він не був суміжним землекористувачем, в нього взагалі немає документів на землю. Сільською радою при цьому були видані довідки, що межі земельної ділянки не порушують прав суміжних землекористувачів. Самозахвату земельної ділянки ніякого не було, оскільки гараж, який стояв на цій земельній ділянці, ставила ще попередня власниця - ОСОБА_6, а отже право користування цією земельною ділянку законно перейшло до її правонаступників, а так як прибережна захисна смуга там ніколи не встановлювалася, сільська рада вправі була виділити цю земельну ділянку для відновлення знищеного ОСОБА_1 гаражу. Зі слів представника відділу архітектури така будівля могла існувати і далі, якщо вона не перешкоджала водорегулюванню. Цей гараж стояв там близько 35 років і нікому не перешкоджав, аж поки позивач самовільно його не знищив. Генеральний план с. Лопушанка-Хомина існує з 1976р. і не змінювався, жодного потічка в цьому місці на ньому не встановлено, а в повноваження сільської ради входить розпорядження землями і вона вправі виділяти землю усім громадянам, які до неї звернуться. ОСОБА_1 має окремий самостійний заїзд до свого господарства, а тому його права жодним чином не зачіпаються. Доступ до потічка у нього також є. У випадку виходу з берегів струмка на земельній ділянці ОСОБА_4 повінь може зашкодити виключно їй, а не ОСОБА_1, оскільки будинок останнього знаходиться значно вище. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4, у своєму письмовому запереченні пояснила, що твердження позивача про те, що потічок розділяє їхні земельні ділянки, є безпідставними, оскільки ні річки, ні потічки ніколи не були межами земельних ділянок, а межі визначаються лише органами місцевого самоврядування. З певних причин склалося так, що вона не повністю приватизувала земельну ділянку, якою вона користується, з огляду на що її чоловік вирішив доприватизувати таку, оскільки двічі на одну і ту ж особу безкоштовно приватизовувати земельні ділянки біля будинку заборонено. Вона є власницею будинковолодіння № 67 по вул. Центральній в с. Лопушанка разом із господарськими будівлями, одну з яких і знищив позивач у справі. Попереднім власником земельної ділянки, на якій розміщений її будинок і господарські споруди, була її бабця - ОСОБА_6, вона користувалася цією земельною ділянкою ще з 1938р.. Саме її бабуся побудувала на цій земельній ділянці сарай, оскільки користувалася земельною ділянкою на той час. Цей сарай знищив ОСОБА_1, а тепер чинить їм перешкоди у відновленні споруди. Труб, про які йдеться у позовній заяві ОСОБА_1, її чоловік через потічок не встановлював, вони там знаходяться вже близько 70 років. Ці труби укріплюють берег, а нищить укріплення якраз позивач, оскільки з його господарських будівель всі нечистоти прямо стікають у потічок, що призводить до зсувів ґрунту. Дійсно, згідно ВК України прибережна смуга є природоохоронною, проте об'єкти, що знаходяться у ній можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується режим природоохоронної зони. Її земельна ділянка і земельна ділянка ОСОБА_1 розділялася парканом, що знаходився за її сараєм, проте напередодні обстеження комісією ОСОБА_1 демонтував паркан. Її земельна ділянка ніколи не примикала до господарських будівель ОСОБА_1 та ніколи не перекривала йому проходу до погребу. У зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В судовому засіданні ОСОБА_4 підтримала свої письмові пояснення і додатково пояснила, що усі відповідні служби давали їм висновки з приводу законності будівництва на цьому місці, а тому рішення сільської ради є законними. Труби нічого до повеней не мають, оскільки якщо є повінь, то потічок виливає усюди, а не лише в цьому місці. Крім того, ОСОБА_1 в більшій мірі засмічує канаву, оскільки вирубує дерева, каналізація його та всі відходи від декількох транспортних засобів, що є у його власності, стікають у воду.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, в судовому засіданні пояснив, що гараж не розвалився внаслідок повені, а був знищений позивачем. Труби в цьому місці встановлювалися близько 70 років тому і не ним, а попередніми землекористувачами. В цьому місці колись була дорога, якою усі користувалися, проте позивач її перекрив і вони змушені були облаштовувати в іншому місці дорогу. Гараж був колись зареєстрований у БТІ, проте ОСОБА_1 знищив його коли їх не було дома, а зараз самовільно встановив там огорожу до самого потічка, що добре видно із представлених фотознімків. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що гараж стояв на цій земельній ділянці близько 20 років і був у доброму стані, проте позивач його знищив, порізав бензопилою. До цього цим гаражем користувалася попередня власниця - ОСОБА_6.

Представник відділу архітектури Старосамбірської РДА ОСОБА_8 в якості спеціаліста в судовому засіданні пояснив, що якби в цьому місці був дійсно потічок, то будівництво було б заборонено. Щодо відновлення знищених споруд у такій зоні нічого сказати не може, оскільки це нічим не передбачено. Якщо в прибережній захисній смузі стоїть будівля, то вона знесенню не підлягає і може там знаходитися, якщо вона не перешкоджає водостоку. На даний момент діє Генеральний план с. Лопушанка-Хомина, розроблений у 1976р. і там не встановлена прибережна захисна смуга.

Представник Самбірського управління водного господарства ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що спірний потічок "Безіменний" дійсно є потічком, а не канавою. Вони дають погодження на будівництво усіх споруд в захисній смузі, а тут не давали, бо прибережна захисна смуга потоку "Безіменний" встановлена не була через відсутність коштів. Встановлення в цьому місці труб не відповідає санітарним нормам, оскільки такі труби не є гідротехнічними спорудами і перешкоджають водовідтоку.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідачів, третіх осіб, свідків та спеціалістів, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних міркувань.

Згідно ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином особа має право звернутися до адміністративного суду лише у випадках, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи або інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Судом встановлено, що згідно договору довічного утримання від 30.04.2007р. ОСОБА_6 передала у власність ОСОБА_4, третій особі у справі, житловий будинок з господарськими будівлями, які знаходяться в с. Лопушанка-Хомина по АДРЕСА_1 Старосамбірського району Львівської області, а взамін цього ОСОБА_4 зобов'язувалася забезпечувати ОСОБА_6 утриманням та доглядом довічно. На земельній ділянці, що знаходиться у віданні Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, розташований один дерев'яний житловий будинок та господарські будівлі: стайня під літ. Б., літня кухня під літ. В, стодола під літ. Г, сарай під літ. Д, гараж під літ. Е, убиральня під літ. К, сарай під літ. Ж, колодязь під літ. Кл і огорожа під цифрою 1-2 (а.с.110).

Оскільки згідно ч.2 ст.120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, до ОСОБА_4 після переходу права власності на вищевказані об'єкти за договором довічного утримання перейшло і право користування земельною ділянкою у тому ж обсязі, яким користувалася її бабуся - ОСОБА_6.

Згідно експлікації, затвердженої начальником відділу регіонального розвитку містобудування та архітектури 30.11.2010р. ОСОБА_10, існуючий будинок ОСОБА_5 та існуючий гараж знаходяться по одній стороні потічка "Безіменний", а проектований гараж має знаходитися на протилежній стороні потічка (а.с.8). З представленого та дослідженого у судовому засіданні кадастрового плану № 12380247 земельної ділянки ОСОБА_4 в с. Лопушанка-Хомина по вул. Центральній не вбачається, в який точках її земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_1, оскільки останнім не представлено жодних документів на право власності чи право користування земельною ділянкою в с. Лопушанка та жодних документів на право власності на будинок, який є у його користуванні чи власності, що дозволяло б суду прослідкувати попередніх землекористувачів такої земельної ділянки (а.с.9).

Як було роз'яснено ОСОБА_4 в судовому засіданні і підтверджено представником відповідачів, вона приватизувала не усю земельну ділянку, якою користувалася її бабуся, з огляду на відсутність коштів на той час. Саме тому ОСОБА_5 вирішив доприватизувати таку на своє ім'я, подавши відповідну заяву у сільську раду.

Рішенням виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області № 55 від 26.07.2010р. "Про надання дозволу на проведення перебудови сараю на гараж в АДРЕСА_1" дозволено провести проведення перебудови сараю на гараж в АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_5 (а.с.6). Рішенням Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області № 557 від 17.08.2010р. "Про передачу земельних ділянок у власність" ОСОБА_5, третій особі у справі, безкоштовно передано земельну ділянку для обслуговування гаражу в с. Лопушанка, вул. Центральна, 67, площею 100 кв. м. (а.с.5).

Таким чином сільська рада згідно вимог ЗК України розглянула заяву ОСОБА_5 і виділила йому земельну ділянку з дотриманням вимог щодо площі такої в межах норм безоплатної приватизації, передбачених ч.1 ст.121 ЗК України.

Рішенням Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області № 187 від 18.07.2012р. "Про внесення змін" внесено зміни у рішення Стрілківської сільської ради № 557 від 17.08.2010р. та п.1 такого викладено у наступній редакції: "Передати безкоштовно ОСОБА_5, жителю с. Лопушанка-Хомина, земельну ділянку для будівництва та обслуговування гаражу в АДРЕСА_1, з площі 100 кв. м. на площу 66 кв. м.".

Посилання ОСОБА_1 на те, що межа між його земельною ділянкою та земельною ділянкою ОСОБА_4 проходить по потічку "Безіменний", не підтверджено жодними документами. Крім того, таке припущення ОСОБА_1 повністю спростовується поясненнями сільського голови, а відповідно до ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських раду у галузі земельних відносин відноситься і організація землеустрою, тобто і встановлення меж земельних ділянок під час їх приватизації, оскільки ст.1 Закону України "Про землеустрій" встановлено, що до заходів із землеустрою входить і межування земель, тобто комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж в тому числі і земельних ділянок власників.

Також в судовому засіданні не знайшло підтвердження посилання позивача на те, що мав місце самозахват земельної ділянки ОСОБА_5, оскільки останній і не стверджував, що земельна ділянка, де планується будівництво гаражу, належала йому. Саме для оформлення права власності на таку він і звернувся до сільської ради із відповідною заявою. Більше того, оскільки земельна ділянка, яка була виділена ОСОБА_5, належала до земель Стрілківської сільської ради і саме остання прийняла рішення про надання такої ОСОБА_5, позивач безпідставно стверджує про захват такої, оскільки не він є законним власником чи користувачем цієї земельної ділянки.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він користується набагато меншою земельною ділянкою, ніж ОСОБА_4, що не було взято сільською радою до уваги при прийнятті рішення про надання земельної ділянки чоловіку ОСОБА_4, суд відкидає як такі, що необґрунтовані, оскільки ОСОБА_1 в судовому засіданні не надав суду жодних переконливих доказів на підтвердження того, що він коли-небудь звертався до сільської ради із заявою про надання йому саме тієї земельної ділянки, яку зараз виділено ОСОБА_5. Крім того, у своїх позовних вимогах позивач не оскаржує бездіяльності Стрілківської сільської ради з приводу не розгляду його заяви про виділення земельної ділянки. Інформації про те, що позивач будь-коли звертався із подібними заявами в суд на бездіяльність сільської ради, в суду немає.

З приводу вимоги про скасування рішення про перебудову сараю на гараж суд зазначає наступне. Посилання позивача на лист-відповідь Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області № 7/13-06-2304 від 29.05.2009р. про те, що сарай ОСОБА_4 дійсно збудований за межами її земельної ділянки та з порушенням будівельних норм (а.с.9), не може лягти в основу рішення про задоволення позову, оскільки позивачем заявляються вимоги про законність винесення рішень з приводу переобладнання сараю на гараж ОСОБА_5, а не законності зведення будівлі сараю ОСОБА_4. Більше того, в судовому засіданні не встановлено, що порушенням будівельних норм при зведенні сараю будь-яким чином порушуються законні права ОСОБА_1, так як такий сарай не зведений на його земельній ділянці, не прилягає до неї чи іншим чином порушує його права як землекористувача. З огляду на це такі посилання суд розцінює як необґрунтовані.

Аналогічним чином посилання позивача на Акт обстеження потоку Безіменний в с. Лопушанка Старосамбірського району Львівської області (а.с.10) з приводу того, що металічні труби, самовільно встановлені на потоці, не є гідротехнічною спорудою і призводять до ерозії ґрунтів та підтопленню прилеглої території не беруться судом до уваги, оскільки предметом спору не є встановлення законності прокладання металічних труб на потоці, жодних вимог з приводу таких позивачем не висунуто, що не позбавляє його права звернутися з відповідним позовом до ОСОБА_5 в порядку цивільного судочинства. Крім того, жодними належними та допустимими доказами у судовому засіданні не доведено, що ці труби проклав ОСОБА_5. Більше того, останній та його дружина завірили суд, що ці труби прокладені там уже близько 70 років і не ОСОБА_5, а попередніми землекористувачами.

Висновок Самбірського УВГ про те, що згідно ст.88 ВК України будівництво та відновлення старих будівель у водоохоронній зоні заборонено судом не оспорюється, проте згідно листа-відповіді Відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Старосамбірської районної державної адміністрації № 1/12-01 від 20.01.2012р. в межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації, а в генеральному плані забудови с. Лопушанка, розробленого Л/Ф "Діпроміст" у 1976 році, прибережна захисна смуга струмка "Безіменного" не встановлена. Тому на виконання рішення № 55 від 26.07.2010р. Стрілківської сільської ради ВК АПБ "Ренесанс" розроблено будівельний паспорт на забудову земельної ділянки, який погоджений відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Старосамбірської РДА 30.11.2010р. в установленому порядку (а.с.54). Схожа позиція викладена у листі-відповіді начальника Управління Держземкому у Старосамбірському районі № 316 від 19.02.2010р. (а.с.142).

Оскільки позивачем у судовому засіданні не надано суду належних та допустимих доказів порушення відповідачем норм чинного законодавства при прийнятті оспорюваних рішень, а усі його припущення та твердження спростовані належними доказами, наданими представником відповідачів та третіми особами, а також позивачем не доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, оскільки до кінця судового засідання ним так і не було надано будь-яких документів, які б підтверджували його право власності чи користування земельною ділянкою, суміжною до земель третіх осіб у справі, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 116, 118, 121, ч.1 ст.122, п.г ч.3 ст.152 Земельного кодексу України, ст.ст.2, 6, 11, 71, 86, 94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, виконавчого комітету Стрілківської сільської ради Старосамбірського району Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_5, ОСОБА_4, про визнання рішень незаконними - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення через Старосамбірський районний суд Львівської області.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя О.І. Ференц