Справа № 1-409 2008 рік
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2008 року Броварський міськрайонний суд Київської області
у складі: головуючої - судді Пошкурлат О.М. ,
при секретарі - Краснощокій Н.А.,
за участю потерпілого - ОСОБА_1
представника інтересів потерпілого адвоката - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари кримінальну справу по обвинуваченню: ОСОБА_3, який народився 22 вересня 1967 року в м. Коростишів,
Житомирської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, священнослужителя Свято - Миколаївської церкви с Гнідин, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України, -
ВСТАНОВИВ:
Вказана кримінальна справа порушена суддею Броварського міськрайонного суду 05 листопада 2007 року за скаргою ОСОБА_1 в порядку приватного звинувачення, згідно якої заявник обвинувачує ОСОБА_3 в умисному спричиненні йому легких тілесних ушкоджень при наступних обставинах.
16 січня 2007 року, близько 13 години, до належної йому (ОСОБА_1 ) квартири № 162, будинку № 16-а, що по вул. Незалежності в м. Бровари Київської області прибули його дружина ОСОБА_4, підсудний з дружиною ОСОБА_5 та прийомний син останніх ОСОБА_6 У коридорі вказаного жилого приміщення ОСОБА_3 безпричинно чіплявся до нього, виштовхував з квартири, наносив удари кулаками по обличчю та всьому тілу, заподіявши тілесне ушкодження у вигляді садна на нижньому повіці правого ока з переходом в область вилиці, яке, згідно акту судово-медичного обстеження № 46 від 19 січня 2007 року, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
ОСОБА_1 звернувся до суду з скаргою про злочин, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, справи про який, у відповідності до ст. 27 КПК України,
2
порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в цьому разі право підтримувати обвинувачення.
Звинувачення ОСОБА_3 за ч.1 ст. 125 КК України ґрунтувалось на показах самого ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_4 і даних судово-медичного обстеження № 46 від 19.01.2007 року про спричинення йому легких тілесних ушкоджень. Проте, у судовому засіданні вказане обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки встановлено, що діях підсудного відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 ЮС України.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що вранці 15.01.2007 року між ним та дружиною ОСОБА_4 відбулась сварка, після чого остання залишила квартиру № 162, що в будинку № 16-а по вул. Незалежності, м. Бровари Київської області. ОСОБА_4 повернулась додому близько 13 години, 16 січня 2007 року разом з їх спільними знайомими ОСОБА_3, дружиною останнього ОСОБА_5 і прийомним сином ОСОБА_6 Його дружина і ОСОБА_5 відразу пройшли до кухні, а підсудний, знаходячись у передпокої квартири (коридорі), висловив вимогу щодо невідкладного збирання ним власних речей та залишення жилого приміщення. В подальшому підсудний, схопивши його двома руками за куртку в ділянці грудей, намагався виштовхати за межі квартири, а коли він утримувався обома руками за верхній одяг ОСОБА_3, останній, вивільнивши праву руку, наніс йому кулаком один удар в праву вилицю та близько чотирьох ударів у ділянки живота і грудної клітини. ОСОБА_4, вибігши у передпокій, розборонила їх, однак дружина підсудного завела її до кухні, де переконувала, що чоловіки самостійно розберуться. ОСОБА_3, висловлюючись нецензурними словами та повідомивши про свої наміри негайної заміни замка у вхідних дверях, знову схопив його за куртку, наніс близько трьох-чотирьох ударів кулаком в область тулуба та виштовхав за поріг квартири, зачинивши за ним вхідні двері.
Під час конфлікту він наказав ОСОБА_4 викликати працівників міліції. До квартири він повернувся через деякий час. Разом з ним до квартири зайшли продавчині його власного магазину. Через деякий час до квартири прибули працівники міліції, які запропонували всім проїхати до Броварського MB ГУ МВС України в Київській області, де з ним і дружиною була проведена бесіда. Оскільки ОСОБА_3 безпідставно та умисно наніс йому значну кількість ударів, наступного дня звернувся до міськвідділу міліції з заявою про притягнення вказаної особи до кримінальної відповідальності. Просить суд винести стосовно винної особи законний і обґрунтований вирок, стягнути з останньої на його користь моральну шкоду, як компенсацію за спричинені стрес і фізичний біль в розмірі 3000 грн.
Свідок ОСОБА_4 суду показала, що 15.01.2007 року, близько 7 години, вона, посварившись із співмешканцем ОСОБА_1С, пішла з квартири без мобільного телефону, який останній наказав залишити вдома, у випраній і частково мокрій куртці. Того дня відвідала в м. Києві сімейного психолога, однак, не задовольнившись отриманими порадами, вирішила поїхати за
3
порадою до знайомого священика ОСОБА_3, який мешкає в Бориспільському районі, Київської області, і який є підсудним по справі. Дізнавшись, що останній знаходиться в м. Києві та зустрівшись з ним, поїхали додому до такого. Дорогою до с Гнідин, Бориспільського району, де мешкає ОСОБА_3, скаржилась на деякі обставини сімейного життя. На запрошення дружини ОСОБА_3 заночувала у таких. Наступного дня вирішила поїхати додому в м. Бровари, щоб з донькою зайти до квартири. Оскільки подружжя ОСОБА_3 висловило бажання підвезти її до місця проживання, а вона хотіла, щоб останні підтвердили чоловіку її місцеперебування вночі, на отриману пропозицію відповіла згодою, тому 16.01.2007 року, близько 13 години, разом із ОСОБА_3, ОСОБА_5 та дорослим сином останньої ОСОБА_6 , прибули до квартири № 162, що в будинку № 16-а по вул. Незалежності в м. Бровари. В зв'язку з малогабаритністю квартири разом з дружиною підсудного відразу пройшли до кухні, а підсудний та ОСОБА_6 залишилися в коридорі такої. ОСОБА_1 поцікавився, чому до квартири зайшли ці люди. Підсудний по справі, в свою чергу, тоном власника спитав, що він «тут витворяє», і повідомив про необхідність звільнення житла. Передбачаючи реакцію потерпілого та вибігши в передпокій бачила, як чоловіки тримали одне одного за верхній одяг в ділянці грудей, тому стала між ними і наказала заспокоїтись. ОСОБА_5, маючи значну фізичну перевагу, силою затягла її до кухні та не давала можливості вийти, затуляючи вхід рукою і запевняючи, що чоловіки між собою розберуться. Була очевидцем того, як біля вхідних дверей квартири ОСОБА_6 утримував зігнутого навприсядки потерпілого за голову і плечі, а ОСОБА_3, наносив йому удари кулаками по спині та виштовхував за межі жилого приміщення, попереджаючи про свій намір замінити замки на вхідних дверях. За наказом ОСОБА_1 вона зателефонувала до чергової частини Броварського MB ГУ МВС України в Київській області та повідомила про бійку в квартирі, після чого дії стосовно потерпілого були припинені. Через нетривалий час підсудний і потерпілий знову схопили одне одного за одяг у ділянці грудної клітини, при цьому ОСОБА_1 намагався наблизитись до кімнати, а ОСОБА_3, в свою чергу, не міг від нього вивільнитись. Коли всі учасники конфлікту зникли в кімнаті вона чула, що там відбувається боротьба, після чого потерпілий забіг до кухні з синцем темно-фіолетового кольору на правій вилиці довжиною до 6 см. , крові, розсічення шкіри не мав. Вона прикладала потерпілому до місця ушкодження лід, а той по телефону повідомив своїй матері, що дружина привела додому «батюшку» і його побили у власному житлі. Після цього ОСОБА_1 залишив квартиру. Вона, хвилюючись за доньку, разом з подружжям ОСОБА_3 забрали таку зі школи, після чого всі разом поїхали в Броварський міськвідціл міліції для звернення з заявою стосовно поведінки ОСОБА_1С, на чому наполягав підсудний. Заяву, яку вона склала в салоні автомобіля порвала і до чергової частини такої не надавала. Коли потерпілий по телефону повідомив її, що з продавцями власного магазину очікує їх прибуття до квартири разом із співробітниками міліції, черговий направив до місця проживання працівників ДАІ, які доставили всіх учасників конфлікту до Броварського MBГУ МВС України в Київській
4
області. В міліції вона розповідала про обставини конфлікту та бійки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Вранці наступного дня на пропозицію співмешканця вона зателефонувала ОСОБА_3 та попросила такого приїхати до них додому, на що останній погодився. По прибуттю до місця її проживання, ОСОБА_5 (підсудний, його дружина та їх прийомний син ОСОБА_6), дізнавшись, що потерпілий має намір поспілкуватись з ними в присутності продавців магазину та свого друга, залишили квартиру. їй достовірно невідомо, при яких обставинах підсудний наніс ОСОБА_1 удар у праву вилицю, від якого відразу утворився синець. Після конфлікту ОСОБА_3 показував на шиї червону кровонапливну смугу, скаржився, що її співмешканець тягнув на себе светр разом із ланцюжком, при цьому ланцюжок розірвався.
Вказані ОСОБА_1 і підтверджені свідком ОСОБА_4 мотиви і обставини спричинення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень спростовуються сукупністю зібраних в ході розгляду справи доказів, які об"єктивно узгоджуються між собою.
Так, підсудний ОСОБА_3 свою вину в пред»явленому ОСОБА_7 обвинуваченні та заявлений по справі цивільний позов не визнав і суду показав, що в другій половині дня 15.01.2007 року йому, як священнослужителю, зателефонувала знайома їх родини ОСОБА_4, яка просила поради в подальшому спільному житті з її співмешканцем ОСОБА_8. ОСОБА_4 він зустрів біля станції метро «Харківська», що в м. Києві. Остання була одягнута в мокру куртку та була знервована. В ході поїздки автомобілем до с Гнідина Бориспільського району Київської області ОСОБА_4 скаржилась, що співмешканець ОСОБА_1 забрав спільні гроші, здійснив її побиття та вигнав з квартири, вона ледве встигла схопити випраний верхній одяг, повідомила, що з приводу його неприпустимої поведінки того дня зверталась до Центру захисту прав жінок. Перебуваючи вдома, ОСОБА_4 плакала, просилась переночувати, розповідала жахливі речі стосовно обставин подружнього життя, в тому числі щодо бійок і моральних принижень з боку ОСОБА_1С, умовляла його, як священнослужителя, поспілкуватись з чоловіком. Коли він, 16.01.2007 року, вирішивши власні справи, повернувся додому після 11 години, ОСОБА_4 очікувала на нього, наполягаючи на розмові зі співмешканцем. Оскільки є священнослужителем, то не зміг у цьому такій відмовити, тому разом з останньою, своєю дружиною і її сином від першого шлюбу ОСОБА_6 того ж дня, близько 13 години, прибув у м. Бровари. Коли ОСОБА_4, відчинивши замок у вхідних дверях, удвох із ОСОБА_5 пройшла на кухню, а він, скинувши куртку, знімав взуття в передпокої квартири, ОСОБА_1С, наблизившись ззаду, несподівано натягнув йому на голову светр із сорочкою і почав душити, вони удвох якось перемістились в кімнату. Від здавлювання шиї одягом і масивним ланцюгом, що був під сорочкою, а, відтак, браку повітря, він задихався, відчував загрозу життю, тому з силою відштовхнув від себе потерпілого. Оскільки верхні ґудзики сорочки були розстібнуті, а светр мав досить глибокий виріз, ОСОБА_1С, при падінні на диван у кімнаті, стягнув з нього вказані
5
предмети одягу, що утримались тільки на руках із-за вузьких манжетів сорочки, та розірвав срібний ланцюг. Безпосередньо момент падіння потерпілого йому заважав бачити натягнутий на голову одяг, але в подальшому той лежав на складеному дивані на спині, почувши, що ОСОБА_4 телефонує до міліції, одягнувся і залишив квартиру. На прохання останньої, з мотивацією про те, що ОСОБА_1 є неадекватним і може завдати шкоди їх спільній дитині, вони забрали зі школи доньку, всі разом поїхали до Броварського MBГУ МВС України в Київській області, де ОСОБА_4, склавши в автомобілі письмову заяву невідомого для нього змісту, подавала її в чергову частину. Коли ОСОБА_1 по телефону повідомив, що разом із продавцями власного магазину чекає на нього в квартирі для подальшого з»ясування стосунків, а ОСОБА_4 кричала у міськвідділі міліції, що співмешканець взяв у заручники жінок і, як психічно хвора людина, може заподіяти їм будь-яку шкоду, черговий міліції, не дочекавшись повернення з виїзду слідчо-оперативної групи, направив з ними двох працівників ДАІ. Після доставки в Броварський MBГУ МВС України в Київській області, внаслідок агресивної поведінки та висловлювання погроз, ОСОБА_1 неодноразово робили зауваження і попереджали щодо оформлення адміністративного протоколу з подальшим арештом на 15 діб. Окрім цього, в одному з кабінетів дільничний інспектор міліції розмовляв з потерпілим та його співмешканкою. Про що була розмова йому невідомо. Оскільки в подальшому ОСОБА_4 скаржилась на серцевий напад і вкрай погане самопочуття, він підвозив її в лікарню для надання медичної допомоги, а потім до подруги такої. Донька потерпілого в його присутності, а також в присутності його дружини ОСОБА_5 та пасинка ОСОБА_6 неодноразово просила матір припинити стосунки з батьком. ОСОБА_4, в свою чергу, переконувала доньку, що сповнена рішучості, тому цього разу доведе все до кінця. Зателефонувавши вранці наступного дня, співмешканка ОСОБА_1 попросила їх терміново приїхати, по прибуттю благала вибачитись перед останнім «за вчорашнє», мотивуючи, що інакше той її уб»є. на прохання останньої він разом з сімєю знову приїхав у м. Бровари, проте з врахуванням неадекватної поведінки потерпілого до квартири не заходив і повернувся до місця свого проживання. Факт застосування до ОСОБА_1 фізичної сили, крім одного поштовху для звільнення від його нападу, заперечує. 17.01.2007 року бачив садно з правої сторони обличчя потерпілого, яке, на його думку, могло утворитись під час падіння останнього на диван, або при інших обставинах, до яких він не причетний, категорично не погоджується з його обвинуваченням у нанесенні численних ударів кулаками по тілу ОСОБА_1, оскільки інших тілесних ушкоджень при медичному освідуванні ОСОБА_1 лікарями не виявлено. Від здавлювання ОСОБА_1 його шиї масивним срібним ланцюгом мав кровонаплив у вигляді смуги, однак до судово-медичного експерта з цього приводу не звертався, не передбачаючи наслідків у вигляді безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності.
Свідок ОСОБА_5 суду показала, що в один із днів січня 2007 року, точної дати вже не пам'ятає, її чоловік ОСОБА_3 приїхав із м. Києва додому разом з родичкою її подруги ОСОБА_4, яку співмешканець вигнав з
6
дому без грошей, мобільного телефону та в мокрій курточці. Остання в розмові повідомила про те, що ОСОБА_1 створював умови, неможливі для сумісного проживання: непомірно вживав «Віагру», приводив до місця мешкання незнайомих жінок, з якими вступав у статеві зносини в її та 17- річної доньки присутності, в разі відмови вимагав спілкуватися з цими особами, спонукаючи їх до інтимних стосунків. 14.01.2007 року, внаслідок конфлікту з ОСОБА_4, одна з таких жінок пішла з квартири, після чого потерпілий влаштував їй сварку, а вранці наступного дня наказав залишити житло без грошей і мобільного телефону, вона ледве встигла схопити мокрий внаслідок прання верхній одяг. Зі слів ОСОБА_4 , 15.01.2007 року вона в м. Києві зверталась до Центру захисту прав жінок, де отримала пораду в разі повторення описаної ситуації одночасно викликати міліцію і швидку допомогу, оскільки її співмешканець є психічно хворою людиною, яка потребує лікування. ОСОБА_4 умовляла «батюшку» поїхати з нею та поспілкуватися з ОСОБА_1С, той не бажав цього робити, затягував час, відлучаючись у справах, однак в решті решт відповів згодою, тому всі, в тому числі її син від першого шлюбу ОСОБА_6 , який відпочивав між сесійними іспитами, поїхали в м. Бровари. Прибувши до квартири близько 13 години 16.01.2007 року, господарка запропонувала їм зняти верхній одяг і пройшла на кухню. ОСОБА_1С, який на той час був у светрі, штанах і кросівках, з порога кімнати закликав ОСОБА_4 добре подумати стосовно того, що вона наробила. Коли ОСОБА_3 зняв куртку та поклав її на тумбу в передпокої, до нього підскочив потерпілий і схопив за одяг біля шиї, а ОСОБА_6 , ставши між ними, намагався розтягти. В цей час співмешканка ОСОБА_1С, яка перебувала на кухні та, з урахуванням розташування приміщень і місцезнаходження всіх присутніх, не могла бачити, що відбувається в коридорі перед входом до кімнати, почала голосно «вищати», своєю дивною поведінкою на деякий час привернула її увагу. Потім вона побачила в передпокої ОСОБА_3, одягнутого лише в футболку, оскільки його сорочка і светр тримались тільки на руках, ОСОБА_6 знаходився поруч, ОСОБА_1 біля них не було. Чоловік, пройшовши до кухні та скаржачись на біль у шиї ззаду, де утворився червоний подовжений кровонаплив, дістав з футболки розірваний ланцюг і зламаний у вушці хрестик, на її здивування з приводу сили потерпілого, що зміг розірвати масивний ланцюг священика, відповів, що ОСОБА_1 ледве його не задушив. ОСОБА_4 прикладала ОСОБА_3 до місця ушкодження лід, її співмешканець з передпокою погрожував підсудному позбавленням життя, підпалом, кричав, що він «смертник» і йому нічого втрачати, після чого, одягнувши куртку, вибіг із квартири. На прохання ОСОБА_4 , яка переживала, що ОСОБА_1 у неконтрольованому стані може завдати шкоди доньці, поїхали до школи і забрали дівчину з навчання. Після цього всі разом прибули до Броварського MB ГУ МВС України в Київській області, де ОСОБА_4 за отриманим у Центрі захисту прав жінок зразком склала заяву до міліції. Через деякий час з працівниками ДАІ ОСОБА_3, ОСОБА_4 та її донька пішли до квартири, швидко повернулись з ОСОБА_1С і двома жінками, та всі прибули до міськвідділу міліції. Донька потерпілого висловлювала задоволення з приводу рішення матері розстатися з батьком, однак переживала,
7
що та зупиниться на пів-кроці, просила «батюшку» вплинути на неї. Після перебування в Броварському MBГУ МВС України в Київській області ОСОБА_4 скаржилась на значне погіршення самопочуття, тому чоловік підвозив її до лікарні. Зателефонувавши до них додому близько 6-30 год., 17.01.2007 року, ОСОБА_4 наполягала на негайному приїзді, а після їх прибуття повідомила, що бажає в присутності, продавців магазину, їх та приятеля ОСОБА_1 попросити в останнього вибачення, мала пригнічений вигляд і садно на обличчі. Потерпілий був агресивний, погрожував їм убивством, тому, розлютившись та поцікавившись у його співмешканки, чи не бажає вона вибачитись перед ними за марно витрачений час, повернулись додому. Конфлікт між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 16.01.2007 року відбувався за ініціативою останнього, тривав не довше 5 хвилин.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що 16.01.2007 року його вітчим ОСОБА_3, як священнослужитель, погодився на вмовляння ОСОБА_4 поспілкуватися з її чоловіком у м. Бровари. Оскільки мав вільний час, то разом з батьками та ОСОБА_4 поїхали у м. Бровари. По прибуттю до місця проживання родини потерпілого, матір слідом за його співмешканкою пройшла до кухні, а ОСОБА_3, знявши куртку в передпокої, щось сказав ОСОБА_1С, який стояв на порозі кімнати в светрі й штанах, внаслідок чого той схопив «батюшку» за одяг у ділянці шиї, тягнув до себе, висловлював незадоволення з приводу їх приїзду з використанням ненормативної лексики. Утримуючи ОСОБА_1 лівою рукою за руку, щоб послабити його хватку, він правою рукою безрезультатно намагався розтягти учасників конфлікту, оскільки потерпілий міцно тримав підсудного. Розпочавшись у передпокої, сутичка продовжилась у кімнаті, де ОСОБА_3 відштовхнув від себе потерпілого, внаслідок чого той упав спиною на складений диван, що знаходився позаду нього. При падінні він стягнув у підсудного через голову светр і сорочку, які залишились тільки на кистях руках. Він чув, як ОСОБА_4, телефонуючи до міліції, називала адресу і пояснювала, що її чоловік влаштував бійку, після чого ОСОБА_1С, одягнувши куртку, залишив квартиру. Вітчим виявив на шиї видовжений скривавлений слід, при цьому його масивний ланцюг був розірваний, вушко хрестика зламане. В подальшому на хвилювання ОСОБА_4 з приводу того, що співмешканець може завдати шкоди їх спільній дитині, вони забрали з занять доньку останньої - Аліну, та поїхали до міліції. Перебуваючи в автомобілі ОСОБА_4 складала заяву за наявним у неї зразком, суть якої йому невідома. Протягом дня вони повертались до квартири, повторно приїжджали у Броварський MB ГУ МВС України в Київській області міліції, відвозили ОСОБА_4 до лікарні та до подруги. Донька потерпілого висловлювала в автомобілі побоювання, що її матір потім від всього відмовиться, на що остання запевняла, що, зробивши перший крок, доведе справу до кінця. Вранці наступного дня на прохання ОСОБА_4 він разом з батьками повторно прибув у м. Бровари до квартири, де були напередодні. ОСОБА_4 була засмучена, на обличчі справа мала червоне садно, на запитання відповідала неохоче. Оскільки метою виклику було бажання співмешканки потерпілого в їх присутності вибачитись перед ним за події, що відбувалися
8
напередодні, вони відразу повернулися додому. Під час конфлікту між вітчимом і господарем квартири, який тривав не довше 5 хвилин, ОСОБА_4 до них не наближалась та розбороняти не намагалась.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що протягом останніх 6 років працює продавцем у ПП «Ткачук», а саме в магазині взуття, що в м. Києві.
16.01.2007 року, близько 14 години, власник ОСОБА_1С, прибувши в
торговий заклад та зачинивши його, сказав проїхати до нього додому і бути
присутніми до приїзду працівників міліції. Дорогою потерпілий, будучи
збудженим і маючи набряк рожевого кольору на правій вилиці, який того ж дня
почав змінюватися на синій, розповів, що до квартири приїхав знайомий
священнослужитель з дружиною та сином, навчав життю, намагався вигнати з
квартири, в зв'язку з чим між ними відбулась бійка всередині квартири. Вона з
колегою знаходились за місцем проживання своїх роботодавців більше години,
після чого працівники міліції всіх доставили в Броварський MB ГУ МВС
України в Київській області, де ОСОБА_1 і ОСОБА_4 запросили до
одного із кабінетів. Вранці наступного дня на прохання дружини потерпілого
вона із співробітницею прибули до квартири останньої. ОСОБА_4 була
заплакана, просила вибачення у ОСОБА_1 за все, зокрема за те, що
поїхала до ОСОБА_3 і розповіла про обставини їх сімейного життя.
В своїх показах потерпілий і свідок ОСОБА_4 зазначають різні місця і обставини скоєння злочину, які суперечать даним, повідомленим суду підсудним, свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 стосовно підстав, безпосереднього місця, способу та наслідків сутички між ОСОБА_1 і ОСОБА_3, що об»єктивно узгоджуються між собою та не спростовані жодними, зібраним у справі, доказами.
Окрім того, із висновку судово-медичної експертизи № 22/1 від
21.03.2008 року вбачається, що у ОСОБА_1 мали місце кровонаплив і
садно в ділянці обличчя, які утворилися від дії тупого предмету, можливо як
при ударі кулаком, так і при падінні на поверхню дивану, можуть відповідати
строку, вказаному в постанові, та відносяться до категорії легких тілесних
ушкоджень.
Аналізуючи добуті у суді докази, суд приходить до переконання, що викладене потерпілим у скарзі не відповідає фактичним обставинам справи. Тілесних ушкоджень в частині нанесення підсудним ОСОБА_1 ударів в область тулуба такого, згідно висновку експертизи за № 22/1 від 21.03.2008 року, не виявлено, а тому розцінює дії ОСОБА_1 як такі, що направлені на безпідставне покаранню підсудного, в зв'язку з неприязними стосунками, що виникли між останнім та ОСОБА_3 16.01.2008 року.
Суд розцінює покази свідка ОСОБА_4 невідвертими та направленими на те, щоб вигородити ОСОБА_1, з яким вона спів мешкає тривалий час та на даний час примирилася, а тому не можуть бути взяті судом до уваги.
9
Судом не здобуто жодного достовірного доказу, який би свідчив про наявність у підсудного умислу на спричинення ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, на що посилається потерпілий, а також про спричинення таких ушкоджень за обставин, зазначених останнім, хоча подія 16 січня 2007 року, мала місце у квартирі ОСОБА_1
Дослідивши та оцінивши всі зібрані в справі докази в їх сукупності, враховуючи, що, відповідно до ст. 62 Конституції України, п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а можливість отримати інші будь-які об»єктивні докази вини підсудного вичерпано, суд приходить висновку, що в діях підсудного ОСОБА_3 відсутній склад злочину, передбачений ст. 125 ч.1 КК України, у вчиненні якого ОСОБА_1 обвинувачує підсудного, а тому ОСОБА_3 підлягає виправданню.
Заявлений ОСОБА_1 цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 на його користь 3 000 грн. моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки в діях підсудного відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Речових доказів, судових витрат у справі немає.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд , -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.
Обрану судом 05 листопада 2007 року відносно ОСОБА_3 підписку про невиїзд з постійного місця проживання скасувати.
На вирок суду протягом 15 діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд.