У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві  30 січня 2007 року справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_1 на вирок щодо засудженого ОСОБА_2.

           Вироком апеляційного суду Волинської області від 19 жовтня 2006 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.народження, громадянин Укра-

                                                                їни, раніше не судимий,

засуджений: за ст. 246 КК України на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією незаконно добутої деревини; за ст. 350 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, суд визначив ОСОБА_2 остаточне покарання - 2 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією незаконно добутої деревини.

Крім того, суд постановив стягнути з ОСОБА_2: 6 290 грн. на користь КСП “Олицьке”; на користь потерпілого ОСОБА_3 - 980 грн. на відшкодування матеріальної шкоди і 5 000 грн. - моральної.

ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів при наступних обставинах.

В ніч з 30 на 31 травня 2005 року засуджений ОСОБА_2, разом з особою, справу щодо якої виділено у окреме провадження у зв'язку з її розшуком, в лісовому масиві першої групи, який належить колективному сільськогосподарському підприємству “Олицьке” Ківерцівського району, вчинив незаконну порубку 4 дерев сосни загальним об'ємом 7, 96 кубометрів, вартістю 6 290 грн., чим заподіяв КСП істотну матеріальну шкоду.  Завантаживши зрубану деревину на автомобіль ЗіЛ - 131, засуджений та інша особа виїхали з лісового масиву в напрямку с. Башлики Ківерцівського району. По дорозі їх помітив лісничий Новоставського лісництва ОСОБА_3, який брав участь у проведенні рейду по виявленню самовільної порубки лісу, і проїжджав на автомобілі ВАЗ ІНФОРМАЦІЯ_2. Коли він подав знак рукою зупинитись ОСОБА_2 та інша особа, усвідомлюючи своє викриття у незаконному заволодінні деревиною, автомобіль не зупинили і почали на ньому втікати, але через деякий час зупинились, оскільки потерпілий ОСОБА_3 їх переслідував. З метою погрози вбивством та припинення дій ОСОБА_3 як службової особи, ОСОБА_2 вийшов з автомобіля і з мисливської рушниці здійснив два постріли набоями картечі по автомобілю потерпілого. В результаті, в автомобілі ОСОБА_3 були пошкоджені лобове скло, ліва передня фара, радіатор та ліва передня шина колеса. Після проведення пострілів ОСОБА_2 з іншою особою на своєму автомобілі поїхали в с. Дерно де були затримані працівниками міліції.

У касаційній скарзі захисник просить вирок суду змінити і пом'якшити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, оскільки вважає, що суд першої інстанції не в достатній мірі врахував встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання. Крім того, захисник вважає неправильним рішення суду про необхідність стягнення із засудженого 6 290 грн. на користь КСП, приймаючи до уваги те, що зрубану деревину було вилучено у засудженого.

Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_1, яка підтримала подану скаргу лише в частині пом'якшення засудженому покарання, висновок прокурора про законність та обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі захисника доводи, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення цієї скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинів відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам і не оспорюються у касаційній скарзі. Також не оспорюється у скарзі кваліфікація дій засудженого за ст. ст. 246, 350 ч.1 КК України, у зв'язку з чим відсутні касаційні підстави для визнання цієї кваліфікації неправильною.

Що стосується призначеного ОСОБА_2 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України, оскільки судом було враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, достовірно встановлені по справі обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, характеризуючі засудженого дані, у тому числі і ті, на які посилається у своїй скарзі захисник, безпідставно розцінюючи їх як обставини, що пом'якшують покарання.

Також безпідставними є викладені у скарзі захисника доводи стосовно незаконності рішення суду про стягнення вартості зрубаної засудженим деревини на користь КСП при тому, що цю деревину  у нього було вилучено.

Враховуючи те, що санкцією ст. 246 КК України передбачено обов'язкову конфіскацію незаконно добутого, суд при призначенні ОСОБА_2 покарання за указаною статтею правильно указав на необхідність конфіскації незаконно добутої деревини, яка згідно ст. 81 КПК України передається в доход держави. У зв'язку з цим також правильним є рішення суду про необхідність стягнення із засудженого вартості незаконно зрубаної ним деревини на користь власника лісу для відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Волинської області від 19 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 - без змін.

Судді:

Присяжнюк Т.І.                Глос Л.Ф.              Федченко О.С.