Справа 6666

Голов. в 1 інстанц. Панас Н.Л.

Категорія 34

Доповідач Зубова Л. М.

Рішення

Іменем України

25 вересня   2007 року                                                          м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуюча суддя Зубова Л.М. судді Лук'янова С.В., Барсукова О.І. секретар   Баранова В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1   до ОСОБА_2

про визнання права власності на 2\3 частки квартири

за апеляційною скаргою відповідача

на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 6 липня 2007 року.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін , їх представників ОСОБА_3. і ОСОБА_4, перевіривши матеріали цивільної справи, апеляційний суд,-

встановив:

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 6 липня 2007 року позов був задоволений частково, за кожною із сторін визнано право власності на 1\2 частку квартиру АДРЕСА_1, з чим не погодився відповідач, посилаючись на неналежну оцінку обставин справи, зокрема, щодо джерела набуття ним права власності на спірну квартиру та зазначав про неналежне застосування судом норм матеріального права .

Апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.. 309 ч.1 п) 4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.22,24 КпШС України 1970 року майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з ни х. Кожний з пожружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном.

Згідно ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є : майно, набуте нею , ним під час шлюбу, але за кошти, які належали їй , йому особисто.

Визнаючи за кожною із сторін право власності на 1\2 частку квартири, суд 1 інстанції виходив з того, що квартиру надбано у шлюбі і свідки позивачки - її близькі родичі - підтвердили факт передачі нею 1000 доларів США при обміні квартири.

С такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки їх зроблено всупереч встановленим судом 1 інстанції обставинам справи та вимогам норм матеріального права.

З матеріалів справи видно, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.02.1999 року, відповідачеві на підставі свідоцтва про право власності від 20.01.2000 року , виданого Представництвом Фонду державного майна України у м. Донецьку  належала однокімнатна квартира АДРЕСА_2, яку він поміняв на спірну двокімнатну квартиру по АДРЕСА_1 без доплати, що підтверджено договором міни від 25.07.2000 року ( а.с. 20 ) .Позивачка з дітьми ( діти не від шлюбу з відповідачем ) проживали спочатку у однокімнатній квартирі, що належала відповідачеві, а потім у спірній двокімнатній квартиріі, але зберігали за собою право на житло у квартирі АДРЕСА_3 ( а.с. 3-4), у вказаній квартирі були визнані такими , що втратили право на житло у згідно рішенню Кіровського районного суду м. Донецька від 25.02.2003 року .

За вказаних обставин висновки суду про те, що позивачка надбала право власності у спірній квартирі на 1\2 частку її зроблено судом 1 інстанції без врахування джерел надбання спірної квартири.

Оскільки судом встановлено, що спірну 2-кімнатну квартиру надбав відповідач за рахунок належної йому особисто однокімнатної квартири, то у задоволенні позову про визнання права власності на 2\3 частки квартири слід відмовити.

Не мають правового значення доводи позивачки про те, що спірну квартиру надбано шляхом міни на однокімнатну квартиру, що належала відповідачеві з доплатою у 1000 умовних одиниць, які внесла особисто вона, оскільки позивачка   в порядку ст. 11 ЦПК України не заявила вимоги про визнання недійсним договору міни в частині суттєвої його умови- здійснення безоплатного договору і наразі позивачка  не позбавлена можливості заявити такі вимоги до сторін   договору   міни .

Не мають правового значення і доводи позивачки про те, що вона надбала право власності на 2\3 частки у 2-кімнтаній квартирі з тієї підстави, що приймала участь у ремонті спірної квартири порівну з власником квартири, що збільшило вартість квартири , оскільки позивачка в порядку, встановленому ст. 11 ЦПК України, не заявила вимоги про визнання за нею права власності у спірній квартирі з цих підстав та не позбавлена можливості заявити такі вимоги.

Керуючись ст.ст. 303 ,309 ЦПК України, апеляційний суд , -

вирішив:

Апеляційну скаргу задовольнити .

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 6 липня 2007 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_2 про визнання права власності на 2\3 частки квартири АДРЕСА_1.

Рішення набирає чинності негайно та може бути оскаржено у касаційному порядку  безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.