У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючої	Верещак В.М.
суддів	Гошовської Т.В., Мороза М.А.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 25 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бережанського районного суду Миколаївської області від 25 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2005 року.

 

Зазначеним вироком

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

раніше не судимого,

 

засуджено за ч.2 ст.121 КК України на 7 років позбавлення волі.

 

ОСОБА_1 засуджено за те, що він, 27 жовтня 2004 року, біля 11 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись  на подвір'ї будинку АДРЕСА_1, під час сварки зі своєю співмешканкою - ОСОБА_2, яка виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно кинув дерев'яним табуретом у потерпілу, влучивши їй у лівий бік тулубу.

 

Продовжуючи свої дії, близько 18 год. 30 хв. ОСОБА_1, знаходячись у своєму будинку АДРЕСА_2, наніс ОСОБА_2 руками ще ряд ударів у різні частини тіла, у тому числі, у живіт, заподіявши їй тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості, у тому числі, тяжкі тілесні ушкодження у виді розриву кореню брижі з внутрішньобрюшним крововиливом, від яких настала смерть потерпілої.

 

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30 серпня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

 

 

Справа № 5-316 км 07		Категорія КК: ч. 2 ст. 121
Головуючий у першій інстанції    Дорошенко А.В.
Доповідач                                        Гошовська Т.В.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не заперечуючи факту нанесення потерпілій  тілесних ушкоджень, посилається на те, що не мав умислу на умисне заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, що його дії були зумовлені тяжкими образами з боку потерпілої, а тому вважає, що його дії неправильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК України. 

 

Крім цьому зазначає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції йому не було надано адвоката; він не був присутнім під час розгляду апеляційним судом його скарги, чим було порушено його право на захист. Також ОСОБА_1 заперечує висновок суду щодо вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Враховуючи викладене, засуджений просить змінити судові рішення щодо нього та пом'якшити покарання.

 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга засудженого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам по справі, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

 

 

Так, засуджений ОСОБА_1, під час досудового слідства, зокрема, у своїй явці з повинною, на допитах, при відтворенні обстановки та обставин події неодноразово пояснював,  що після того, як ОСОБА_2 образила його, він кинув у неї табуретом, від чого той зламався, а повернувшись до дому, під час чергової сварки з ОСОБА_2, наносив  їй удари руками у обличчя та живіт (а.с.29).

 

Викладені ОСОБА_1 обставини розвитку подій підтвердили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.

 

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_2 настала у результаті тупої травми живота, із пошкодженням брижі, яка ускладнилась внутрішньо-брюшною кровотечею. Виявлені у потерпілої тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею при неодноразових ударах в область голови, тулуба, кінцівок. Такими предметами могли бути рука, зігнута в кулак, взуті ноги, табурет.

 

Виходячи із сукупності доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України.

Посилання засудженого щодо ненавмисного характеру його дій; вчинення цих дій у стані сильного душевного хвилювання були предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції та обгрунтовано визнані безпідставними.

 

Доводи засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист під час розгляду справи у суді першої інстанції та апеляційному суді є безпідставними спростовуються матеріалами справи, з яких убачається, що у судовому засіданні ОСОБА_1 було роз'яснено його право на захист; від участі захисника він відмовився з посиланням на те, що може самостійно здійснювати свій захист. Що стосується посилань засудженого на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за його відсутністю, то згідно матеріалів справи клопотання про виклик в апеляційний суд від нього не надходило (а.с.145).

 

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що в день скоєння злочину він не вживав спиртні напої є безпідставними та спростовуються  даними, що містяться у матеріалах кримінальної справи.

 

Покарання в межах нижчої межі санкції ч. 2 ст. 121 КК України обрано  ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65-67 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується як особа, яка зловживає алкоголем, а також з урахуванням обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття.

 

Призначене засудженому покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

 

Підстав для пом'якшення призначеного покарання, в тому числі й застосуванням ст. 69 КК України, не встановлено.

 

Під час досудового та судового слідства істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на законність і обґрунтованість вироку не встановлено.

 

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не вбачається.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

 

у х в а л и л а:

 

відмовити засудженому ОСОБА_1 у задоволенні його касаційної скарги.

 

С у д д і:

 

 

Верещак В.М.              Гошовська Т.В.         Мороз М. А.