Справа № 369/2834/14-к

1-кп/369/41/15

В И Р О К

іменем України

22.05.2015 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гришка О.М.,

за участю секретарів Жилко Я.А., Дехтяренка Я.Г.

за участю прокурорів Науменка С.П., Тхорівського М.С., Новікова С.А.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника потерпілої ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 182 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України,

встановив:

Органами досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що відповідно до наказу начальника управління Державної служби охорони ГУ МВС України в місті Києві № 45 о/с від 01.06.2010 ОСОБА_5 призначено на посаду інкасатора спеціального підрозділу служби інкасації охорони та перевезення валютних цінностей (на правах роти) Голосіївського відділу державної служби охорони (далі - ВДСО) при ГУ МВС України в м. Києві. Наказом начальника управління Державної служби охорони ГУ МВС України в місті Києві № 93 о/с від 16.09.2010 ОСОБА_5 призначений на посаду старшого інкасатора спеціального підрозділу служби інкасації охорони та перевезення валютних цінностей (на правах роти) Голосіївського ВДСО при ГУ МВС України в м. Києві.

Відповідно п.п. 1.1., 1.2. та 1.4 Інструкції про організацію діяльності підрозділів охорони вантажів і валютних цінностей Державної служби охорони при МВС України, затвердженої наказом Департаменту державної служби охорони (далі - ДДСО) при МВС України №209 від 23.10.2013, підрозділ охорони вантажів і валютних цінностей (далі - підрозділ ОВВЦ) Державної служби охорони при МВС України (далі - ДСО) створюється для здійснення, на договірних засадах, заходів із охорони вантажів і валютних цінностей, які належать підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності, юридичним та фізичним особам. Також визначено, що підрозділ ОВВЦ створюється у структурі спеціальних підрозділів міліції охорони «Титан», підпорядкованих управлінням, відділам ДСО при головних управліннях. У разі відсутності можливості створення підрозділу ОВВЦ створюється (окремий) спеціальний підрозділ міліції охорони «Титан», а також передбачено, що підрозділ ОВВЦ підпорядковується керівникам підрозділів ДСО, до складу яких вони входять.

Зокрема, п.п. 3.1.6. та 3.1.10. зазначеної інструкції визначено, що підрозділи ОВВЦ може комплектуватися працівниками старшого, середнього, молодшого начальницького і рядового складу міліції, а також особами, які не мають спеціальних звань. Відбір, прийняття кандидатів на роботу та їх призначення на посади здійснюються у встановленому ДДСО порядку. Після призначення на посаду працівники підрозділу ОВВЦ, які не мають спеціальних звань, забезпечуються посвідченнями особи єдиного зразка, визначеного нормативно-правовими актами МВС і розпорядчими документами ДДСО.

Положенням про ДСО при МВС, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 визначено, що державна служба охорони створена для здійснення заходів охорони щодо нерухомих об'єктів та іншого майна, в тому числі вантажів, а також грошових знаків, цінних паперів та інших цінностей, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезень цінностей Національного банку України, забезпечення особистої безпеки громадян на договірних засадах.

Державна служба охорони підпорядкована Міністру внутрішніх справ та становить єдину централізовану систему, очолювану Центральним агентством Державної служби охорони при МВС України.

Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що працівники Державної служби охорони під час виконання службових обов'язків мають право застосовувати до правопорушників заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та зброю у випадках і порядку, передбачених законодавством, про що зазначено і у функціональних обов'язках ОСОБА_5

Пунктом 1 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку» від 27 лютого 1991 року № 49 визначено порядок застосування спеціальних засобів особовим складом міліції та іншими працівниками органів і установ внутрішніх справ, військовослужбовцями внутрішніх військ, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, та перелік спеціальних засобів. Пунктом 6 вказаної постанови визначено, що рішення про застосування спеціальних засобів приймає службова особа, відповідальна за забезпечення громадського порядку, або керівник конкретної операції.

Працівники міліції охорони, якими є працівники ДСО під час виконання службових обов'язків, користуються правами, передбаченими Законом України «Про міліцію» та іншими законодавчими актами.

Відповідно ст. 7 Закону України «Про міліцію», міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури МВС України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах), а у відповідності до п. 18 ч. 1 ст. 10 вказаного закону, міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства.

Отже, зважаючи на обсяг своїх владних повноважень, визначених Законом України «Про міліцію», постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку», Положенням про ДСО при МВС України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 року №615 та Інструкції про організацію діяльності підрозділів охорони вантажів і валютних цінностей Державної служби охорони при МВС, затвердженої наказом Департаменту державної служби охорони (далі - ДДСО) при МВС України №209 від 23.10.2013, ОСОБА_5 на час вчинення злочину був працівником правоохоронного органу, тобто службовою особою, яка постійно здійснювала функції представника органу державної влади.

Однак, свої владні повноваження ОСОБА_5 умисно використав для вимагання грошових коштів за наступних обставин.

На початку березня 2013 року в невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб працівник правоохоронного органу - старший інкасатор Управління державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_5 дізнався про систематичне зайняття проституцією потерпілою ОСОБА_4. Усвідомлюючи, що такі відомості про заняття ОСОБА_4 проституцією, які вона бажає зберігати в таємниці, останній вирішив незаконно збагатитися шляхом вимагання в потерпілої грошових коштів з погрозою розголошення цих конфіденційних відомостей її близьким родичам.

Для реалізації свого злочинного умислу, направленого на вимагання грошових коштів, ОСОБА_5 будучи службовою особою на посаді старшого інкасатора УДСО при ГУМВС України в м. Києві умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе, використав надану владу всупереч інтересам служби, та використовуючи бази даних і зв'язки в органах МВС України та інші можливості оперативних служб, зібрав інформацію про близьких родичів ОСОБА_4: маму, брата, неповнолітніх дітей, у тому числі з'ясував засоби зв'язку, якими вони користуються.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 скористався тим, що раніше працював заступником начальника Голосіївського ВДСО при ГУМВС України в м. Києві та у подальшому, в цьому ж відділі виконував службові обов'язки інкасатора ВДСО, у зв'язку з чим мав безперешкодний доступ до чергової частини Голосіївського ВДСО при ГУ МВС України в м. Києві, де є доступ до бази даних Інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Armor» УІТ ГУМВС України в м. Києві (далі - ІІПС «Armor»), що і використовував у особистих інтересах.

Таким чином, ОСОБА_5 умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, як службова особа ГУМВС України в м. Києві, використав надану владу всупереч інтересам служби і маючи досвід роботи з ІІПС «Armor» 19.07.2013 у приміщенні Голосіївського ВДСО при ГУ МВС України у місті Києві за адресою: проспект Червонозоряний, 152 А, м. Київ у період з 10:51 до 10:53, користуючись відсутністю старшого інспектора чергової частини на робочому місці використав його ключ до бази даних ІІПС та отримав письмове підтвердження того, що протягом 2011-2013 років ОСОБА_4 притягувалась до адміністративної відповідальності за зайняття проституцією.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_5 використав отриману інформацію про рід занять ОСОБА_4 та її родину для вимагання грошових коштів з погрозою обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілої та її близьких родичів, а також розголошення особистих відомостей, які потерпіла бажає зберегти в таємниці.

Наведені діяння працівника правоохоронного органу ОСОБА_5 завдали істотної шкоди охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного органу виконавчої влади МВС України в цілому та працівників Департаменту державної служби охорони при МВС України зокрема, шляхом формування негативної суспільної думки громадськості.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що з жовтня 2012 року ОСОБА_8 надавала ОСОБА_4 послуги няні, доглядаючи за її сином ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5.

На початку березня 2013 року в невстановлений досудовим розслідуванням час та спосіб чоловік ОСОБА_8 - ОСОБА_5 дізнався про заняття ОСОБА_4 проституцією. Перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_2, пред'явив потерпілій ОСОБА_4 вимогу щомісячно передавати йому грошові кошти у розмірі 2 тисяч гривень за нерозголошення відомостей про її вид діяльності, які остання бажала зберегти у таємниці.

ОСОБА_4, будучи змушена підкорюватися таким незаконним вимогам ОСОБА_5, у період часу з 06.03.2013 до 13.07.2013 перерахувала на його спеціальний картковий рахунок електронної платіжної картки ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_6, грошові кошти у розмірі 13455 гривень, у тому числі:

06.03.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги, 27-А, м. Київ, у сумі 700 гривень;

21.03.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги, 60, м. Київ, у сумі 800 гривень;

11.04.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги, 60, м. Київ, у сумі 1200 гривень;

11.04.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги, 60, м. Київ, у сумі 1200 гривень;

20.05.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги, 60, м. Київ, у сумі 350 гривень;

03.06.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: вул. Щербакова, 63, м. Київ, у сумі 2500 гривень;

08.06.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Оболонський, 16, м. Київ, у сумі 400 гривень;

11.06.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 1000 гривень;

15.06.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 800 гривень;

19.06.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 305 гривень;

21.06.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: вул. Ванди Василевської 12/16, м. Київ, у сумі 500 гривень;

27.06.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 300 гривень;

02.07.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: вул. Довженка, 3, м. Київ, у сумі 100 гривень;

11.07.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» зі своєї пластикової картки ПАТ КБ «ПриватБанк» №5167 9823 0069 5928 у сумі 1500 гривень;

11.07.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 500 гривень;

13.07.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 500 гривень.

Зокрема, в травні 2013 року, точний час та дату досудовим розслідуванням не встановлено, на прохання ОСОБА_4 її співмешканець ОСОБА_11 передав ОСОБА_5 біля будинку АДРЕСА_3 грошові кошти в сумі 800 гривень.

Оскільки ОСОБА_4 погодилася виконувати незаконні вимоги ОСОБА_5 і передавала йому грошові кошти, останній вирішив збільшити суму виплат за нерозголошення відомостей, що компрометують потерпілу.

У подальшому, в липні 2013 року, точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, працівник правоохоронного органу ОСОБА_5 реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на погрозу застосування насильства та розголошення її рідним відомостей про зайняття нею (ОСОБА_4) проституцією, які остання бажає зберегти в таємниці, вступив у злочинну змову із рідним братом ОСОБА_6.

Бажаючи створити умови, за яких ОСОБА_4 буде змушена передавати їм грошові кошти у більшому розмірі, ОСОБА_5 використав надану йому владу та всупереч інтересам служби умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, маючи досвід роботи з ІІПС «Armor» 19.07.2013 у приміщенні Голосіївського ВДСО при ГУ МВС України у місті Києві за адресою: проспект Червонозоряний, 152 А, м. Київ, у період часу з 10:51 год. до 10:53, користуючись відсутністю старшого інспектора чергової частини на робочому місці використав його ключ до бази даних ІІПС та отримав письмове підтвердження того, що протягом 2011-2013 років ОСОБА_4 притягувалась до адміністративної відповідальності за зайняття проституцією.

20.07.2013 у квартирі АДРЕСА_3 під час зустрічі з ОСОБА_4 - ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, висунули потерпілій вимогу сплатити їм 30 тисяч гривень за нерозголошення відомостей щодо заняття нею (ОСОБА_4) проституцією. При цьому, ОСОБА_5 для переконання ОСОБА_4 у серйозності своїх намірів показав останній отримані з ІІПС «Armor» роздруковані на аркуші паперу у форматі А-4 відомості щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за заняття проституцією, а також продемонстрував рекламну інформацію про підтвердження заняття нею проституцією. Крім того, ОСОБА_5 розповів ОСОБА_4, що йому відомо про те, де навчаються двоє інших її малолітніх дітей ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Оскільки такої суми грошей у ОСОБА_4 не було, вона, розуміючи реальність погроз та не бажаючи, щоб її родина дізналась про те, чим вона займається, погодилася на пропозицію ОСОБА_5 отримати у банку кредит і передала йому для цього свій паспорт громадянина України.

Виконуючи протиправні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 30.07.2013 у приміщенні центру обслуговування відділення ПАТ «Платинум Банк» за адресою: вул. Майорова, 2, що в місті Києві, уклала договір №00539/07858LCCA про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування та встановлення кредитного ліміту, відповідно до якого отримала у користування спеціальний платіжний засіб - міжнародну платіжну картку Visa Electron для обслуговування поточного рахунку у розмірі 20 тисяч гривень. Вказану платіжну картку відразу після її оформлення вона віддала ОСОБА_5 враховуючи його постійні погрози розголосити відомості, які вона бажала зберегти у таємниці.

Після цього ОСОБА_4 продовжувала виконувати незаконні вимоги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та у період з 03.08.2013 до 27.09.2013 перерахувала на спеціальний картковий рахунок електронної платіжної картки ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_6, отриману ОСОБА_5 у зазначеній банківській установі, грошові кошти у розмірі 3505 гривень, у тому числі:

03.08.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 400 гривень;

12.08.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» зі своєї пластикової картки ПАТ КБ «ПриватБанк» №5167 9823 0069 5928 у сумі 1500 гривень;

12.09.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 200 гривень;

13.09.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 200 гривень;

20.09.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 305 гривень;

26.09.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 500 гривень;

27.09.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 400 гривень.

Крім того, на прохання ОСОБА_4 її співмешканець ОСОБА_11 у невстановлений слідством час та місці двічі передавав гроші особисто ОСОБА_5 у розмірах 1200 та 700 гривень.

Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 12.10.2013 висунули ОСОБА_4 вимогу виплатити їм ще 15 тисяч гривень за нерозголошення конфіденційних відомостей про особисте життя потерпілої її рідним. Крім того, протягом листопада - грудня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодноразово висловлювали погрози на адресу матері ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей, які вона розцінювала як реальні.

Оскільки ОСОБА_4 не мала можливості відразу виплатити грошові кошти, які від неї вимагали, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6 з кінця листопада по 06.12.2013, крім погроз розголошення конфіденційної інформації, неодноразово висловлювали, шляхом надіслання текстових повідомлень та телефонних дзвінків зі своїх мобільних телефонів, погрози обмеження прав, свобод та законних інтересів матері ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей, які потерпіла сприймала як реальні.

Побоюючись настання негативних наслідків, ОСОБА_4 погодилась передати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 15 тисяч гривень 06.12.2013 у приміщенні Києво-Святошинської центральної районної лікарні за адресою: вул. 40 років Жовтня, 51, м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області.

Близько 15 год. 06.12.2013 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прибули в палату неврологічного відділення вказаної лікарні, де ОСОБА_4 проходила стаціонарне лікування. Там ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_6, висловлюючи погрози розголошення конфіденційної інформації, а також обмеження прав, свобод та законних інтересів матері потерпілої та її неповнолітніх дітей, одержали від ОСОБА_4 частину грошових коштів, які вимагали, в сумі 2 тис. грн., після чого були затримані за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Крім того, ОСОБА_5 збирав, зберігав та використав конфіденційну інформацію про ОСОБА_4

Відповідно Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані це - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована , а розпорядник персональних даних - фізична чи юридична особа, якій володільцем персональних даних або законом надано право обробляти ці дані від імені володільця.

Відповідно до п. 3.1. положення про ІІПС «Armor» органів внутрішніх справ України затвердженого наказом МВС України від 12.10.2009 № 436 визначено, що інформаційними ресурсами (об'єктами обліку) ІІПС є об'єктивно поєднаний набір відомостей, що безпосередньо стосується осіб, подій (злочинів, адміністративних правопорушень), надзвичайних подій, який накопичується в процесі службової діяльності ОВС в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на ОВС, відповідно до вимог чинного законодавства.

04.06.2013 Шевченківським РВ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 181-1 КУпАП за зайняття проституцією, та вказані дані про зазначене адміністративне правопорушення внесено до ІІПС.

Таким чином, відомості про вчинення ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 181-1 КУпАП, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» є персональними даними, за допомогою яких вона може бути ідентифікована як особа, яка притягувалась до відповідальності за зайняття проституцією.

З метою умисного створення умов, за яких потерпіла ОСОБА_4 буде змушена передавати ОСОБА_5 грошові кошти за нерозголошення конфіденційної інформації, яку вона бажає зберегти у таємниці, ОСОБА_5 будучи працівником правоохоронного органу, реалізовуючи умисел на незаконне збирання, зберігання і використання конфіденційної інформації, використав надану йому владу та всупереч інтересам служби умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе, маючи досвід роботи з ІІПС «Armor» 19.07.2013 у приміщенні Голосіївського ВДСО при ГУ МВС України у місті Києві за адресою: проспект Червонозоряний, 152 А, м. Київ, у період часу з 10:51 год. до 10:53 год., користуючись відсутністю старшого інспектора чергової частини на робочому місці використовуючи його ключ до бази даних ІІПС, отримав письмове підтвердження того, що протягом 2011-2013 років ОСОБА_4 притягувалась до адміністративної відповідальності за зайняття проституцією та 20.07.2013 використав її при вимаганні у потерпілої грошових коштів у розмірі 30 тисяч гривень.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, направлену на вимагання грошових коштів ОСОБА_5 умисно, з корисливих мотивів, як працівник Управління державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві використав можливості оперативних служб, невстановлених у ході досудового розслідування, та зібрав особисту інформацію про близьких родичів ОСОБА_4: маму, брата, неповнолітніх дітей, у тому числі з'ясував засоби зв'язку, якими вони користуються, для реалізації свого злочинного умислу, направленого на вимагання грошових коштів в потерпілої.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що у липні 2013 року, точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, працівник правоохоронного органу ОСОБА_5, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на погрозу застосування насильства та розголошенням її рідним відомостей про зайняття нею (ОСОБА_4) проституцією, які остання бажає зберегти в таємниці, вступив у злочинну змову із рідним братом ОСОБА_6.

20.07.2013 у квартирі АДРЕСА_3 під час зустрічі з ОСОБА_4 - ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, висунули потерпілій вимогу сплатити їм 30 тисяч гривень за нерозголошення відомостей щодо заняття нею (ОСОБА_4) проституцією. При цьому ОСОБА_5 для переконання ОСОБА_4 у серйозності своїх намірів показав останній отримані з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Armor» УІТ ГУМВС України в м. Києві (далі - ІІПС) роздруковані на аркуші паперу у форматі А-4 відомості щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за заняття проституцією, а також продемонстрував рекламну інформацію про підтвердження заняття нею проституцією. Крім того, ОСОБА_5 розповів ОСОБА_4, що йому відомо про те, де навчаються двоє інших її малолітніх дітей ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_6, та ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Оскільки такої суми грошей у ОСОБА_4 не було, вона, розуміючи реальність погроз та не бажаючи, щоб її родина дізналась про те, чим вона займається, погодилася на пропозицію ОСОБА_5 отримати у банку кредит.

Виконуючи протиправні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_4 30.07.2013 у приміщенні центру обслуговування відділення ПАТ «Платинум Банк» за адресою: вул. Майорова, 2, що в місті Києві, уклала договір №00539/07858LCCA про відкриття банківського рахунку, кредитного обслуговування та встановлення кредитного ліміту, відповідно до якого отримала у користування спеціальний платіжний засіб - міжнародну платіжну картку Visa Electron для обслуговування поточного рахунку у розмірі 20 тисяч гривень. Враховуючи його постійні погрози розголосити відомості, які вона бажала зберегти у таємниці, вказану платіжну картку відразу після її оформлення, разом із пін-кодом ОСОБА_4 віддала ОСОБА_5

Після цього ОСОБА_4 продовжувала виконувати незаконні вимоги ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та у період з 03.08.2013 до 27.09.2013 перерахувала на спеціальний платіжний засіб - міжнародну платіжну картку ПАТ КБ «ПриватБанк» НОМЕР_6, що використовувалася ОСОБА_5, грошові кошти у розмірі 3505 гривень, у тому числі:

03.08.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 400 гривень;

12.08.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» зі своєї пластикової картки ПАТ КБ «ПриватБанк» №5167 9823 0069 5928 у сумі 1500 гривень;

12.09.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 200 гривень;

13.09.2013 за допомогою Інтернет-ресурсу «Приват 24» ПАТ КБ «ПриватБанк» у сумі 200 гривень;

20.09.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 305 гривень;

26.09.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 500 гривень;

27.09.2013 за допомогою терміналу самообслуговування відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» за адресою: проспект Перемоги 27-А, м. Київ, у сумі 400 гривень.

Крім того, на прохання ОСОБА_4 її співмешканець ОСОБА_11 у невстановлений слідством час та місці двічі передавав гроші особисто ОСОБА_5 у розмірах 1200 та 700 гривень.

Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_6, діючи спільно з ОСОБА_5 12.10.2013 висунули ОСОБА_4 вимогу виплатити їм ще 15 тисяч гривень за нерозголошення конфіденційних відомостей про особисте життя останньої її рідним. Крім того, протягом листопада - грудня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 неодноразово висловлювали погрози на адресу матері ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей, які вона розцінювала як реальні.

Крім погроз розголошенням конфіденційної інформації ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5 неодноразово висловлювали, шляхом надіслання текстових повідомлень та телефонних дзвінків зі своїх мобільних телефонів погрози обмеження прав, свобод та законних інтересів матері ОСОБА_4 та її неповнолітніх дітей, які потерпіла сприймала як реальні.

Так, ОСОБА_6 для підтвердження своїх намірів за попередньою змовою з ОСОБА_5 03.12.2013 з абонентського номеру мобільного зв'язку НОМЕР_7 направив потерпілій на абонентський номер мобільного зв'язку НОМЕР_8, текстове повідомлення з погрозами, яке вона розцінила як пряму загрозу своєму життю та здоров'ю, висловлену для переконання її у необхідності виконання незаконних вимог щодо передачі грошей.

04.12.2013 до ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_6 і погрожуючи вчиненням злочинних дій щодо її співмешканця ОСОБА_11, а також викраденням її малолітніх дітей висловив вимогу передати йому особисто 50 тисяч гривень.

Побоюючись настання негативних наслідків, ОСОБА_4 погодилась передати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 15 тисяч гривень 06.12.2013 у приміщенні Києво-Святошинської центральної районної лікарні за адресою: вул. 40 років Жовтня, 51, м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області.

Близько 15:00 06.12.2013 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прибули у палату неврологічного відділення вказаної лікарні, де ОСОБА_4 проходила стаціонарне лікування. Там ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_5, висловлюючи погрози розголошення конфіденційної інформації, а також обмеження прав, свобод та законних інтересів матері потерпілої та її неповнолітніх дітей, одержали від ОСОБА_4 частину грошових коштів, які вимагали, в сумі 2 тис. грн., після чого були затримані за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він:

в період з березня по 06.12.2014, як інкасатор спеціального підрозділу служби інкасації охорони та перевезення валютних цінностей (на правах роти) Голосіївського відділу державної служби охорони (ВДСО) при ГУ МВС України в м. Києві, зловживаючи владою, тобто умисно, з метою одержання грошової неправомірної вигоди для себе та свого брата ОСОБА_6, використав як службова особа владу всупереч інтересам служби для зібрання інформації про потерпілу та близьких її родичів, 19.07.2013 отримав у приміщенні Голосіївського ВДСО при ГУ МВС України у місті Києві за адресою: проспект Червонозоряний, 152 А, м. Київ у період з 10:51 до 10:53 конфіденційну інформацію з бази даних ІІПС «Armor», яку 20.07.2013 використав при вимаганні у потерпілої грошових коштів, чим завдав істотної шкоди охоронюваним законом правам потерпілої (ОСОБА_4) та державним інтересам у вигляді підриву авторитету та престижу державного органу виконавчої влади МВС України;

· з березня до грудня 2013 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6, висунули вимогу потерпілій передати грошові кошти з погрозою насильства над нею та її близькими родичами, обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілої чи її близьких родичів, а також розголошення відомостей, які потерпіла бажає зберегти в таємниці (вимаганні), будучи службовою особою з використанням свого службового становища, за попередньою змовою групою осіб;

· з метою умисного створення умов, за яких потерпіла ОСОБА_4 буде змушена передавати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 грошові кошти за нерозголошення конфіденційної інформації, яку вона бажає зберегти у таємниці, ОСОБА_5 будучи працівником правоохоронного органу, реалізовуючи умисел на незаконне збирання, зберігання і використання конфіденційної інформації, маючи досвід роботи з ІІПС «Armor» 19.07.2013 у приміщенні Голосіївського ВДСО при ГУ МВС України у місті Києві за адресою: проспект Червонозоряний, 152 А, м. Київ, у період часу з 10:51 год. до 10:53 год., використовуючи ключ до бази даних ІІПС отримав письмове підтвердження того, що протягом 2011-2013 років ОСОБА_4 притягувалась до адміністративної відповідальності за зайняття проституцією та 20.07.2013 використав її при вимаганні у потерпілої грошових коштів.

ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що він:

з липня до грудня 2013 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, висунули вимогу передати чуже майно з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілої чи її близьких родичів, а також розголошення відомостей, які потерпіла бажає зберегти в таємниці (вимаганні).

· 

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів не визнав та суду пояснив, що у 2012 році він дізнався від дружини про те, що вона домовилась виховувати 4-місячну дитину, за що була домовленість про оплату по 250 грн. за день в загальній сумі 5 000 грн. за місяць. За умовами домовленості ОСОБА_4 віддавала їм дитину на 5 днів на тиждень, а на вихідні дні мала забирати її. Через деякий час умови змінились і дитина знаходилась на утриманні ОСОБА_8 та ОСОБА_5 вже по 7 днів на тиждень, відповідно до цього змінилась й сума оплати на 7 000 грн. на місяць. Дитина фактично проживала у ОСОБА_8, крім того ОСОБА_8 за власні кошти купували дитині необхідні дитячі речі, які в подальшому ОСОБА_4 забрала. Оскільки ОСОБА_4 не завжди могла приїхати щоб розрахуватись то вона запропонувала ОСОБА_6 оформити картку Приватбанку для того щоб вона могла перераховувати гроші на неї. На їх телефонні дзвінки, коли дитина хворіла та потребувала лікування, ОСОБА_4 не відповідала. Одного разу ОСОБА_4 приїхала до них та повідомила їм про те, що займається сутенерством, через що не може приїздити до дитини, навіть показала витяг з АРМОРу з її відомостями. Просила щоб цю інформацію ніхто не знав. На той момент ОСОБА_4 вже була винна гроші ОСОБА_8 і ОСОБА_8 та ОСОБА_5 попередили ОСОБА_4 щоб та шукала собі нову няню для дитини. ОСОБА_4 залишила ОСОБА_5 свій паспорт, документи на гараж та попросила час щоб вона змогла розрахуватись. Дружина ОСОБА_5 пропонувала ОСОБА_4 заключити між ними договір, але остання відмовлялась. На зустріч з ОСОБА_4 06.12.2013 року ОСОБА_5 взяв з собою ОСОБА_6 в якості підтримки та взяв всі документи ОСОБА_4 для повернення їй. Оскільки борг був вже на суму 30 000 грн., то ж ОСОБА_5 хотів повернути хоч якісь гроші. Про свій гараж в розписці ОСОБА_4 написала з власної ініціативи, в якості гарантії повернення нею грошей, хоча мова не йшла про гараж, а йшла про борг у розмірі 30 000 грн., оригінал даної розписки ОСОБА_4 сховала в свій халат відразу після затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6. ОСОБА_5 хотів повідомити ОСОБА_4, що планує звернутись до суду для стягнення з ОСОБА_4 боргу, але не встиг. ОСОБА_5 також зазначив, що ніяких смс повідомлень родичам ОСОБА_4 не відправляв та не телефонував до них, ОСОБА_4 ніяких погроз не надсилав, до банку з нею не їздив та нічого не знає з приводу погроз товаришу ОСОБА_4 З приводу витягу з АРМОРу, на якому містилась інформація про ОСОБА_4 зауважив, що не мав доступу до даної бази даних, то ж просто фізично ОСОБА_5 не міг отримати відомостей на ОСОБА_4 з АРМОРу. Цивільний позов не визнав та просив суд його виправдавти.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав та суду пояснив, що йому було відомо про те, що ОСОБА_4 була винна ОСОБА_5 та ОСОБА_8 30 000 грн. за виховання її дитини, оскільки накопився борг. ОСОБА_6 було відомо, що ОСОБА_4 обговорювала з ОСОБА_5 умови повернення боргу, але подробиці цього ОСОБА_6 не відомі. Ніяких погроз ОСОБА_4 він не висловлював, але ОСОБА_15 ОСОБА_6 відсилав смс повідомлення зі змістом про аналгін. Про смс повідомлення відправлене брату ОСОБА_4 про те, що вона проститутка, ОСОБА_6 дізнався від самої ОСОБА_4 і не знав до того про ці повідомлення. На зустріч для отримання заборгованої суми грошей ОСОБА_4 запросила ОСОБА_5 разом ОСОБА_6, що здивувало ОСОБА_6, оскільки він взагалі не причетний до цієї ситуації. ОСОБА_5 попросив ОСОБА_6 поїхати з ним в якості підтримки та попередив, що ОСОБА_4 може бути неадекватною та щоб він підтримував при зустрічі ОСОБА_5 На зустрічі ОСОБА_6 побачив розписку ОСОБА_4 про її борг у розмірі 30 000 грн., але віддала остання лише 2 000 грн. Гроші ОСОБА_4 чомусь передала ОСОБА_6, то ж перераховував їх він, а після зустрічі з ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було вже затримано працівниками міліції. ОСОБА_6 зазначив, що смс повідомлення від нього ОСОБА_4 03.12.2012 року з текстом «ти вирішила погратись з вогнем»було відправлене виключно через те, що його дуже засмутило та здивувало чому ОСОБА_4 хоче також його бачити на зустрічі при передачі свого боргу. ОСОБА_6 також зауважив, що не знав чим займається ОСОБА_4, ніяких погроз він їй не висловлював, ніяких грошей він не отримував ні від свого брата, ні від самої ОСОБА_4 та не їздив з останньою до банку, бачив ОСОБА_4 лише при знайомстві, коли приїздив до ОСОБА_5 додому в гості, де й дізнався про те, що вони виховують дитину ОСОБА_4, будь-якою іншою інформацією про ОСОБА_4 він не володів, а все, що йому було відомо про стосунки ОСОБА_4 з ОСОБА_5 він знав виключно зі слів самого ОСОБА_5 Заявлений цивільний позов не визнав. Просив його за пред'явленим обвинуваченням виправдати.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4,суду пояснила, що після того, як народила дитину, вона шукала няню для неї. У 2012 році вона познайомилась з ОСОБА_5 та його дружиною ОСОБА_8, з якими вона погодила умови, які полягали в тому, що ОСОБА_4 передавала ОСОБА_5 з його дружиною свою дитину для догляду за нею на 5 днів на тиждень, за що була погоджена оплата у розмірі 5 000 грн. на місяць за надання послуг. У жовтні 2012 року ОСОБА_4 передала свою дитину в сім`ю ОСОБА_8 та в подальшому всі виконували умови договору належним чином. Але через деякий час ОСОБА_5 почали збільшувати розмір оплати їхніх послуг. На той момент ОСОБА_4 отримала від держави гроші за дитину та ОСОБА_8 разом з ОСОБА_5, знаючи, що вона займається проституцією, почала відсилати смс повідомленням ОСОБА_4 з проханням дати в борг їм гроші. У червні 2012 року ОСОБА_4 приїхала провідати дитину до ОСОБА_8 та останні показали розпечатку з АРМОР відносно ОСОБА_4 та сказали, що вона повинна дати їм гроші в сумі 30 000 грн., погрожуючи, що вони розголосять дискредитуючи інформацію про ОСОБА_4 її близьким та дітям. Оскільки на той момент у ОСОБА_4 не було таких грошей то ж ОСОБА_6 та ОСОБА_8 забрали паспорт ОСОБА_4 та сказали, що віддадуть коли ОСОБА_4 оформить на себе кредит в банку. Також ОСОБА_4 розповіла про гараж, який їй будуть будувати, документи на який віддала ОСОБА_6. Приблизно в 20-их числах червня 2012 року до ОСОБА_4 зателефонували та сказали, що ОСОБА_6 чекає на ОСОБА_4 з її паспортом біля відділення банку в Голосіївському районі м. Києва. Приїхавши в банк для оформлення кредиту, ОСОБА_4 було відмовлено в банку, але через деякий час ОСОБА_4 все ж таки було відкрито кредитну лінію в іншому банку на суму 20 000 грн. Картку, на якій знаходились кредитні кошти, яку ОСОБА_4 отримала в банку, ОСОБА_5 забрав відразу собі. ОСОБА_4 водили по магазинах та показували техніку, яку вона мала взяти у кредит для ОСОБА_5. З серпня 2012 року ОСОБА_4 почала знімати квартиру по АДРЕСА_6, а ОСОБА_5 приходив до неї кожен день та забирав гроші по 500-700 грн, які ОСОБА_4 заробляла. Через деякий час ОСОБА_4 забрала свою дитину та відразу звернулась в міліцію, але до неї продовжували приходити смс повідомлення з номерів ОСОБА_8, ОСОБА_5 та їх дочки ОСОБА_16. Зазначила, що до неї на телефон приходили різні повідомлення, особливо від ОСОБА_8 та ОСОБА_6 з попередженням не грати з вогнем та погрозами, що про проституцію та за продаж дитини дізнаються всі служби та всі знайомі ОСОБА_4 ОСОБА_8 телефонувала до брата ОСОБА_4 та повідомила,що остання винна їй 15 000 грн., навіть телефонували до знайомого ОСОБА_4 - ОСОБА_15 та погрожувала щоб той віддав гроші за ОСОБА_4 або йому підкинуть наркотики. ОСОБА_4 не могла відмовляти ОСОБА_5 та ОСОБА_8, оскільки її попереджали, що в них є зв'язки в міліції та погрожували, що заберуть її дитину та вона буде мати справу з ОСОБА_6 якщо не віддасть грошей, хоча ОСОБА_4 виплачувала по 8 000 грн. в місяць за виховання дитини, передавала гроші на ліки та речі для дитини та не мала ніякої заборгованості. Потерпіла ОСОБА_4 також зауважила, що після цих подій в неї дуже погіршився стан здоров'я, у зв'язку з сим вона зараз проходить лікування. Підтвердила, що вона дійсно писала розписку, яку в судовому засіданні надав ОСОБА_5, проте вказану розписку вона писала під тиском, оскільки ОСОБА_5 їй погрожував, ніяких коштів в борг у ОСОБА_5 вона не брала, де знаходиться оригінал вказаної розписки їй не відомо. В подальшому відмовилась відповідати на запитання сторони захисту та просила суд не розглядати заявлений нею цивільний позов, мотивуючи тим, що має намір заявити його в подальшому в порядку цивільного судочинства.

Свідок ОСОБА_17 суду повідомив, що він працює старшим інспектором чергової частини ВДСО Голосіївського району. ОСОБА_5 він знає з 2000 року, оскільки разом з ним працював, ОСОБА_5 був його керівником. В 2013 році ОСОБА_5 працював інкасатором при ВДСО. Оскільки ОСОБА_5 тривалий час працював в ВДСО Голосіївського району, він мав доступ до чергової частини ВДСО. ОСОБА_17 в своїй службовій діяльності використовує базу даних МВС АРМОР, яка має обмежений доступ. Доступ до даної бази даних здійснюється за індивідуальним логіном та паролем, який мають лише атестовані працівники ДСО. В черговій частині Голосіївського ВДСО встановлено два комп'ютери, один з яких підключений до бази АРМОР. Оскільки ОСОБА_5 в 2013 році вже не працював в ВДСО то він не мав доступу до бази АРМОР. ОСОБА_5 до нього не звертався з приводу роздруківки інформації з бази даних АРМОР та особисто ОСОБА_17 не робив роздруківок з бази АРМОР стосовно ОСОБА_4 ОСОБА_5 він свій логін та пароль доступу до бази АРМОР не повідомляв, чи можна «скинути» інформацію з комп'ютера в черговій частині, який підключений до бази АРМОР на зовнішній носій інформації йому не відомо, але роздрукувати вказану інформацію за допомогою принтера можливо. Під час його чергування з 18.07.2013 року по 19.07.2013 року він ОСОБА_5 не бачив. Пояснити яким чином з бази АРМОР під його логіном і паролем було отримано та роздруковано інформацію стосовно ОСОБА_4 не зміг. Припускає, що він міг «не вийти» з бази АРМОР коли змінився зі зміни.

Свідок ОСОБА_18 суду повідомив, що працює інспектором чергової частини Голосіївського ВДСО. ОСОБА_5 знає тривалий час, оскільки разом працювали в ВДСО. В черговій частині Голосіївського ВДСО знаходиться комп'ютер підключений до бази АРМОР, але вказаний комп'ютер не підключений до принтера, тому роздрукувати відомості з бази АРМОР не можливо. Фіксація осіб, які відвідують чергову частину не ведеться. ОСОБА_5 працював інкасатором і мав доступ до чергової частини Голосіївського ВДСО та користувався комп'ютером в черговій частині для друку необхідних йому документів. Особисто він не бачив щоб ОСОБА_5 користувався базою АРМОР. ОСОБА_18 не повідомляв ОСОБА_5 логін та пароль доступу до бази АРМОР. Особисто до нього ОСОБА_5 не звертався з приводу друку з бази АРМОР даних про ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_19 суду повідомив, що в липні 2013 року він працював помічником чергового в ВДСО Голосіївського району. ОСОБА_5 знає з 2004 року, оскільки останній був начальником штабу Голосіївського ВДСО, потім ОСОБА_5 працював інкасатором при ВДСО. В ОСОБА_19 не має логіну та паролю доступу до бази АРМОР і він може користуватися вказаною базою лише якщо вона «відкрита» кимось іншим. ОСОБА_5 під час роботи інкасатором мав доступ до чергової частини Голосіївського ВДСО і користувався там комп'ютерною технікою для друку документів. ОСОБА_19 не бачив щоб ОСОБА_5 користувався базою АРМОР і до нього щоб роздрукувати інформацію з бази АРМОР ОСОБА_5 не звертався. Йому не відомо чи можна інформацію з бази АРМОР перенести на інші носії інформації, комп'ютер з базою АРМОР не підключений до принтера.

Свідок ОСОБА_20 суду повідомила, що їй відомо, що дитина ОСОБА_4 проживала в сім`ї ОСОБА_5, ОСОБА_8 була нянькою дитини. За проживання дитини ОСОБА_4 сплачувала ОСОБА_8 кошти в сумі 4 тис. грн. за місяць. Потім зі слів ОСОБА_4 їй стало відомо, що ОСОБА_8 не віддають ОСОБА_4 її дитину, погрожують ОСОБА_4 і вимагають в неї кошти за повернення дитини в сумі 20 тис. грн. Конкретні умови, на яких дитина ОСОБА_4 перебувала у ОСОБА_8 їй не відомі. Також зазначила, що в неї був конфлікт з ОСОБА_5, в ході якого він її побив.

Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 повідомили суду, що були присутні під час проведення огляду місця події в приміщення Боярської ЦРЛ та підтвердили обставини зафіксовані в протоколі слідчої дії. Крім того свідок ОСОБА_21 зазначив, що палата не оглядалась, а у дівчини, яка була присутня в палаті була якась розписка.

Свідок ОСОБА_23 суду повідомила, що ОСОБА_4 це її дочка. Одного разу їй на мобільний подзвонив чоловік і сказав, що не може додзвонитись до ОСОБА_4, вказаний чоловік представився ОСОБА_5 чи ОСОБА_24. Ніяких погроз чоловік, який дзвонив, їй не висловлював. Також повідомила, що дочка їй розповідала, що її молодша дитина знаходиться на вихованні в няні та те, що няня та її чоловік погрожували ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що ОСОБА_4 його сестра. В жовтні 2013 року йому на мобільний телефон зателефонувала жінка, яка представилась нянею дитини ОСОБА_4 та повідомила, що остання винна їй грошові кошти за догляд за дитиною ОСОБА_4 в сумі 30 тис. грн., в подальшому в ході бесіди сказала, що хай ОСОБА_4 віддасть 20 тис. грн., а ще пізніше 10 тис. грн., на що він відповів, що він нічого віддавати не буде. Пізніш з цього ж номеру, з якого дзвонила дана жінка йому надійшло смс повідомлення з текстом «Эту проститутку узнают все, о совращении малолетних и о продаже ребенка», в подальшому дане смс повідомлення він відправив ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6 йому не відомі. ОСОБА_4 розповідала йому, що ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_8 їй погрожують.

Свідок ОСОБА_11 суду повідомив, що наприкінці квітня 2013 року він познайомився з ОСОБА_4 та почав з нею спілкуватись. Через деякий час він дізнався, що ОСОБА_4 має дитину, яка знаходилась на вихованні у ОСОБА_5, ОСОБА_8 була нянькою вказаної дитини. ОСОБА_4 за перебування дитини у ОСОБА_8 щомісячно сплачувала ним 5-6 тис. грн. Декілька разів він за проханням ОСОБА_4 передавав та переказував грошові кошти ОСОБА_5 Одного разу ОСОБА_4 йому повідомила, що після того як ОСОБА_8 дізнались, що вона займається проституцією, вони підвищили ціну за перебування дитини у ОСОБА_8. Йому відомо, що ОСОБА_8 погрожували ОСОБА_4 розголосити відомості, що остання займається проституцією родичам ОСОБА_4 та присилали смс повідомлення брату ОСОБА_4, що «твоя сестра проститутка», але дослівно він не пам'ятає. Йому на мобільний телефон телефонував ОСОБА_5 і повідомляв, що ОСОБА_4 винна їм гроші. З телефону ОСОБА_4 він читав смс повідомлення, що приходили з телефонів ОСОБА_5 з погрозами на її адресу, зокрема « як буде хорошо, що всі будуть в школі знати, що у ОСОБА_24 мама проститутка».Також ОСОБА_4 повідомила йому, що у ОСОБА_5 є роздруківка з бази АРМОР, яка підтверджує факт зайняття нею проституцією. Зазначив, що жодних боргових зобов'язань у ОСОБА_4 перед ОСОБА_5 не було. ОСОБА_4 йому повідомляла, що ОСОБА_5 працює в міліції.

Також в судовому засіданні були досліджені документи та речові докази, долучені за клопотанням учасників судового розгляду до матеріалів кримінального провадження, а саме:

- заява ОСОБА_4 від 25.11.2013 року, відповідно до якої вона зазначила, що ОСОБА_5, спільно з ОСОБА_8, ОСОБА_25 та ОСОБА_6 шляхом погроз розголошення відомостей, які вона бажала зберегти в таємниці, а саме те, що вона займалась проституцію в м. Києві вимагають у неї грошові кошти. Під впливом погроз останні заволоділи її коштами на загальну суму 80 тис. грн. та на даний час вимагають 15 тис. грн. (т.2 а.с. 1);

- протокол огляду місця події від 06.12.2013 року, відповідно до якого було проведено огляд приміщення палати №1 Боярської районної лікарні, де виявлено ОСОБА_4 та на столику біля вікна виявлено та вилучено ряд документів, серед яких два аркуші паперу із чорнобілими фотографіями особи жіночої статі, на одному з яких надруковано інформацію наступного змісту : «модели, отели, сауны, контакты, статьи» (при пред'явленні даних фотографій ОСОБА_4, вона повідомила, що на фото зображена вона), п'ять аркушів паперу із даними внесеними у формі таблиці, що ОСОБА_4 притягалась до адміністративної відповідальності за ст. ч.1 ст. 181-1, ст. 197 КУпАП, аркуш паперу, на якому зображено особу жіночої статі у профіль, при пред'явленні даного фото ОСОБА_4 остання повідомила, що на даному фото міститься її зображення, аркуш паперу з рукописним текстом, що ОСОБА_5 отримав борг від ОСОБА_4 від 06.12.2013 року та інші документи (т. 2 а.с. 35-37);

- протокол огляду від 06.12.2013 року, відповідно до якого оперуповноважений в ОВС УВБ в присутності понятих, оглянув грошові кошти на загальну суму 2000 грн., які належать ОСОБА_4 з зазначенням їх номіналів та серій (т. 2 а.с. 38-43);

- протокол огляду речей від 25.11.2013 року, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_4 «NOKIA» з сім картою НОМЕР_8 та зафіксовано зміст наявних на ньому смс повідомлень (т. 2 а.с. 44-49);

- протокол огляду речей від 04.12.2013 року, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_4 «NOKIA» з сім картою НОМЕР_8 та зафіксовано зміст наявних на ньому смс повідомлень (т.2 а.с. 51-54);

- протокол додаткового огляду речей від 19.02.2014 року, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_4 «NOKIA» з сім картою НОМЕР_8, та зафіксовано зміст наявних на ньому смс повідомлень (т.2 а.с. 55-62)

- протокол огляду речей від 06.12.2013 року, відповідно до якого оглянуто мобільні телефони вилучені під час затримання у ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а саме «NOKIA» з сім картою НОМЕР_7, «NOKIA» з сім картою НОМЕР_9, «SAMSUNG» з сім картою НОМЕР_10 та зафіксовано наявні на них смс повідомлення (т.2 а.с. 70-84);

- протокол додаткового огляду речей від 10.12.2013 року, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон вилучений під час затримання у ОСОБА_6 а саме «NOKIA» з сім картою НОМЕР_11 та зафіксовано наявні на ньому смс повідомлення (т.2 а.с. 85-86);

- протокол огляду речей від 15.12.2013 року, відповідно до якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_11 «NOKIA» з сім картою НОМЕР_7, «NOKIA» з сім картою НОМЕР_9, «SAMSUNG» з сім картою НОМЕР_12 та зафіксовано наявні на ньому смс повідомлення (т.2 а.с. 89-93);

- протокол огляду речей від 18.12.2013 року, відповідно до якого оглянуто три пластикові карти, вилучені у ході огляду місця події у приміщенні Боярської міської лікарні (т.2 а.с. 97-104);

- протокол огляду речей і документів від 28.12.2013 року, відповідно до якого оглянуто речі і документи вилучені у ході огляду місця події у приміщенні Боярської міської лікарні (т. 2 а.с. 107-110);

- протокол огляду речей від 13.01.2014 року, відповідно до якого оглянуто три пластикові картки вилучені у ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 118-125);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.02.2014 року, відповідно до якого в ПАТ КБ «ПриватБанк» було отримано документи стосовно ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 129-147);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів та їх виїмка від 26.02.2014 року, відповідно до якого в ПАТ КБ «ПриватБанк» було отримано документи стосовно ОСОБА_4 (т.2 а.с. 150-159);

- протокол огляду речей і документів від 27.02.2014 року, відповідно до якого в ПАТ КБ «ПриватБанк» було отримано документи стосовно ОСОБА_4 (т.2 а.с. 160-173);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів та їх виїмка від 28.02.2014 року, відповідно до якого в ПАТ КБ «Платинум Банк» було отримано документи стосовно ОСОБА_4 (т.2 а.с. 177-188);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.01.2014 року, відповідно до якого в ПрАТ «Київстар» було отримано інформацію щодо абонентських номерів НОМЕР_9, НОМЕР_11 (т.2 а.с. 191-193);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.01.2014 року, відповідно до якого в ПрАТ «МТС Україна» було отримано інформацію щодо абонентського номеру НОМЕР_8 (т.2 а.с. 199-200);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.01.2014 року, відповідно до якого в ТОВ «Астеліт» було отримано інформацію щодо абонентських номерів НОМЕР_10, НОМЕР_7, НОМЕР_13, НОМЕР_12, НОМЕР_14 (т.3 а.с. 7-10);

- протокол огляду речей від 25.02.2014 року, відповідно до якого оглянуто оптичні диски надані операторами мобільного зв'язку та роздруковано наявну на них інформацію (т.3 а.с. 11-27);

- інструкція з порядку надання та розмежування прав доступу до інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Армор» ГУМВС України в м. Києі (т. 3 а.с. 29-32);

- відповідь Голосіївського РВ УДСО при ГУМВС України в м. Києві від 20.01.2014 року з доданими документами (т. 3 а.с. 33-48);

- протокол огляду від 18.02.2014 року, відповідно до якого оглянуто кімнату чергової частини, де знаходиться системний блок білого кольору Intel Pentium III, з якого не можливо зкопіювати інформацію на зовнішній носій інформації. У системному блоці є вихід для принтера, жоден принтер до нього не підключений. З даного комп'ютера здійснюється вихід для роботи в базі АРМОР і на ньому виявлене програмне забезпечення для принтеру «Canon LBP-810» (т.3 а.с. 49-52);

- протокол огляду речей і документів від 19.02.2014 року, відповідно до якого оглянуто карту пам'яті «Інв. 174 т» та протокол щодо результату проведення негласних слідчих дій 4т від 21.01.2014 року та зафіксовано інформацію щодо обставин зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 06.12.2013 року (т. 3 а.с. 64-75), також в судовому засіданні було переглянуто відеозапис проведених негласних слідчих дій;

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.02.2014 року, відповідно до якого в АТ «Брокбізнесбанк» отримано документи щодо ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 80-88);

- інструкція про організацію діяльності підрозділів охорони вантажів і валютних цінностей ДСО при МВС України (т. 3 а.с. 114-134);

- службові обов'язки старшого інкасатора спеціального підрозділу служби інкасації ОСОБА_5 (т. 3 а.с. 135-137);

- наказ №93 о/с від 16.09.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_5 призначено старшим інкасатором спеціального підрозділу служби інкасації Голосіївського ВДСО (т. 3 а.с. 171);

- копія розписки ОСОБА_4 від 20.01.2013 року, відповідно до якої остання бере в борг у ОСОБА_8 30 000 грн. на будівництво гаражу та зобов'язується повернути вказану суму до 01.08.2013 року (т. 4 а.с. 163);

- роздруківку з бази АРМОР з інформацією стосовно ОСОБА_4;

- розписку ОСОБА_5 від 06.12.2013 року.

Згідно ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 62 Конституції України, винність особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. За положеннями ч. 4 даної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи. При цьому, згідно ч. 6 ст. 22 КПК, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженню наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином обов'язок доказування, у тому числі події кримінального правопорушення та вини особи покладається на сторону обвинувачення.

Проаналізувавши показання потерпілої та свідків, вивчивши матеріали справи та оглянувши речові докази, суд приходить до переконання, що вони не підтверджують винуватість ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України в зв'язку з наступним.

Так суд критично ставиться до показів потерпілої ОСОБА_4, оскільки вони мають не чіткий та суперечливий характер та не містять в собі фактичних даних, що підтверджують факт вимагання в неї грошових коштів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Так відповідно до вказаних показів ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5, знаючи, що вона займається проституцією, почали їй надсилати смс повідомлення з проханням дати їм в борг гроші. В подальшому вже зазначила, що ОСОБА_8 вимагали в неї 30 тис. грн., погрожуючи розголосити дискредитуючи інформацію про неї її близьким та дітям та від них їй на телефон надходили смс з погрозами. В подальшому на запитання сторони захисту та суду відповідати відмовилась, що позбавило суд можливості з'ясувати обставини справи та усунути суперечності в її показах. Таким чином вказані покази ОСОБА_4 жодним чином не підтверджують обставини викладені в обвинувальному акті, крім того покази ОСОБА_4 в частині погроз, що надсилали їй за допомогою смс повідомлень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спростовуються даними з протоколів оглядів смс переписки з телефонів ОСОБА_4 та телефонів вилучених у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно до яких будь-яких погроз насильства над потерпілою та її близькими родичами, обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілої чи її близьких родичів та розголошення компрометуючої інформації безпосередньо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 не висловлювали.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_4 суду повідомили, що будь-яких погроз та компрометуючої інформації стосовно ОСОБА_4 від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вони не отримували.

Покази свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_11 носять загальний характер і свідчать про те, що їм було відомо про вимагання грошових коштів ОСОБА_6 у ОСОБА_4, про те будь-яких конкретних відомостей вказані покази не містять.

Досліджені в судовому засіданні протоколи огляду речей, відповідно до яких було оглянуто смс переписку з телефонів ОСОБА_4 та телефонів вилучених у ОСОБА_5 та ОСОБА_6, свідчать, що будь-яких погроз насильства над потерпілою та її близькими родичами, обмеження прав, свобод та законних інтересів потерпілої чи її близьких родичів та розголошення компрометуючої інформації безпосередньо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 не висловлювали.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту погроз розголошення відомостей, які ОСОБА_4 намагалася зберегти в таємниці з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_6, стороною обвинувачення не надано.

Крім того ні потерпіла ОСОБА_4, ні жоден з допитаних свідків в своїх показаннях не повідомили суду про відомі ним факти погроз насильства над ОСОБА_4 чи її близькими родичами та обмеження прав, свобод та законних інтересів вказаних осіб, з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вказані обставини не підтверджуються і іншими дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до відеофайлу, на якому зафіксовано результати проведення негласних слідчих дій під час зустрічі ОСОБА_4 з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 06.12.2013 року встановлено, що будь-яких погроз ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_4 не висловлюють, при перерахуванні документів, які були привезені ОСОБА_4 обвинуваченими оголошується документ з назвою розписка. Після затримання ОСОБА_5, коли ОСОБА_4 знаходилась одна в медичній палаті, на відеозапису видно як вона серед документів, які були привезені їй обвинуваченими бере якісь документи і ховає в кишеню халата. В подальшому в протоколі огляду місця події від 06.12.2013 року, відповідно до якого було проведено огляд приміщення палати №1 Боярської районної лікарні, документ з назвою розписка не зазначений.

В судовому засіданні ОСОБА_5 надав суду копію розписки ОСОБА_4 від 20.01.2013 року, відповідно до якої остання бере в борг у ОСОБА_8 30 000 грн. на будівництво гаражу та зобов'язується повернути вказану суму до 01.08.2013 року (т. 4 а.с. 163), зазначивши, що саме оригінал вказаної розписки він привіз в лікарню до ОСОБА_4 і саме вказану розписку ОСОБА_4 витягла з документів після його затримання.

За таких обставин, наявність розписки, копія якої в судовому засіданні була надана ОСОБА_5, про отримання ОСОБА_4 в борг у ОСОБА_8 грошових коштів в сумі 30 тис. грн., факт написання вказаної розписки підтвердила в судовому засіданні і ОСОБА_4, хоча й зазначила, що вказана розписка нею була написана під тиском; факт перебування на вихованні в сім`ї ОСОБА_8 та ОСОБА_5 дитини ОСОБА_4, зазначений факт підтвердила в судовому засіданні ОСОБА_4; дії ОСОБА_5 06.12.2013 року в приміщенні лікарні, а саме написання ним розписки, що він отримав від ОСОБА_4 борг в повному обсязі - свідчать про наявність цивільно-правових відносин, між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 з одного боку та ОСОБА_4 з іншого.

Таким чином дії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були спрямовані не на посягання на чуже майно, а на виконання ОСОБА_4 свого юридичного обов'язку, який випливає з цивільно-правових зобов'язань.

Статтею 355 КК України передбачено кримінальну відповідальність за примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання. Диспозиція вказаної статті не передбачає кримінальної відповідальності за вчинення вищевказаних дій з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти в таємниці.

За таких обставин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають виправданню за ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що вчинено злочин, в якому обвинувачується останні.

Проаналізувавши показання потерпілої та свідків, вивчивши матеріали справи та оглянувши речові докази, суд приходить до переконання, що вони не підтверджують винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 364 КК України та ч. 1 ст. 182 КК України, в зв'язку з наступним.

Так під зловживанням владою слід розуміти умисне використання службовою особою, яка має владні повноваження, всупереч інтересам служби своїх прав щодо пред'явлення вимог, а також прийняття рішень, обов'язкових для виконання іншими фізичними та юридичними особами.

В той же час з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 не мав логіну та паролю для доступу до бази АРМОР, можливість безперешкодного доступу до чергової частини Голосіївського ВДСО не є використанням владних повноважень

Покази свідка ОСОБА_17 підтверджують факт того, що 19.07.2013 року під його логіном та паролем було отримано інформацію з бази АРМОР стосовно ОСОБА_4, даними з протоколу огляду від 18.02.2014 року, підтверджується можливість друку інформації з комп'ютера, з якого здійснюється вихід для роботи в базі АРМОР, оскільки на ньому виявлене програмне забезпечення для принтеру «Canon LBP-810» (т.3 а.с. 49-52), проте допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_26 повідомили, що не бачили щоб ОСОБА_5 користувався базою АРМОР в приміщенні чергової частини ВДСО Голосіївського району. Крім того свідок ОСОБА_17 повідомив, що під час його чергування з 18.07.2013 року по 19.07.2013 року він ОСОБА_5 взагалі не бачив, пояснити яким чином з бази АРМОР під його логіном і паролем було отримано та роздруковано інформацію стосовно ОСОБА_4 не зміг, зазначив, що ОСОБА_5 з проханнями до нього стосовно отримання з бази АРМОР відомостей щодо ОСОБА_4 не звертався.

Факт вилучення в ході огляду місця події від 06.12.2013 року, в приміщенні палати №1 Боярської районної лікарні роздруківки з бази АРМОР з інформацією стосовно ОСОБА_4 жодним чином не підтверджує, що вказану інформацію ОСОБА_5 отримав в приміщенні Голосіївського ВДСО скориставшись ключем доступу до бази даних старшого інспектора чергової частини.

Інших будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження того що ОСОБА_5 використав надану владу всупереч інтересам служби та використовуючи бази даних і зв'язки в органах МВС України можливості оперативних служб зібрав особисту інформацію про близьких родичів ОСОБА_4 стороною обвинувачення суду не надано.

За таких обставин суд вважає пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 182 КК України таким, що побудоване на припущеннях та на підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_5 тлумачить на його користь.

Отже з урахування викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками перевірки зібраних по справі доказів, пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 182 КК, ч. 2 ст. 189 КК України та ОСОБА_6 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення вчинення злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ні органом досудового слідства, ні судом здобуто не було, в зв'язку з чим, суд вважає необхідним в силу презумпції невинуватості, закріпленого у ст. 62 Конституції України виправдати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у зв'язку з тим, що не доведено, що вчинені злочини, в яких їх обвинувачують.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Цивільний позов ОСОБА_4 суд залишає без розгляду, оскільки остання просила його не розглядати, мотивуючи тим, що подасть позов в порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів по кримінальному провадженні суд вирішує згідно з п.1 ч.9 ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 373, 374, 376 КПК України, суд -

засудив:

ОСОБА_5 визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки не доведено, що вчинено злочин, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_5 визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням за ч. 1 ст. 182 КК України, оскільки не доведено, що вчинено злочин, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_5 визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки не доведено, що вчинено злочин, в якому він обвинувачується.

ОСОБА_6 визнати невинуватим та виправдати за пред'явленим обвинуваченням за ч. 2 ст. 189 КК України, оскільки не доведено, що вчинено злочин, в якому він обвинувачується.

Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, солідарно, на її користь матеріальних збитків на суму 44 760 грн. - залишити без розгляду.

Арешт накладений на майно ОСОБА_5: грошові кошти у розмірі 1446,69 грн., розміщених на банківському рахунку НОМЕР_15, відкритому відповідно до договору № 001000000062709 від 27.05.2010 року у ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» (т.3 а.с. 89); квартиру АДРЕСА_4 (Номер запису про право власності: 3462140) (т.3 а.с. 90-91) - скасувати.

Арешт накладений на майно ОСОБА_6: земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_16 площею 0,12 га, роз ташований у с. Лісне Києво-Свтяошинського району Київської області (Державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_17) (т. 3 а.с. 92) - скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженні, а саме:

- мобільний телефон «NОКІА» Model: «6303C»; ІМЕІ: НОМЕР_18, із SIM-картою мобільного оператора «МТС» - НОМЕР_8, переданий під розписку ОСОБА_4 (т.2 а.с. 50) - залишити ОСОБА_4;

- мобільний телефон NOKIA 6300 «Nokia Corporation FCC ID: PPIRM-217 IC: 661U-RM217 Model 6300», в металевому копусі сріблястого кольору, ІМЕІ «НОМЕР_19» із SIMкартою оператора мобільного зв'язку «Київстар» (Djuice) із записом на ній: «НОМЕР_38», № НОМЕР_9 поміщений у чорний чохол для телефонів, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_5;

- мобільний телефон Samsung, «Mobile Phone CE 0168 IMEI: НОМЕР_20, S/N R5UA375073Y Model: SGH-X810 GSMH» у пластмасовому корпусі типу слайдер білого кольору, в мобільному телефоні наявна SIM карта мобільного оператора «Life» із записом на ній: «НОМЕР_37», з абонентським номером НОМЕР_10, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_5;

- мобільний телефон «NOKIA» «Nokia Corporation Type: RN-18 Model 1100»; в пластмасовому корпусі чорно-сірого кольору, ІМЕІ НОМЕР_21 із SIM-картою мобільного оператора НОМЕР_22 «Life» - НОМЕР_7, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_6;

- мобільний телефон NOKIA» «Nokia Corporation Type: RN-18 Model 1100»; в пластмасовому корпусі синьо-сірого кольору, ІМЕІ: НОМЕР_23, із SIM-картою мобільного оператора НОМЕР_24 «DJUICE» (Киїівстар) - НОМЕР_11, який зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_6;

- мобільний телефон «NОКІА» Model C2-01»; ІМЕІ: НОМЕР_25, із SIM-картою мобільного оператора «Life» - НОМЕР_26, повернутий ОСОБА_15 (т. 2 а.с. 96) - залишити у ОСОБА_15;

- кредитну карту ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_27, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_4;

- кредитну карту ПАТ КБ «ПлатінумБанк» № НОМЕР_28, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_4;

- кредитну карту ПАТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_29, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_4;

- грошові кошти на загальну суму 2000 (дві тисячі) гривень, з яких купюри номіналом 200 гривень - 8 штук, а саме: ЕВ0243962, ЄЗ1766611, АЗ9895226, ЕЮ0599428, АБ4481440, ЗД2962840, ЕЯ8012330, ЕЦ1493236, а також номіналом 100 гривень - 4 штуки, а саме: ГЖ0699475, ЕФ5862954, ГЙ3999996, ВВ4116375, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_4;

- картка фізичної-особи платника податків (дублікат), видана 05.01.2011 року на ім'я ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, про те, що їй присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (на 1 аркуші), повернута під розписку ОСОБА_4 (т.4 а.с. 143) - залишити ОСОБА_4;

- медична документація під назвою: «Історія розвитку дитини» щодо ОСОБА_27, ІНФОРМАЦІЯ_9 (на - 78 арк.), повернута під розписку ОСОБА_4 (т.2 а.с.116) - залишити ОСОБА_4.

- витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України для призначення допомоги серії ХМ № 397149 (на 1 аркуші), переданий під розписку ОСОБА_4 (т.4 а.с. 143) - залишити ОСОБА_4;

- довідка № 188 від 10.09.2012 року за формою № 3, видана ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 про склад сім'ї (на 1 аркуші), яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- довідка № 87 від 23.05.2013 року за формою № 3, видана ОСОБА_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_7 про склад сім'ї (на 1 аркуші), яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- аркуш паперу білого кольору форматом А 4, на якому надруковано: «Главная, модели, отели, сауны, реклама, контакты, Рада, Возраст, Рост, Вес, Бюст, Услуги: Классика, Оральный, Куннилингус, Массаж, Эскортуслуги, Семейным парам, Золотой дождь, Выезд, Поза, Апартаменты, стоимость услуг, ночь, район политех, выезд», який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- два аркуша паперу із чорно-білими фотографіями особи жіночої статі, на одному з яких надруковано: «модели, отели, сауны, контакты, Статьи», які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- виписка КБ ПриватБанк по карті ОСОБА_4 від 03.12.2013 року (на 1 аркуші), яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- копія картки фізичної особи-платника податків, виданої 15.11.2002 року на ім'я ОСОБА_14, про те, що йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_3 (на 1 аркуші), яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- копія картки фізичної особи-платника податків, виданої 05.01.2011 року на ім'я ОСОБА_13, про те, що їй присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_4 (на 1 аркуші), яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- копія паспорту ОСОБА_28, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_8, серії НОМЕР_30 (на 3 аркушах), яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- розписка ОСОБА_5 про те, що він отримав від ОСОБА_4 борг у повному обсязі і претензій до неї не має, датована 06.12.2013 року з підписом біля написаного імені «ОСОБА_7» (на 1 аркуші), яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- свідоцтво про народження ОСОБА_27 ІНФОРМАЦІЯ_12, серії НОМЕР_31 (на 1 аркуші), повернута під розписку ОСОБА_4 (т.4 а.с. 143) - залишити у ОСОБА_4;

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_13, серії НОМЕР_32 (на 1 аркуші), яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- копія свідоцтва про народження ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_14, серії НОМЕР_33 (на 1 аркуші), яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- технічний паспорт на гараж ГБК «Газон-2004» по АДРЕСА_9 на ім'я ОСОБА_4 (на 6 арк.), який зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_4;

- скріплені за допомогою металевої скоби аркуші формату А4 із роздрукованими на них за допомогою комп'ютерної техніки: інформацією з ЯрМап, що полягає у графічному зображенні (мапа) розташування будівель по вулицях Стеценка, Василя Блюхера та Інтернаціональній площі (місто не зазначене). На аркуші зазначена дата друку - 19.07.2013 року та відомості про те, що роздруковані дані за 11.01.2012 року (на 1 аркуші); інформацією з ЯрМап, що полягає у графічному зображенні (мапа) розташування будівель по вулицях Шулявській, Борщагівській, Уманській, Боткіна, Ісаакяна, провулках Брест-Литовському, Старокиївському, Політехнічному та проспекті Перемоги (місто не зазначене). На аркуші зазначена дата друку - 19.07.2013 року та відомості про те, що роздруковані дані за 11.01.2012 року (на 1 аркуші); роздруківка з Інтегрованої інформаційно-пошукової системи «Armor» УІТ ГУМВС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_4 на 5 арк.; роздруківка фотокартки ОСОБА_4 з Інтерованої інформаційно-пошукової системи Armor» УІТ ГУМВС України в м. Києві на ім'я ОСОБА_4 на 1 арк., які зберігаються в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- довідка про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_5 № НОМЕР_5 від 27.07.1998 року, передана під розписку ОСОБА_5 (т.4 а.с. 144) - залишити у ОСОБА_5;

- пенсійне посвідчення № НОМЕР_5 видане ОСОБА_5, передане під розписку ОСОБА_5 (т.4 а.с. 144) - залишити у ОСОБА_5;

- пенсійне посвідчення серії НОМЕР_34 видане ОСОБА_6, яке зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути ОСОБА_6;

- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5 серії НОМЕР_35 в обкладинці темно-коричневого кольору, переданий розписку ОСОБА_5 (т.4 а.с. 144) - залишити у ОСОБА_5;

- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4 серії НОМЕР_36 в обкладинці темно-червоного кольору, переданий під розписку ОСОБА_4 (т.2 а.с.116) - залишити у ОСОБА_4.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) діб з часу його проголошення прокурором, потерпілою, представником потерпілої, захисниками та обвинуваченими.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченим.

Суддя Гришко О.М.