справа № 200/9709/15-ц 22.05.15

Ухвала

про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу

15 травня 2015 року Суддя Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська Яковлев Д.О., розглянувши заяву Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, -

ВСТАНОВИВ:

КП «Дніпроводоканал» звернулось до суду із вказаною заявою, в якій просило видати судовий наказ та стягнути з боржника ОСОБА_1 суму боргу за надання послуг водопостачання і водовідведення в сумі 11488грн.68коп. станом на 01.04.2015р. та судові витрати 121грн.80коп., що були сплачені при подачі заяви.

Розглянувши надані матеріали, вважаю за необхідне відмовити у прийнятті заяви з наступних підстав.

Згідно п.9 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження (далі Пленум ВССУ №14 від 23.12.2011р.), якщо із доданих документів вбачається пропуск строку позовної давності, така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні ( ч.3 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВССУ №14 від 23.12.2011р., ЦПК України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.

Таким чином, у звязку з тим, що із наданих заявником документів вбачається порушення строку позовної давності та враховуючи неможливість часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, вимога щодо стягнення заборгованості, згідно довідки з особового рахунку, з водопостачання і водовідведення за період з 2000 року по 01.04.2015 року, не може бути визнана судом безспірною та, як наслідок цього, не підлягає розгляду в порядку наказного провадження у звязку із наявністю спору про право.

Приймаючи рішення про неможливість часткового задоволення вимог, зазначених у заяві про видачу судового наказу, суд не знаходить підстав для застосування норм ч.5 ст.100 ЦПК України щодо можливості постановлення ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу лише в частині вимог, які не підлягають розгляду в порядку наказного провадження, оскільки норми даної статті не можуть бути застосовані при наявності спору про право.

Згідно п.9 Постанови Пленуму ВССУ №14 від 23.12.2011р., наявність спору про право (п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України), яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої  матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб’єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб’єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги.

Крім того, згідно п.13 вищезазначеної Постанови Пленуму, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Як вбачається із заяви та доданих до неї матеріалів, заявником не надано відповідних рішень стосовно затвердження тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а також документів, що вказують на правильність і безспірність розрахунків.

Дана обставина позбавляє суд можливості зробити однозначний та безспірний висновок щодо виникнення у заявника права вимоги за судовим наказом та відсутності спору про право.

Відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України, суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, у разі якщо із заяви і поданих документів вбачається спір про право.

За таких обставин, суддя вважає за необхідне відмовити у прийнятті заяви про видачу судового наказу, та розяснити заявникові, що відповідно до ч.2 ст.101 ЦПК України, відмова у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.99 ЦПК України сума судового збору сплаченого стягувачем за подання заяви про видачу судового наказу стягувачу не повертається та зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву, у разі пред’явлення стягувачем позову до боржника.

Керуючись ч.2 ст.99, п.2 ч.3 ст.100 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті заяви Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпропетровської міської ради про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1.

Роз’яснити заявнику право на звернення до суду у позовному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Яковлев Д.О.