РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
іменем України
12 січня 2007 року м. Рівне
Рівненський районний суд - суддя Коробов СО., з участю позивача Мосійчука Ю.К., представника позивача ОСОБА_1, представників відповідача Савич Т.О.,
Бойко О.О., Чупило І.Ю., при секретарі судового засідання Пашковській І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання його вчинити певні дії,
встановив:
Позивач просив суд визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника - його батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Також просив суд зобов'язати відповідача призначити йому пенсію по втраті годувальника, його батька ОСОБА_3, як непрацездатній особі - інваліду дитинства, і який став інвалідом дитинства до досягнення 18 років.
Представники відповідача позовні вимоги не визнали, а відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву.
Позивач пояснив, що, отримуючи пенсію по інвалідності, він бажає переведення його з одного виду пенсії на інший (призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника). Показав, що за порадою працівників відповідача вирішив перейти на більшу за розміром пенсію - пенсію по втраті годувальника (його батька). Однак, 23 листопада 2006 року отримав від відповідача письмову відмову в задоволенні свого звернення, де підставою відмови було зазначено, що подані ним документи не містять чіткого зазначення, що він став інвалідом до 18 років.
Відповідач у письмових запереченнях, а його представники в судовому засіданні, з посиланням на п.п. 10 та 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, просили в позові відмовити та вважають позовні вимоги позивача незаконними. Так, вони послались на неподання позивачем виписки з акту огляду в МСЕК, яка підтвердила б визнання особи інвалідом з дитинства. Також представники відповідача послались на отримання позивачем довідок МСЕК, які підтверджують причину інвалідності, не у віці до 18 років, а вже будучи повнолітньою особою.
Суд встановив, що питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регулюються Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1.
Вказаний Порядок регулює, зокрема, порядок звернення за перерахунком пенсії, перелік документів, які подаються разом із заявою про перерахунок пенсії, а також дії посадових осіб суб'єкта владних повноважень щодо прийняття такої заяви, сприяння особам, які звертаються за перерахунком пенсії у оформленні заяви та підготовки необхідних документів, та витребування документів цими посадовими особами.
Справа№ 2-а-17// 2007р.
Суддя Коробов С.О.
2
Сторони визнали, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області із заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший (за призначенням пенсії у зв'язку з втратою годувальника). Відповідач також визнав наявність у позивача довідок (витягів) медико-соціальної експертизи від 15.09.1975 року та 30.06.2005 року, які він представив для призначення йому пенсії у зв'язку з втратою годувальника, і які містять зазначення причини інвалідності - інвалід з дитинства. Однак, відповідач вважає, що ці довідки не підтверджують факту настання інвалідності у позивача до 18 років, тому що в них прямо не вказано, що інвалідність позивача настала до досягнення ним 18 років.
Суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Суд, на виконання вимог ст. 161 КАС України, встановив, що дійсно мали місце обставини відмови у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший. Відповідачем не було обґрунтовано на підставі діючого законодавства необхідності підтвердження причини інвалідності медико-соціальною експертизою у виді внесення запису у передбачені законодавством документи у виді «інвалідність настала до 18 років». Також відповідач не обґрунтував нормами діючого законодавства необхідності підтвердження інвалідності з дитинства лише у віці до 18 років.
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім"! померлого годувальника.
За положеннями п. 2 ст. 36 вказаного Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються діти померлого годувальника, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.
За п. 25 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.
За ч. 2 ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» від 16 листопада 2000 року № 2109, причина, група інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-сощальної експертизи згідно із законодавством України.
За пунктом 1 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. № 83 Медико-соціальна експертиза визначає ступінь обмеження життєдіяльності людини, причину, час настання, групу інвалідності.
Відповідно до пункту 4 вказаного Положення про медико-соціальну експертизу, залежно від ступеня втрати здоров'я інвалідність поділяється на три групи. Причинами інвалідності є: загальне захворювання, трудове каліцтво, професійне захворювання, інвалідність з дитинства, для
військовослужбовців - поранення, контузія, каліцтво, одержані при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, чи захворювання, пов'язане з перебуванням на фронті, або каліцтво, одержане внаслідок нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, чи захворювання, не пов'язане з перебуванням на фронті, а в спеціально передбачених законодавством випадках - захворювання, одержане при виконанні обов'язків військової служби. Законодавством України можуть бути встановлені й інші причини інвалідності.
За п.32 вказаного Положення Медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК. Форми документів, що використовуються у роботі медико-соціальних експертних комісій, затверджуються Міністерством охорони здоров'я України (Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19.05.2003 року № 224 «Про затвердження форм медичної облікової документації, що використовуються в медико-соціальних експертних комісіях», яким, зокрема, встановлено такі форми обліку, як Акт огляду МСЕК, виписка із акта огляду МСЕК, Довідка до акта огляду МСЕК та Висновок про час настання інвалідності.
Крім цього, порядок встановлення інвалідності, її групи та причини регулюється інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 7.04.2004 року № 183. За п. 1.2 вказаної Інструкції залежно від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюють І, II, III групу інвалідності, а також причини інвалідності: загальне захворювання; інвалідність з дитинства, трудове каліцтво; професійне захворювання; тощо.
з
Положення вказаної Інструкції спростовують твердження представників відповідача про необхідність проходження медико-соціальної експертизи виключно до 18 років та можливість підтвердження інвалідності з дитинства виключно проходженням МСЕ до 18 років. Так, у п. 1.2 зазначено, що інвалідність у повнолітніх осіб визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК).
Отже, виходячи з вищенаведеного, випливає, що норми вказаних актів законодавства України вимагають подання до органів пенсійного фонду для підтвердження причини інвалідності документ, в якому зазначено причину інвалідності (за вказаними законодавчими актами - виписку із акту огляду МСЕК, яка витребовується саме органом Пенсійного фонду України на місцях), а не про час її настання (передбачену форму обліку у виді висновку про час настання інвалідності).
Відповідач не навів суду даних про наявність нормативного акту Міністерства охорони здоров'я України, який передбачає зазначення у довідці (витягу) з акту огляду МСЕК причини інвалідності з дитинства у формі «став інвалідом до досягнення 18 років». Навпаки, у вищеназваному нормативному акті однозначно визначені причини інвалідності, одна з яких формулюється саме у виді «інвалідність з дитинства».
Слід зазначити, що ст. 6 Сімейного кодексу України визначено правовий статус дитини. Дитиною вважається особа до досягнення нею повноліття, тобто у віці до досягнення нею вісімнадцяти років.
Отже, відповідач, на чиєму боці лежить тягар доказування у адміністративній справі, не довів правомірності відмови позивачу у прийнятті наявних довідок МСЕК, які підтверджують визнання особи інвалідом з дитинства, для підтвердження його права на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд також не погоджуються з посиланням відповідача на необхідність застосування норм Порядку видачі медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України 4 .12.2001 року № 482 для отримання позивачем підтвердження причини інвалідності. По-перше, цей нормативний акт набрав чинності після досягнення позивачем повноліття і не був чинним на момент перебування позивача у статусі дитини. По-друге, вказаний нормативний акт визначає порядок встановлення інвалідності лише для визначеної категорії осіб - дітей, і не застосовується для визначення причин інвалідності у повнолітніх осіб. Як зазначено вище у мотивувальній частині, за діючим законодавством інвалідність у повнолітніх осіб визначається шляхом експертного обстеження медико-соціальними експертними комісіями (МСЕК).
Суд, відповідно до вимог ч. З ст. 2 КАС України, в судовому засіданні встановив, що дії відповідача, які полягають у відмові позивачу призначити пенсію по втраті годувальника (його батька), вчинені:
в межах повноважень, передбачених Конституцією України та законами України, однак
- не на підставі та за межами вимог, встановлених Порядком подання та оформлення
документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема пунктами 10 та 25 цього
Порядку;
не використовуючи повноваження та всупереч меті, для якої ці повноваження надані; необгрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення по призначенню пенсії;
- недобросовісно;
нерозсудливо.
Так, в порушення:
п- 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачем не було прийнято від позивача письмової заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і відмовлено у переведенні пенсії без передбаченої заяви, тобто процес розгляду питання про переведення з одного виду пенсії на інший розпочатий у спосіб, не передбачений вказаною нормою права;
п. 5 вказаного Порядку у зв'язку з позицією відповідача вважати, що позивач до заяви про призначення пенсії додав не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово не повідомив заявника про те, які конкретно документи (передбачені діючим законодавством за формою та змістом) необхідно подати додатково, та за відсутності письмової заяви про призначення пенсії не зробив у ній відповідний запис;
4
- абз. 3 п. 10 вказаного Порядку відповідач самостійно не одержав від МСЕК виписку з акту огляду позивача МСЕК і не додав її до заяви про призначення пенсії; не виконуючи
самостійно обов'язок, встановлений вказаним пунктом, почав вимагати від позивача
документ із записом, який за діючим законодавством медико-соціальна експертна комісія
позбавлена можливості зробити у довідці, витягу з акту огляду та самому Акті огляду
МСЕК, і може зробити лише у Висновку про час настання інвалідності;
п. 25 вказаного Порядку посадові особи відповідача не врахували при правовому аналізі цього пункту альтернативної можливості у підтвердженні позивачем причини його інвалідності (визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком установи охорони здоров'я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги);
п.п. 36, 37 та Додатку 4 до Порядку - відповідач не надав роз'яснення з питання призначення пенсії позивачу, не надав бланку заяви про призначення пенсії та не прийняв цієї заяви при наявності у позивача всіх документів, передбачених п, 10 вказаного Порядку;
- п. 43 вказаного Порядку не було проведено всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх
поданих заявником (позивачем у справі) документів для установлення права останнього на переведення його з одного виду пенсії на інший (у даному випадку на отримання ним пенсії у зв'язку із втратою годувальника); відмовляючи позивачу у призначенні пенсії у зв'язку із втратою годувальника, відповідач в порушення вказаного пункту не роз'яснив у письмовій відмові права позивача на оскарження такого рішення та порядку його оскарження.
На підставі наведеного та ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 71, 86,112,136,158, 163 КАС України,
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання його вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника - його батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області призначити ОСОБА_2 пенсію по втраті годувальника, його батька ОСОБА_3, як непрацездатній особі - інваліду з дитинства.
Постанова суду може бути оскаржена у апеляційному порядку. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення зазначених строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя
СО. Коробов