Судове рішення #42432419

Справа № 209/6001/14-а

Провадження № 2-а/209/153/14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 року м. Дніпродзержинськ

Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області Шендрик К.Л. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати неправомірними дії УПтСЗН Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради відносно недоплаченої йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період 2014 року; зобов'язати УПтСЗН Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради здійснити йому перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за період 2014 року в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на рік, з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний період.

На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії та інвалідом третьої групи наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідність третьої групи йому встановлена з 26 листопада 2002 року. З 19 вересня 2011 року, у зв'язку з погіршенням здоров'я, йому була встановлена друга група інвалідності наслідків аварії на ЧАЕС. Позивачем порушено його право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення за період 2014 року в розмірі чотирьох заробітних плат.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, позов підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, а також надала заперечення на позов, в якому зазначила, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету, виконання цього закону залежить від фінансових ресурсів доходної частини державного бюджету України. Урядом були гарантовані виплати окремих видів компенсацій, доплат і допомоги, у розмірах визначених постановами КМУ. Тож, УПтСЗН діяло в межах чинного законодавства України, встановлюючи громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір допомоги на оздоровлення відповідно до постанов КМУ, які приймалися на підставі Конституції України та всіх вищенаведених законодавчих актів. Саме законами України передбачалося, що мінімальний розмір заробітної плати не може застосовуватися як розрахункова величина і КМУ надавалося доручення встановлювати розміри компенсаційних виплат в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними державними програмами. Зазначила, що у разі задоволення позовних вимог позивача, виконати рішення суду в частині виплати нарахованих сум буде неможливим, оскільки реалізація нормативних приписів і соціальних програм здійснюється шляхом фінансування цих соціальних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Управлінь праці та соціального захисту населення джерел відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету Управлінь праці. УПтСЗН Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради не являється розпорядником коштів, а фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Також УПтСЗН не погоджується з вимогами позивача щодо здійснення перерахунку та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на рік, тому що розпорядженням УПтСЗН від 03 березня 2014 року позивачу було нараховано щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі встановленому КМУ від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просила врахувати, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України. Тому, враховуючи вищевикладене, вважає, що позовні вимоги позивача з наведених вище підстав не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Згідно ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставах яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з 26 листопада 2002 року йому було встановлено інвалідність третьої групи за захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а з 19 вересня 2011 року йому було встановлено інвалідність другої групи за захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № НОМЕР_1, вкладкою до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № НОМЕР_2 категорії 1 серії НОМЕР_1, довідкою серії ДНА-01 № 271740 від 23 грудня 2002 року, довідкою серії 10 ААА № 070429 від 19 вересня 2011 року.

27 червня 2014 року позивач звернувся до УПтСЗН Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради з письмовою заявою про перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, згідно ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Відповідач відмовив позивачу у перерахунку та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік згідно ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, посилаючись на те, що щорічна допомога на оздоровлення була нарахована позивачеві у встановленому постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмірі та становила 120 грн. Ці факти підтверджуються заявою ОСОБА_2 від 27 червня 2014 року, листом УПтСЗН Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради за вих. № 1-Р/24(з) від 03 липня 2014 року, довідкою УПтСЗН Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради за вих. № 14/09-118 від 01 липня 2014 року.

Відповідно до підпункту 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", текст статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було викладено в наступній редакції: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

За Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, зазначені вище зміни, внесені Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до Закону 796-XII, визнані неконституційними.

Згідно із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним судом рішення про їх неконституційність.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин, статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам І та ІІ групи - у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Згідно частини 7 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати для обчислення щорічної допомоги на оздоровлення визначається на момент виплати.

Кабінетом Міністрів України 23 листопада 2011 року була прийнята постанова № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до пункту 2 якої зобов'язано Пенсійний фонд України забезпечити здійснення перерахунку пенсій, призначених особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до набрання чинності цією постановою, за матеріалами пенсійних справ. Зазначеною постановою Кабінетом Міністрів України не встановлено порядок і розмір виплати допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону № 796.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру виплат застосуванню підлягають положення статті 48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу. Отже, у спірних правовідносинах Закон має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ.

Слід зазначити, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" на час нарахування позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік - 03 березня 2014 року та її виплати - 17 червня 2014 року не містив обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", якими були встановлені зазначені обмеження, набрали чинності лише 03 серпня 2014 року.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, а також те, що спірна соціальна виплата носить характер одноразової щорічної, а не щомісячної допомоги на оздоровлення та була здійснена позивачу до набрання змінами до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" чинності, дії відповідача стосовно виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі меншому, ніж передбачений ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на рік, з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний період, за вирахуванням виплаченої позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за вищезазначений період.

Щодо твердження представника відповідача про пропуск позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду, суд вважає його не пропущеним, оскільки з моменту виплати позивачеві допомоги - 17 червня 2014 року до моменту його звернення до суду - 30 жовтня 2014 року не сплив шестимісячний строк.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 11, 69, 71, 99 КАС України, Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Постановою Кабінету Міністру України від 23 листопада 2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", суд -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області про визнання дій незаконними - задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області відносно недоплаченої ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2014 рік.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Дніпродзержинську ради Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат на рік, з розрахунку мінімальної заробітної плати, встановленої на відповідний період, за вирахуванням виплаченої ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за вищезазначений період.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя К.Л. Шендрик


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація