Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
23.02.2009 |
Справа № 2-а-3677/08/1/0170 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Петрашова Ю.Б.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
представник відповідача Управління Пенсійного фонду України у Сімферопольському районі АР Крим не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив ,
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 12.11.08 по справі № 2-а-3677/08/1/0170
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України у Сімферопольському районі АР Крим (вул. Д. Ул'янова, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)
про визнання дій неправомірними та зобов'язання до нарахування щомісячноїсоціальної допомоги
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2008 року у справі №2а-3677/08/1 позов ОСОБА_1 до Управління ПФУ в Сімферопольському районі АРК про визнання дій противоправними та зобов'язання донарахування щомісячної державної соціальної допомоги, задоволений частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління ПФУ в Сімферопольському районі АР Крим щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за вересень - грудень 2007 року.
Зобов'язано відповідача Управління ПФУ в Сімферопольському районі АРК нарахувати ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу за вересень-грудень 2007 року як дитині війни в розмірі 496грн.61коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуте на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовій збір у розмірі 61 коп.
Не погодившись з постановою суду, Управління ПФУ в Сімферопольському районі АРК звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2008 року та прийняти нову постанову, в якій в задоволенні вимог до Управління ПФУ в Сімферопольському районі АРК відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у відповідності зі ст.1 Закону України від 18.11.04 №2195-IV "Про соціальний захист дітей війни" державна соціальна підтримка дітей війни є держаною соціальною гарантією.
Статтею 6 Закону №2195-IV передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання або державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується за 30% мінімальної пенсії по віку.
Також відповідач в апеляційної скарзі вказує, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», механізм застосування мінімального розміру пенсії за віком для нарахування щорічної допомоги дітям війни не застосовується. Відповідач вважає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, у т.ч. соціальна підтримка дітей війни, повинна здійснюватися у розмірі 19,91 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2002. № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Крім того, відповідач зазначає, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням та вилученню не підлягають. Бюджет Пенсійного фонду України на 2007 рік не передбачав виплату соціальної підтримки дітей війни.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007рік" передбачає, що розмір державних соціальних гарантій на 2007 рік, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами, цим Законом і нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Дана норма Закону, а саме ст.62 відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі №1-29/2007 від 09.07.07 №6-рп/2007 не визнана неконституційною. При цьому судом, при численні розміру державної соціальної підтримки позивачу з посиланням на норми ч.7 ст.9 Кодексу Адміністративного судочинства України "Про державний бюджет України на 2007рік" і складав 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни і як було вказано вище, даний порядок визначення розміру соціальних гарантій не визнаний неконституціним.
Відповідач вважає що при винесенні постанови у даній справі і визначення розміру державної соціальної підтримки для дітей війни, порушив норми матеріального права.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.08р. залишено вимоги позивача у частині сплати позивачу несплаченої в період з 01.01.2008 року до дня розгляду справи щомісячну грошову допомогу, в розмірі, встановленому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" без розгляду.
У судове засідання 23 лютого 2009 року позивач та представник відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Відповідно до пункту 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1, виданим Сімферопольським районним управлінням Пенсійного фонду України в АР Крим (а. с. 7), а також є дитиною війни, про що у пенсійному посвідченні є відповідна відмітка. Цей факт не заперечує відповідач.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-1У із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік»прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-
V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України «Про соціальний захист дітей війни»не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону «України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 105 8-1У мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005. № 2505-1У.
Але, судова колегія враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така позиція висловлена у рішення Європейського Суду у справі Y vап Duym v. Ноmе Office ( Саse 41/74 vап Duym v. Ноmе Office).
Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007. № 749-У, який набрав чинності після прийняття Закону України від 25.03.2005. № 2505-1 У, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058-1У, тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядженням коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 64881030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд", у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").
Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, є Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АРК.
Судова колегія вважає, що Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають
зміст і спрямованість діяльності держави.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою 30.09.2008р. суд вважає що позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо нарахування щомісячної держаної соціальної допомоги за 2006 рік та січень - серпень 2007 року. Приймаючи до уваги, що поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав стосовно позовних вимог про нарахування щомісячної державної допомоги за 2006 рік та січень - серпень 2007 року, позивач суду не надав, суд вважає, що підстави для поновлення зазначеного строку відсутні.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги є Управління Пенсійного фонду України в м. Армянськ АР Крим.
Також судом встановлено, що відповідачем - Управлінням ПФУ в Сімферопольському районі АР Крим жодних дій щодо невиконання вимоги ст. 6 Закону України "Про соціальних захист дітей війни", а саме в період з 01.01.2006 року зобов'язання підвищити позивачу пенсію за 30% від мінімальної пенсії за віком не проводилося.
Отже, на підставі ч.2 ст.11 КАС України суд вважає можливим вийти за межі вимог у частині позовних вимог позивача та визнати неправомірною бездіяльність Управління ПФУ в Сімферопольському районі АРК щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за вересень-грудень 2007року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч. 1 ст .198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління ПФУ в Сімферопольському районі АРК залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.11.2008 року у справі №2а-3677/08/1 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова