ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "18" лютого 2009 р. по справі № 07/31-38
від 18.02.2009р. справа № 07/31-38
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліси Волині», м.Луцьк
до Державного підприємства «Маневицький лісгосп», смт.Маневичі
про стягнення 492342грн. 89коп.
Суддя Сур’як О.Г.
Представники :
від позивача : Бойчук Р.В.-директор, Юрчук О.Ю., Новосад Г.В., дов. №01/1802-2-1 від 18.02.2009р.
від відповідача : Шевчик В.А., дов.№8/77 від 28.01.09р.
Стороні роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяви про відвід судді та фіксацію судового процесу технічними засобами не поступило.
В судовому засіданні 11.02.2009р. за згодою представників сторін згідно ст.77 ГПК України оголошено перерву до 18.02.2009р. для надання позивачем додаткових доказів по справі.
Суть спору: Позивач – ТзОВ «Ліси Волині» просить стягнути з відповідача – ДП «Маневицький лісгосп» 492342,89грн., в тому числі 310000грн. заборгованості по поставці лісопродукції згідно договору №4 купівлі-продажу продукції від 10.01.2006р., 154366грн. інфляційних нарахувань та 27976,82грн. річних.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, подали додаткові пояснення та обґрунтування до позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві №8/76 від 28.01.2009р. на позовну заяву позовні вимоги визнає частково на суму 310000грн. заборгованості, в частині стягнення інфляційних втрат та річних заперечує, посилаючись на те, що позивачем пропущені строки для застосування штрафних санкцій. Крім того, відповідач вказує, що ніяких звернень зі сторони позивача по отриманні продукції не було.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
10.01.2006р. між відповідачем – ДП «Маневицький лісгосп» (Продавець) та позивачем – ТзОВ «Ліси Волині» (Покупець) укладений договір №4 купівлі-продажу продукції та додаток №1 до даного договору, відповідно до якого Продавець зобов’язувався продати, а Покупець прийняти та оплатити лісопродукцію (пиломатеріали обрізні І, ІІ та ІІІ сорту) на загальну суму 400000грн.
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях, шляхом проведення Покупцем передоплати на рахунок Продавця 400000грн.в рахунок майбутньої поставки товару Продавцем.
На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача 400000грн., що стверджується платіжним дорученням від 11.01.2006р. №299.
Відповідно до п.4.1 Договору поставка товару за кількістю і якістю здійснюється на складі Продавця представниками Покупця в термін не пізніше 14 календарних днів з моменту проведення передоплати на рахунок Продавця.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Проте, відповідач у визначений договором термін не здійснив передачу лісопродукції позивачу.
06.03.2007р. між сторонами укладено протокол намірів про погашення заборгованості в розмірі 400000грн., відповідно до якого предметом погашення заборгованості на термін 4 місяці з 12.03.2007р. по 12.07.2007р. визначено таку продукцію: пиломатеріали обрізні, заготовки для євро-піддонів, фансировина рядова (вільха, береза). Поставка здійснюється з розрахунку 100000грн. на місяць.
22.03.2007р. між сторонами укладено угоду про порядок погашення заборгованості ДП «Маневицький лісгосп» перед ТзОВ «Ліси Волині» за Договором №4 купівлі-продажу продукції від 10.01.2006р., якою відповідач також підтвердив своє зобов’язання по поставці позивачу лісопродукції.
Проте, відповідач свої договірних зобов’язань не виконав.
Згідно платіжних доручень №1033_4S019 від 28.04.2007р., №1034_4S019 від 28.04.2007р. та №1566_7Е027 від 14.07.2008р. відповідач повернув частину сплаченої позивачем суми передоплати у розмірі 90000грн., тим самим підтвердив неможливість виконання зобов’язання за договором шляхом поставки лісопродукції позивачу.
Відповідно до ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Таким чином, внаслідок тривалого терміну невиконання відповідачем зобов’язань щодо поставки лісопрордукції, позивач втратив необхідність у її придбанні.
Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.
На день розгляду спору заборгованість відповідача у сумі 310000грн. не погашена, визнається відповідачем у відзиві на позовну заяву, підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.
Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
З огляду на викладене, з відповідача за прострочення платежу згідно поданого позивачем розрахунку слід стягнути 154366грн. інфляційних втрат та 27976,82грн. – 3% річних.
В силу ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями в силу ст.230 ГК України, тому позовна давність терміном 1 рік, на що посилається відповідач, до таких нарахувань не застосовується.
Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на нього вимог згідно ст.ст.44, 49 ГПК України.
Враховуючи зазначене та керуючись ст. 193 ГПК України, ст. ст. 625, 655 ЦК України ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Маневицький лісгосп» (44600 смт.Маневичі, вул..К.Маркса, 31, р/р 260045113 в АППБ «Аваль», МФО 303569, ідент.код 00991545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліси Волині» (4300 м.Луцьк вул..Конякіна, 9а/11, р/р 26005000000008 в УКБ «Камбіо» м.Київ МФО 380399, ідент код. 32872437) 492342грн. 89коп. (в тому числі 310000грн. заборгованості, 154366грн. інфляційних втрать та 27976,82грн. річних), а також 4923грн. 43коп. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суддя О.Г. Сур’як
Суддя Сур'як О. Г.