У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
|
Головуючого |
Вус С.М. |
|
суддів |
Селівона О.Ф., Пивовара В.Ф. |
|
|
|
|
|
|
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2005 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
уродженця та мешканця м. Харкова,
раніше судимого 18.11.2002 року
Московським райсудом м. Харкова
за ст. 309 ч. 1 КК України на 1 рік позбавлення волі
з іспитовим строком на 1 рік,
засуджено:
за ст. 185 ч. 3 КК України на 4 роки позбавлення волі;
за ст. 185 ч. 4 КК України на 6 років позбавлення волі;
за ст. 185 ч. 5 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ст. 357 ч. 3 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 призначено покарання на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст. 71 КК України остаточно ОСОБА_1 призначено покарання на 7 років 6 місяців позбавлення волі.
За ст. 309 ч. 2 КК України ОСОБА_1 виправдано.
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,
уродженця та мешканця м. Харкова,
раніше п'ять разів судимого,
засуджено:
за ст. 185 ч. 3 КК України на 5 років позбавлення волі;
за ст. 185 ч. 4 КК України на 7 років позбавлення волі;
за ст. 185 ч. 5 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
за ст. 357 ч. 3 КК України на 2 роки обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено покарання на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 червня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без зміни.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджено за те, що вони з 6 січня 2003 року по 12 липня 2003 року, за попередньою змовою між собою, вчинили ряд крадіжок чужого майна, поєднаного з проникненням, що завдало значної шкоди потерпілим, у великих та в особливо великих розмірах:
- 6.01.2003 року майно ОСОБА_3 на загальну суму 13 024 гривні 73 копійки;
- 7.02.2003 року майно ОСОБА_4 на загальну суму 5 548 гривень;
- 7.02.2003 року майно ОСОБА_5 на загальну суму 3 168 гривень 99 копійок;
- 3.04.2003 року майно ОСОБА_6 на загальну суму 13 355 гривень;
- 28 квітня 2003 року майно ОСОБА_7 на загальну суму 13 792 гривні;
- на початку червня 2003 року майно ОСОБА_8 на загальну суму 3 113 гривень та ОСОБА_9 на загальну суму 5 598 гривень 12 копійок;
- у період з 30 травня по 1 червня 20003 року майно ОСОБА_10 на суму 500 гримвень;
- 31 травня 2003 року майно ОСОБА_11 на загальну суму 9 224 гривні 20 копійок;
- у період з 3 по 13 червня 2003 року майно ОСОБА_12 на загальну суму 2 737 гривень;
- 13 червня 2003 року майно ТОВ “Атон” на загальну суму 22 512 гривень 77 копійок;
- 28 червня 2003 року майно ОСОБА_13 на загальну суму 8 263 гривні 24 копійки;
- 12 липня 2003 року майно ОСОБА_14 на загальну суму 3 395 гривень;
- 12 липня 2003 року майно ОСОБА_15 на загальну суму 21 222 гривні 15 копійок.
Крім того, вказані особи таємно викрали паспорт на ім'я ОСОБА_3, паспорт на ім'я ОСОБА_11, водійське посвідчення на ім'я ОСОБА_11.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи фактичні обставини справи в частині вчинення ним крадіжок, зазначає, що суд не вірно кваліфікував його дії за ст. 185 ч. 4 та 5 КК України, оскільки суми викраденого майна, на його думку, ґрунтуються лише на неправдивих показаннях потерпілих та на необґрунтованих товарознавчих експертизах. Також стверджує, що не викрадав документів потерпілих. Просить вирок щодо нього в частині засудження за ст. 357 ч. 3 КК України скасувати з закриттям справи, а ч. 4 та ч. 5 ст. 185 КК України перекваліфікувати на ч. 3 ст. 185 КК України, пом'якшивши призначене покарання.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 наводить аналогічні скарзі ОСОБА_1 підстави для зміни постановлених щодо нього судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.
Посилання засуджених на те, що суми викраденого майна потерпілими завищенні, а висновки товарознавчих експертиз не відповідають дійсній вартості викраденого майна, а тому його дії слід було кваліфікувати за ст. 185 ч. 3 КК України є необґрунтованими.
Так, потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 подали в органи дізнання заяви про крадіжку в них майна.
Під час досудового слідства потерпілі вказали кількість викраденого у них майна, детально розповіли що саме було викрадено. Відповідно до вказаних показань потерпілих були проведені товарознавчі експертизи які і встановили вартість викрадених речей.
Наведені докази є обґрунтованими і сумнівів у колегії суддів не викликають.
Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону про справі не встановлено.
Призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним щодо осіб засуджених.
Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України -
у х в а л и л а :
Відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Судді :