Справа №2-71/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 року                                                                                            м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка А.О.,

при секретарі Багинській Д.А.,

з участю:

позивача ОСОБА_1.,

представника відповідача ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації і стягнення моральної шкоди,-

встановив:

20 листопада 2006 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій вказав, що ОСОБА_2, звернувшись з письмовою заявою на ім'я голови Малинської міської ради Долі CO., розповсюдив недостовірну інформацію, принизив його честь, гідність та ділову репутацію та завдав йому моральну шкоду. У зв'язку з цим просив суд стягнути з відповідача 5000 гривень моральної шкоди та зобов'язати його принести вибачення перед позивачем та головою Малинської міської ради Долею C.O. Пізніше позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди до 1500 гривень.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та пояснив, що відповідач подав на ім'я голови Малинської міської ради заяву, якою розповсюдив відносно позивача недостовірні відомості наступного змісту:

1.  ОСОБА_1 14.04.2006 року керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння;

2.                  14.04.2006 року під час сесії депутатів Малинської міської ради ОСОБА_1 було запропоновано покинути зал засідань, оскільки він перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;

3.   14.04.2006 року ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду з

автомобілем „Дачя", під керуванням громадянина ОСОБА_3 і з місця

пригоди зник.

Заява з вищевказаною інформацією надійшла до Малинської міської ради без підпису. Вважає, що ця інформація є недостовірною, принижує його честь, гідність, ділову репутацію та завдала йому моральної шкоди, оскільки колеги-депутати проявляють до нього недовіру, погіршились відносини з співробітниками на роботі, не склались особисті стосунки з жінкою. Крім того це завдало шкоди здоров'ю, що підтверджується довідками.

Відповідач та його представник позов не визнали. Представник відповідача пояснив, що вимоги позивача безпідставні, оскільки заява відповідачем не була підписана. Крім того негативні наслідки для позивача не настали, так як він не був притягнутий до відповідальності після розгляду цієї заяви, а голові міськради було запропоновано поліпшити роботу відносно листів-анонімок.

Відповідач пояснив, що він дійсно надрукував заяву, про яку говорить позивач, і подав її до Малинської міської ради. Пізніше його викликала секретар міськради і запропонувала підписати заяву, оскільки вона була без підпису. Він її підписав. Вважає, що інформація, яка міститься в цій заяві є достовірною, оскільки постановою Малинського районного суду позивача притягнуто до відповідальності за керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Перебування позивача в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння на засіданні депутатів Малинської міської ради підтверджує відеозапис, який дивився відповідач. А про дорожньо-транспортну пригоду за участю позивача і громадянина ОСОБА_3 відповідач дізнався з заяви самого ОСОБА_3, яку той подавав в відділ ДАЇ.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків та дослідивши інші докази у справі в межах позовних вимог суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно посвідчення (а.с. 16) позивач є депутатом Малинської міської ради за округом НОМЕР_1. Відповідач 16.08.2006 року звернувся з заявою до голови Малинської міської ради (а.с. 18) в якій вказав, що за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння 14.04.2006 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, хоча відповідно до постанови Малинського районного суду від 26.05.2006 року (а.с. 10) ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан сп'яніння. Також в заяві зазначено, що під час сесії депутатів Малинської міської ради, яка відбувалась 14.04.2006 року, позивачу було запропоновано покинути зал засідань, оскільки він перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. І цього ж дня позивач скоїв дорожньо-транспортну пригоду з автомобілем „Дачя", під керуванням громадянина ОСОБА_3 і з місця пригоди зник.

Згідно з частиною З статті 277 Цивільного кодексу України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. ЗУ „Про інформацію" розуміє під інформацією документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. В частині 4 статті 14 цього закону зазначено, що поширення інформації - це розповсюдження, обнародування, реалізація у встановленому законом порядку документованої або публічно оголошуваної інформації. В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня  1990 року N 7 зазначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Суд визнає, що відомості про: керування позивачем автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, перебування на сесії депутатів Міськради в статі алкогольного чи наркотичного сп'яніння, а також про вчинення дорожньо-транспортної пригоди і зникнення з місця її вчинення були поширені відповідачем, так як містилися в заяві, що подана голові Малинської міської ради і стали відомі йому і іншим особам. Вони є негативними і принижують честь гідність та ділову репутацію позивача, оскільки викликають впевненість у інших осіб про зловживання позивачем алкогольними напоями і нехтування своїми громадськими обов'язками. Вони є недостовірними, оскільки відповідач не довів протилежного.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає (крім інших випадків) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі статтею 280 Цивільного кодексу України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Факт поширення вищевказаної інформації та спричинення моральної шкоди позивачу підтвердили свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_4 показав, що 14.04.2006 року він також був присутнім на сесії Малинської міської ради. Особисто спілкувався з позивачем. Він був тверезий і ніхто не пропонував йому покинути зал засідань. Дорожньо-транспортної пригоди за участю позивача і ОСОБА_3 не бачив. Автомобіль позивача був непошкоджений. Також пояснив, що був присутній на засіданні комісії при розгляді заяви відповідача, однак рішення по ній прийняте не було оскільки викладена в ній інформація не підтвердилась, а сама заява була без підпису. Після даних подій позивач був знервований, дуже хвилювався, пив таблетки. У нього виникли проблеми з науковою роботою.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що позивач є його батьком. Батько розповів йому, що відповідач написав заяву на ім'я голови Малинської міської ради в якій виклав неправдиві відомості, що принижують його честь, гідність та ділову репутацію. Цю заяву він читав особисто, але точно передати її зміст не може. Пам'ятає, що в ній його батько характеризувався з негативної сторони. Також пояснив, що батько з цього приводу дуже нервував. У нього погіршився стан здоров'я та припинились відносини з жінкою, з якою він мав намір одружитися.

Суд вважає, що сам факт розповсюдження негативної та недостовірної інформації про особу вже завдає їй моральну шкоду, однак розмір моральної шкоди визначеної позивачем в розмірі 1500 гривень вважає завищеним, оскільки позивач не довів, що негативні зміни в його особистому житті сталися внаслідок розповсюдження недостовірної інформації. Також позивачем не доведено, що його хвороба, яка підтверджується довідкою в.о. головного лікаря НОМЕР_2  (а.с. 14), копіями листків непрацездатності (а.с. 15) та копією амбулаторної картки (а.с. 20-22), знаходяться в прямому причинному зв'язку з діями відповідача.

Керуючись пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з урахуванням характеру і обсягу страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд оцінює розмір моральної шкоди в 350 гривень.

Стосовно вимоги зобов'язати відповідача принести у письмовій формі вибачення перед позивачем, то суд вважає, що це є способом спростування недостовірної інформації, оскільки вибір цього способу є правом позивача, і відповідно до частини 7 статті 277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена. Позов в цій частині суд також задовольняє і визнає достатнім для спростування встановлення десятиденного строку з дня набрання рішенням законної сили. Однак вимоги в частині вибачення перед міським головою Долею CO. є безпідставними, оскільки відповідач не поширював недостовірну інформацію відносно цієї особи.

Вирішуючи питання про судові витрати суд враховує те, що відповідно до пункту 33 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15 з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру. Керуючись статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір за вимогами майнового характеру - пропорційно до задоволених позовних вимог, а за вимогами немайнового характеру - у розмірі 50% від встановленого розміру, оскільки задовольняється тільки частина цих вимог.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст. ст. З, 11, 60, 88, 179, 180, 185, 193, 196, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі статті 23, 277, 280 Цивільного кодексу України, пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 року N 7, пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнано такими, що не відповідають дійсності і принижують честь гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, відомості розповсюджені відповідачем про те, що:

1.  ОСОБА_1 14.04.2006 року керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння;

2.                  14.04.2006 року під час сесії депутатів Малинської міської ради ОСОБА_1 було запропоновано покинути зал засідань, оскільки він перебував в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння;

3.   14.04.2006 року ОСОБА_1 скоїв дорожньо-транспортну пригоду з

автомобілем „Дачя", під керуванням громадянина ОСОБА_3 і з місця

пригоди зник.

Зобов'язати ОСОБА_2 вибачитись у письмовій формі перед ОСОБА_1 в десятиденний строк з дня набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти частини позовних вимог позивачу відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 триста п'ятдесят гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 гривень 99 копійок понесених ним витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір у розмірі 12 гривень 47 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Малинського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий