Справа №1-448/2008 рік

ВИРОК

 Іменем України

31 грудня 2008 року              Броварський міськрайонний суд,  Київської області

у складі: головуючого - судді Пошкурлат О.М.  при секретарі - Краснощоцій Н.А.,  за участю прокурора - Костенка Р.А.,  потерпілого - ОСОБА_1,

представника інтересів потерпілого - ОСОБА_2 ,  захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Бровари справу по обвинуваченню: ОСОБА_4,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.  Троїцьке,  Зілинського району,  Калмицької АР,  РФ,  росіянина,  громадянина України,  з технічною освітою,  одруженого,  маючого на утриманні 2-х неповнолітніх дітей,  не працюючого,  мешканця АДРЕСА_1,  раніше не засудженого,  у вчиненні злочинів,  передбачених ч.3  ст.  289,  ч. 2  ст.  146,   ст.  304 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудний по справі ОСОБА_4 вчинив умисні злочини,  а саме незаконне заволодіння транспортним засобом,  автомобілем марки "ВАЗ 21043",  д.н. НОМЕР_1,  що належить гр. ОСОБА_1,  поєднане з насильством,  небезпечним для життя та здоров'я потерпілого,  незаконне позбавлення волі і викрадення потерпілого ОСОБА_1,  вчинене за попередньою змовою групою осіб,  та втягнення неповнолітнього ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  відносно якого кримінальна справа провадженням закрита і такий звільнений постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.11.2008 від кримінальної відповідальності на підставі  ст.  7-3 КПК України,  у злочинну діяльність,  при наступних обставинах:

Так,  28.07.2008 року,  близько 15-30 год.,  підсудний ОСОБА_4,  перебував разом зі своїм сином ОСОБА_5  на території домоволодіння АДРЕСА_2,  де у нього виник злочинний умисел направлений на незаконне заволодіння автомобілем марки „ВАЗ 21043",  державний номерний знак НОМЕР_1,  що належить ОСОБА_1,  з метою доїхати на такому до себе додому в Харківську область. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 підійшовши ззаду до потерпілого ОСОБА_1,  схопив передпліччям правої

2

руки за шию останнього та здавлюючи її,  запропонував такому пройти до приміщення зазначеного будинку. Перебуваючи в будинку ОСОБА_4,  застосовуючи розкладний ніж з метою залякати потерпілого та довести свій злочинний намір до завершення,  наніс ОСОБА_1 один поріз в районі голови та один поріз в районі виска справа,  чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку,  двох різаних ран в лобній і правій скроневій областях,  гематом на бокових поверхнях шиї,  які згідно висновку судово-медичної експертизи № 227/255 від 13.10.2008 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень,  що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Після вчинення зазначених дій ОСОБА_4 підвів потерпілого ОСОБА_1 до автомобіля та наказав йому лягти на підлогу салону такого між переднім і заднім сидіннями,  а неповнолітньому ОСОБА_5  сісти на заднє сидіння,  що останні і зробили. В цей час ОСОБА_4 сів до салону автомобіля на місце водія та за допомогою штатного ключа від замка запалення,  який в той час знаходився там,  запустив двигун автомобіля,  після чого разом з неповнолітнім ОСОБА_5  та потерпілим ОСОБА_1 на автомобілі марки "ВАЗ 21043",  д.н. НОМЕР_1,  вартістю - 19085 грн. 02 коп.,  що належить останньому,  з місця пригоди зник,  незаконно заволодівши таким чином зазначеним автомобілем,  чим спричинив потерпілому ОСОБА_1 матеріального збитку на зазначену суму.

Окрім цього,  підсудний ОСОБА_4,  28.07.2008 року,  близько 15-ї години 30-ти хвилин,  під час незаконного заволодіння автомобілем марки "ВАЗ 21043",  д.н. НОМЕР_1,  за вищевказаних обставин,  знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2,  всупереч волі потерпілого ОСОБА_1,  не маючи на те у встановлених в законному порядку підстав,  залякавши його за вищевказаних обставин,  підвів такого до автомобіля марки "ВАЗ 21043",  д.н. НОМЕР_1,  що належить останньому,  та відкривши задні ліві двері,  наказав йому сісти до салону зазначеного автомобіля,  що останній і зробив. Після цього ОСОБА_4,  достовірно знаючи,  що ОСОБА_5  є неповнолітнім,  наказав йому сісти на заднє пасажирське сидіння та слідкувати за діями потерпілого ОСОБА_1,  щоб останній не міг чинити опору,  що ОСОБА_5 ,  який не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину,  передбаченого  ст.  146 ч. 2 КК України,  і зробив,  чим вступив з ОСОБА_4 в злочинну змову. В цей час підсудний ОСОБА_4,  сівши за кермо автомобіля та запустивши двигун такого за допомогою штатного ключа від замка запалення,  який знаходився там же,  з місця вчинення злочину зник,  чим підсудний ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5  вчинили незаконне викрадення потерпілого ОСОБА_1. Викравши потерпілого ОСОБА_1.3а вищевказаних обставин,  перебуваючи в злочинній змові з неповнолітнім ОСОБА_5 ,  який не досяг віку з якого настає кримінальна відповідальність за вчинення злочину,  передбаченого  ст.  146 ч. 2 КК України,  з метою доведення своєї злочинної змови,  та маючи намір в подальшому позбавити волі потерпілого у вигляді утримання його в супереч його волі в салоні автомобіля марки "ВАЗ 21043",  д.н. НОМЕР_1,  до приїзду в Харківську область,  передав

3

неповнолітньому ОСОБА_5  металевий предмет із загостреним кінцем,  та наказав останньому слідкувати за діями ОСОБА_1 та не давати йому,  в супереч його волі,  можливості вийти з салону автомобіля. Неповнолітній ОСОБА_5 ,  взявши зазначений металевий предмет,  погрожуючи його застосування,  приставивши його до шиї потерпілого ОСОБА_1,  не надавав останньому можливості вийти з салону автомобіля. В цей час ОСОБА_4,  продовжуючи злочинну змову,  направлену на позбавлення волі потерпілого ОСОБА_1,  продовжував рухатися на автомобілі марки "ВАЗ 21043",  д.н. НОМЕР_1,  в напрямку Харківської області,  позбавляючи таким чином потерпілого ОСОБА_1 волі. 29.07.2008 року,  близько 3-ї години ночі,  рухаючись в м.  Полтава по Харківському шосе,  неподалік від ринку „Шашлична" автомобіль "ВАЗ 21043",  д.н. НОМЕР_1,  був зупинений працівниками ІДПС Полтавської роти ДПС,  де ОСОБА_4 та ОСОБА_5  за допомогою засобів фізичного впливу було затримано,  а потерпілого ОСОБА_1 було звільнено.

Як на досудовому слідстві,  так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4,  винними себе,  в пред'явленому йому обвинуваченні,  визнав повністю,  в скоєному розкаявся,  просить суд його суворо не карати.

Судом відповідно до вимог ч.3  ст.  299 КПК України за згодою учасників процесу визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи. При цьому з'ясовано,  що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин,  сумнівів у добровільності та істинності їх позицій не має,  а також роз'яснено,  що у такому випадку вони позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Про обставини скоєння злочину,  передбаченого ч.3  ст.  289,  ч. 2  ст.  146,   ст.  304 КК України підсудний послідовно,  як на досудовому слідстві,  так і в судовому засіданні дав покази,  які узгоджуються між собою і сумніву у своїй достовірності не викликають.

Так,  підсудний ОСОБА_4 суду показав,  що дійсно 28.07.2008 року зранку він чекав приїзду потерпілого ОСОБА_1 і ніякої роботи не робили по укладенню плитки. Зранку після замішання цементно - пісчаної суміші він зателефонував ОСОБА_1 та запитав коли саме він буде,  нащо останній почав на нього виражатись нецензурними словами,  а потім зв'язок розірвався. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_1 приїхав на місце будівництва,  однак накричавши на його,  знову поїхав в невідомому напрямку. Після цього він зателефонував знайомому власника будинку якого звати ОСОБА_6,  та розповів про те,  що ОСОБА_1 приїхав,  накричав на його та поїхав в невідомому напрямку,  хоча вчора була домовленість про те,  що останній має бути присутнім при виконанні ним роботи. Після цього ОСОБА_6 сказав,  що він зараз сам особисто приїде та розбереться. Близько обіду приїхав ОСОБА_1,  привіз «болгарку» та почав казати як саме буде виконуватися робота по укладці плитки. Приблизно через 1, 5-2 години,  ОСОБА_1 підійшовши до фаготної плитки,  яку він викладав,  та постукавши її,  збив із закріпленого місця,  вказавши,  при цьому,  що роботу будемо перероблювати. Його син ОСОБА_5 в

4

той час був неподалік від нього та виконував роботу по зняттю бетону. Зроблені потерпілим дії йому не сподобались,  що і стало причиною його подальших дій. Він,  маючи намір,  щоб потерпілий вислухав його,  підійшов до ОСОБА_1.3заду та схопив його правим передпліччям в районі шиї,  сказавши йому при цьому,  щоб він заходив до будинку,  на що останній погодився. В той час в його в правій руці був розкладний ніж,  який він застосовував під час виконання роботи. Тримаючи потерпілого передпліччям за шию,  вони зайшли до будинку. В ході руху він перехопив шию останнього лівим передпліччям,  при цьому ніж залишився в правій руці. Чи чув їхню розмову ОСОБА_5 він сказати не може. Зайшовши до будинку він,  не пам'ятає як саме він вчинив порізи на голові ОСОБА_1,  після чого в останнього сильно пішла кров. Після цього він наказав потерпілому вийти з будинку та сісти до належного останньому автомобіля на заднє сидіння,  а він за кермо. В той час він вирішив їхати додому в м.  Красноград на автомобілі ОСОБА_1. Останнього він хотів взяти з собою,  як гаранта,  щоб йому ніхто не міг помститись та повернули кошти за виконану роботу. Саме з цих причин він і вирішив використати автомобіль потерпілого для пересування. Покликавши сина ОСОБА_5 він сказав йому,  щоб він збирав їхні речі. Він пам'ятає,  що ОСОБА_5 в той час був на вулиці,  і це він йому сказав,  коли вже виходив з будинку разом з ОСОБА_1 Син ОСОБА_5 пішов збирати речі,  а він разом з потерпілим пішли до автомобіля. Коли підійшли до автомобіля,  то він відкрив задні ліві двері та сказав ОСОБА_1,  щоб він лягав на підлогу між переднім та заднім сидінням,  після чого він штовхнув потерпілого на заднє сидіння автомобіля. Коли підійшов син,  то він запитав,  чи зібрав він всі необхідні речі,  нащо ОСОБА_5 відповів,  що так і вже вкинув сумку з речами в багажник. З метою залякування потерпілого він наказав сину ОСОБА_5 сідати поруч з таким,  що син і зробив. Де він взяв ключі від замка запалення автомобіля він сказати не може,  так як не пам'ятає,  але більш за все зазначені ключі були саме в замку запалення. Спочатку він наказав потерпілому щоб той ліг на підлогу між переднім та заднім сидінням.  Це було сказано з тією метою,  щоб останнього не було видно в салоні автомобіля,  так як перед цим він побачив,  що неподалік від будинку були сторонні люди. Сівши до салону автомобіля на переднє сидіння,  з метою подальшого залякування ОСОБА_1,  та з метою того,  щоб останній сидів тихо,  він дістав з кишені джинсів металевий предмет з гострим кінцем,  який називається "чертилка" і мав призначення використання в процесі будівництва,  та показав останньому,  при цьому наказав потерпілому сидіти тихо,  інакше буде гірше. Як сприйняв останній такі слова він пояснити не може,  проте ОСОБА_1 сидів тихо. При цих словах,  які він сказав потерпілому,  зазначений металевий предмет з гострим кінцем загнав в спинку переднього пасажирського сидіння. Своєму сину він наказав придивлятися за потерпілим,  а в разі якихось дій потерпілого бив такого по голові. Ці слова були сказані з метою залякування потерпілого та блокувати волю такого. За допомогою ключів він запустив двигун і вони поїхали. В русі він наказав потерпілому показувати дорогу,  що веде до автошляху "Київ-Харків". Під час руху він наказав потерпілому відповідати на вхідні телефонні дзвінки та повідомляти,  що знаходиться на роботі або десь у селі. Це було пов'язано з тим,  щоб їх ніхто не почав шукати. При цих словах він знову

5

звернув увагу потерпілого на металевий предмет,  який був ним встромлений в його сидіння та знову пригрозив його застосуванням.  На його слова останній погодився робити так,  як він йому наказав. Далі під час руху він розповів ОСОБА_1,  що вони їдуть до нього додому і він буде там разом з ним до тих пір,  поки хто-небудь з його родичів не передасть гроші за виконану ним роботу. В одному із сіл він зупинився та наказав потерпілому пересісти на переднє пасажирське сидіння,  що останній і зробив. Проїхавши дорогу через села вони виїхали на автодорогу "Київ-Харків" та продовжили рух в бік м.  Харкова. Під час руху у потерпілого задзвонив мобільний телефон і він наказав останньому,  щоб той говорив те,  що необхідно. Однак тільки-но потерпілий взяв телефон та підвів до вуха,  як відразу сказав,  що це його хочуть почути. Він спочатку здивувався звідки дізнались,  що ОСОБА_1.3находиться з ним,  та взявши слухавку почав спілкуватись по телефону,  однак спочатку він не зрозумів з ким саме спілкується,  після чого він запитав у потерпілого,  хто саме телефонує,  нащо такий йому відповів,  що це телефонує його син ОСОБА_6. В процесі бесіди з ОСОБА_6 він розповів йому все,  що він раніше казав ОСОБА_1,  і при цьому сказав,  що він буде з ним до тих пір,  поки хтось з родичів не привезе йому гроші за виконану роботу. Під час бесіди ОСОБА_6 неодноразово запитував у його,  де саме він знаходиться,  однак він йому нічого на дане питання не відповідав. Під час бесіди з ОСОБА_6 він сказав,  що його батька ніхто не буде чіпати,  а ОСОБА_6 наказав нікуди не звертатися. Після розмови з ОСОБА_6 він сильно злякався за свого сина ОСОБА_5,  так як подумав,  що останнього також можуть затримати працівники міліції,  у зв'язку з чим він відразу зателефонував до свого товариша ОСОБА_7,  який працював разом з ним на будівництві у потерпілого. Дзвінок був пов'язаний з тим,  що останній йому одного разу розповідав про монастир в м.  Лубни,  де можна б було заховати від працівників міліції його сина. Проте,  в ході телефонної розмови зв'язок з ОСОБА_7 обірвався. Після розмови з ОСОБА_6,  приблизно через 15-ть хвилин,  він побачив,  що його автомобіль обігнали два невідомих автомобіля і він подумав,  що за ним їде "хвіст",  у зв'язку з чим він виїхав на зустрічну смугу руху та сильніше нажав на педаль газу. По зустрічній смузі руху він проїхав,  приблизно 150-200 метрів,  під час чого потерпілий та його син почали кричати та просити,  щоб він їхав повільніше. В той час швидкість руху керованого ним автомобіля була,  приблизно 140-150 км/год.. Під час руху,  щоб заспокоїти сина та ОСОБА_1 він їх обох вдарив рукою по обличчю (дав ляпаса). Однак побачивши,  що попутні автомобілі,  яких він запідозрив "як хвіст" почали віддалятись від його автомобіля,  у зв'язку з чим,  він зменшив швидкість руху свого транспортного засобу та переїхав на свою смугу руху. Після цього з метою сховатись,  з'їхав з автодороги та поїхав через якесь поле до першого села. Це все відбувалося ще до м.  Лубни. В одному з сіл він зайшов до магазину та придбав пляшку горілку,  половину пляшки якої він випив відразу,  а іншу частину горілки випив вже під час руху. Після цього він продовжив свій рух через якісь села,  поля і виїхав на тому самому місці,  звідки він і з'їхав з автодороги "Київ-Харків". Після цього він продовжив свій подальший рух по автодорозі "Київ-Харків". Доїжджаючи до м.  Полтава,  близько 3-ї години ночі,  вже 29.07.2008 року він побачив,  як його автомобіль

6

по зустрічній смузі наздоганяє якийсь автомобіль. Коли зазначений автомобіль зрівнявся з його,  то він побачив,  як через переднє пасажирське сидіння із зазначеного автомобіля його почали зупиняти за допомогою жезла,  який світився. Саме в цей момент він побачив,  що це був автомобіль марки "ВАЗ 2109" і він зрозумів,  що на ньому були працівники міліції. На дане прохання він не відреагував та почав прибавляти швидкість руху свого транспортного засобу. В той момент автомобіль "ВАЗ 2109" трохи відстав,  однак знову,  коли зазначений автомобіль зрівнявся з його,  то він вже побачив,  що працівник міліції дістав пістолет,  та навів його в його сторону,  при цьому останній сказав,  щоб він терміново зупинив автомобіль. Після цих слів,  він відкрив скло своїх дверей та сказав працівнику міліції,  щоб останній дав йому мобільний телефон. Навіщо він так сказав він навіть зараз не може зрозуміти,  однак він так думає,  що більш за все для того,  щоб він мав змогу передзвонити ОСОБА_6 -сину потерпілого. На його пропозицію працівник міліції сказав,  що він зараз застосує вогнепальну зброю,  у зв'язку з чим він знову нажав на педаль газу та продовжив втікати від працівників міліції. Все це вже відбувалось на території м.  Полтава. Приблизно він доїхав до середини м.  Полтава. На одному з перехресть він побачив,  що попереду його стоїть автомобілі і зрозумів,  що об'їхати їх в нього не вийде,  у зв'язку з чим він почав різко гальмувати. Він повністю зупинився,  а коли побачив місце куди можна було проїхати і тільки-но хотів рушити з місця,  як раптом його автомобіль зліва підрізав якийсь інший автомобіль. Він вирішив на цьому не зупинятись,  та увімкнувши передачу почав різко газувати та їхати,  щоб здвинути зазначений автомобіль з місця і звільнити для його проїзд,  однак в нього нічого не вийшло і в цей час потерпілий вибіг з автомобіля,  а його та сина затримали працівники міліції. Свою вину у вчиненому він визнає повністю і щиро розкаюється.

Дослідивши здобуті у суді докази,  суд вважає,  що ОСОБА_4 своїми діями вчинив злочин,  передбачений ч.3  ст.  289 КК України,  як незаконне заволодіння транспортним засобом,  поєднане з насильством,  небезпечним для життя та здоров»я потерпілого; ч. 2  ст.  146 КК України,  як незаконне позбавлення волі і викрадення людини,  вчинені за попередньою змовою групою осіб;  ст.  304 КК України,  як втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину,  особу підсудного та обставини,  що пом'якшують й обтяжують покарання такого.

Обставинами,  що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_4 суд визнає - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину,  намагання добровільно відшкодувати завданий збиток.

Обставини,  що обтяжують покарання стосовно ОСОБА_4 судовим слідством не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує також сукупність всіх обставин вчинення злочину,  дані про особу підсудного,  що за місцем проживання він характеризується позитивно (т. З,  а.с. 77),  у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває (т. 3,  а.с. 80),

7

раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (т. 3,  а.с.  78),  має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_8,  ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 3,  а.с. 37),  є особою небезпечною для суспільства,  значних наслідків від скоєного не наступило,  а тому призначити такому покарання нижче від найнижчої межі,  ніж передбачено санкцією ч.3 статті 289 КК України у вигляді позбавлення волі,  без конфіскації належного такому майна,  оскільки,  таким чином,  буде досягнута мета,  передбачена  ст.  50 КК України.

Саме таке покарання суд визнає як необхідне і достатнє для виправлення підсудного і попередження вчинення ним нових злочинів.

Судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок підсудного.

Речові докази,  що проходять по справі: ніж розкладний та ізольований кабель з металевим предметом,  схожим на шило,  що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів Броварського РВ - знищити; автомобіль марки ВАЗ-21043,  д.н. НОМЕР_1,  ланцюжок з металу білого кольору,  що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_1 - залишити в його законному володінні та користуванні.

Заявлений по справі ОСОБА_1 цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_4 заподіяної моральної шкоди та витрат на послуги адвоката підлягає до задоволення.

Тому,  керуючись  ст.  ст.  299,  323,  324 КПК України,  суд,  -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів,  передбачених ч.3  ст.  289,  ч. 2  ст.  146,   ст.  304 КК України,  призначивши покарання за ч.3  ст.  289 КК України,  з застосуванням  ст.  69 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців без конфіскації належного йому майна; за ч. 2  ст.  146 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки; за  ст.  304 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

У відповідності до ч. 1  ст.  70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання,  шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців,  рахуючи термін відбуття покарання з часу його затримання,  а саме з 29 липня 2008 року.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередньою - утримання під вартою в СІЗО № 13 ДДУВП України в Київській області.

Речові докази,  що проходять по справі: ніж розкладний та ізольований кабель з металевим предметом,  схожим на шило,  що знаходяться на зберіганні

8

в камері речових доказів Броварського РВ - знищити; автомобіль марки ВАЗ-21043,  д.н. НОМЕР_1,  ланцюжок з металу білого кольору,  що знаходяться на зберіганні у ОСОБА_1 - залишити в його законному володінні та користуванні.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 щодо стягнення з такого заподіяної моральної шкоди та витрат на послуги адвоката - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 50000 грн.,  як заподіяна такому моральна шкода та 400 грн.,  як витрати понесені таким на послуги адвоката.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави в особі НДЕКЦ МВС України в Київській області (р/р 35222002000460,  МФО 821018 в УДК Київської області) 2327, 13 грн. за проведення експертиз.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави в особі Броварської ЦРЛ 1082, 98 грн.,  за проведення лікування потерпілого ОСОБА_1

Вирок суду в частині встановлення фактичних обставин справи,  дослідження яких було визнане недоцільним,  у зв'язку із тим,  що вони ніким не оспорювалися,  не може бути оскаржений учасниками судового розгляду.

В іншій частині вирок суду першої інстанції може бути оскаржений шляхом подачі апеляцій до апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення,  а також шляхом подачі касаційної скарги чи касаційного подання протягом шести місяців з моменту набрання вироком суду законної сили безпосередньо до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,  засудженому в той строк з моменту отримання ним копії вироку.