ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2015 рокусправа № 2а-0870/5489/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року № 0000300808 та № 0000310808.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 22 квітня 2011 року № 0000300808 та від 22 квітня 2011 року № 0000310808.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача в судовому засіданні вважав, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі з 25.01.2011 по 07.02.2011 проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "ЗАлК" з питань достовірності нарахування від'ємного значення податку на додану вартість за листопад

2010 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в жовтні 2010 року. За результатами перевірки 09.02.2011 складено Акт перевірки 25/08-08/00194122, в якому СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі зазначено, що під час перевірки встановлено порушення ПАТ "ЗАлК":

- пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.5.7, п.5.9 розділу 5 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 1 181 682 грн. 00 коп.;

- пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено заявлену в листопаді 2010 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 2 210 166 грн. 00 коп. (а.с.53-54).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач надав податковому органу свої заперечення №011-119 від 14.02.2011р., проте відповіддю відповідача №1205/10/08-08 від 21.02.2011р. вони залишені без задоволення.

24 лютого 2011 року на підставі вищезазначеного акту позапланової виїзної документальної перевірки та зроблених в ньому висновків відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення № 0000070808, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2010р. у розмірі 2 210 166 грн., у т.ч. невідшкодовано на момент перевірки 2 210 166 грн. та нараховані штрафні санкції по ПДВ згідно п.123.1 ст.123 Податкового кодексу № 2755-VI від 02.12.2010р. за ставкою 50% у розмірі 1 105 083,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000080808, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 1 181 682 грн. та нараховані штрафні санкції по ПДВ згідно п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу № 2755-VI від 02.12.2010р. за ставкою 50 % у сумі 590 841 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями № 0000070808, № 0000080808 від 24.02.2011 року ПАТ "ЗАлК" розпочало процедуру адміністративного оскарження зазначених повідомлень-рішень, звернувшись до ДПА у Запорізький області зі скаргами №011-252, №011-253 від 09.03.2011 року.

25.03.2011р. рішенням ДПА у Запорізькій області №1308/10/25-020 (№3296/7/25-020) продовжено строк розгляду скарги підприємства по 08 травня 2011 року.19.04.2011р. рішенням ДПА у Запорізькій області №1781/10/25-020 (4330/7/25-020) про результати розгляду первинних скарг скасовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1105 083,00 грн., визначені в податковому повідомленні-рішенні відповідача від 24 лютого 2011 року №0000070808, не задоволена скарга ПАТ "ЗАлК" у частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2010р. у розмірі 2 210 166 грн., у т.ч. невідшкодовано на момент перевірки 2 210 166 грн. та прийняте податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0000300808, відповідно до змісту якого ПАТ "ЗАлК" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад 2010р. у розмірі 2 210 166 грн., у т.ч. невідшкодовано на момент перевірки 2 210 166 грн.

Також на підставі рішення ДПА у Запорізькій області №1781/10/25-020 (4330/7/25-020) від 19.04.2011р. про результати розгляду первинних скарг скасовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 590 841,00грн., визначені в податковому повідомленні-рішенні відповідача від 24 лютого 2011 року №0000080808, не задоволена скарга ВАТ "ЗАлК" у частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 1 181 682 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року №0000310808, відповідно до змісту якого ПАТ "ЗАлК" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 1 181 682 грн.

29.04.2011р. позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргами №011-622, №011-623 (вх.№7406/6, №7407/6 ДПА України від 04.05.2011р.) на податкові повідомлення-рішення №0000070808, №0000080808 від 24.02.2011р., №0000300808, №0000310808 від 22 квітня 2011р., а також на рішення про результати розгляду первинних скарг №1781/10/25-020(4330/7/25-020) від 19.04.2011р.

Рішенням ДПАУ від 12.05.2011р. №8799/6/25-0115(13215/7) строк розгляду скарг подовжено до 02.07.2011року (включно).

Рішенням ДПАУ від 01.07.2011р. №12005/6/25-0115, яке не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, позивачу відмовлено у задоволенні скарг та залишено без змін податкові повідомлення-рішення №0000070808, №0000080808 від 24.02.2011р., з урахуванням рішення ДПА у Запорізькій області №1781/10/25-020 (4330/7/25-020) від 19.04.2011р., прийнятого за розглядом скарг (податкові повідомлення-рішення №0000300808, №0000310808 від 22 квітня 2011р.), а скарги - без задоволення.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Встановлено, що в Акті перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011 на сторінці 18 зазначено, що ВАТ "ЗАлК" не враховано результати попередньої перевірки (Акт від 10.01.2011 №4/08-08/00191224), в результаті чого встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за № 250/2054, що призвело до завищення заявленої в листопаді 2010 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2 210 166 грн. 00 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013 в адміністративній справі №2а-0870/4972/11, яка 10.06.2014 набрала законної сили, надано правову оцінку інформації, викладеної в Акті перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011 (щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року).

Вказаним судовим рішенням визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків міста Запоріжжя №0000170808 та №0000180808 від 04.04.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування та розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010.

Також, як вбачається із зазначеного судового рішення, судом не встановлено завищення ВАТ "ЗАлК" від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року.

Пунктом 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідачем документально не доведено невикористання ПАТ "ЗАлК" придбаних у контрагентів товарів (робіт/послуг) не для подальшого виготовленні продукції, проданої за цінами, нижчими, ніж їх собівартість, а для інших потреб.

Отже, порушення пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", наведене в Акті перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011 не знаходить свого фактичного підтвердження матеріалами справи.

Статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

У ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як зазначено у ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За даними, викладеними в Акті перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011, операції з придбання товарів потягнули за собою зміни в активах підприємства.

Відповідно до п.5.7 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054 (який діяв на час подачі податкової декларації за листопад 2010 року), до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону, окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

У п. 5.9 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" зазначено наступне: "Розділ III "Розрахунки з бюджетом за звітний період" податкової декларації з податку на додану вартість".

Отже, порушень п.5.7, п.5.9 розділу 5 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", як то зазначено в Акті перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011, не встановлено.

Враховуючи наявність у позивача податкових накладних (на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг, робіт) були включені до податкового кредиту) та відсутність зазначення в Акті перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011 жодних порушень форми та порядку їх оформлення, ПАТ "ЗАлК" правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту листопад 2010 року, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Згідно з п.4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Як зазначено у ст.190 Господарського кодексу України (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

На продукцію виробництва ПАТ "ЗАлК" держава не встановлює ціни, а отже при продажі своєї продукції позивач самостійно встановлює ціну продажу, тим самим визначаючи договірну вартість продукції, що продається.

Згідно з п.1.18 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідачем за результатами перевірки не визначений рівень звичайних цін на вироблювані ПАТ "ЗАлК" товари, що продаються, звідси відповідно не встановлений факт продажу позивачем товарів нижче за "звичайну ціну".

Згідно з п.10 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 (далі - "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси"), первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Відповідно до п.9 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць. Приклади розподілу транспортно-заготівельних витрат наведені в додатку до Положення (стандарту) 9; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів. У разі, якщо на момент оприбуткування запасів неможливо достовірно визначити їх первісну вартість, такі запаси можуть оцінюватися та відображатися за справедливою вартістю з наступним коригуванням до первісної вартості.

Як зазначено у п.11 "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248, собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати. Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Оскільки база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, звичайної ціни, то пов'язування об'єкту оподаткування (визначеного для декларування у листопаді 2010 року) з собівартістю продукції, як то вказано в Акті перевірки № 25/08-08/00194122 від 09.02.2011 року є неправомірним.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

З урахуванням викладеного та висновків щодо неправомірності дій відповідача, викладених у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2013 в адміністративній справі №2а-0870/4972/11, суд першої інстанції вірно вважав, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі не доведено порушення ПАТ "ЗАлК" пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4, пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, як то зазначено в Акті перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 2 КАС України суд першої інстанції оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 № 0000300808 та №0 000310808 відповідачем винесені не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо, а отже є неправомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай