ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2015 року Чернігів Справа № 825/1377/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

представника позивача - Присівок Ю.С.,

представника відповідача - Прасола Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» (далі - ТОВ «Агрон») та просить суд стягнути з відповідача 3222,22 грн. адміністративно-господарських санкцій та 22,54 грн. пені, мотивуючи тим, що відповідач у 2014 році не виконав встановлених чинним законодавства вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що ТОВ «Агрон» було створене спеціальне робоче місце для працевлаштування інваліда та з червня по вересень 2014 року, щомісяця, подавались до Чернігівського районного центру зайнятості звіти по формі 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. З першого вересня 2014 року кількість штатних працівників становила п'ять осіб. Підприємством самостійно було здійснено всі заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів, що підтверджується листами відмови інвалідів, рекламними листами на дошках оголошень. З огляду на викладене, представник зазначив, що ТОВ «Агрон» не вчиняло протиправних дій чи бездіяльності щодо не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому відсутні підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та стягнення пені.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Статтею 20 Закону № 875 передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації і громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2014 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ «Агрон» у 2014 році становила 9 осіб та відповідно норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для позивача повинен становити 1 особа, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа (а.с.6).

Проте, відповідно до списку працюючих інвалідів-штатних працівників які були зайняті на підприємстві протягом 2014 року, інвалідом ОСОБА_3 відпрацьовано 5 місяців (термін інвалідності закінчився 01.06.2014). Тому позивачем, відповідно до вимог Інструкції зі статистки кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 286 (зі змінами), розраховано кількість відпрацьованих інвалідом місяців, що становить: 5 міс. / 12 міс. = 0,41 = 0 робочих місяців, та зроблено висновок, що норматив працевлаштування інвалідів відповідачем не виконано в кількості одного робочого місця.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2014 рік складає 6444,44 грн. Таким чином, розмір адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами (1 робоче місце), становить 3222,22 грн.

Пунктом 2 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі - Положення № 314), визначено, що робочим місцем інваліда може бути і звичайне робоче місце, якщо за умовами праці та з урахуванням фізичних можливостей інваліда воно може бути використано для його працевлаштування.

Відповідно до п. 3 Положення № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Згідно із п. 10 Положення № 314, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону № 875, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ст. 18-1 Закону № 875, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, а відповідно до частини третьої ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Отже, з аналізу вищевикладених норм Закону № 875 випливає, що працевлаштуванню інвалідів передує їх звернення безпосередньо до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості, на які власне і покладено обов'язок реєстрації бажаючих працювати інвалідів та здійснювати пошук підходящої роботи для них.

При цьому, частиною 3 статті 18 Закону № 875 чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак, суд дійшов висновку, що стаття 18 Закону № 875 не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

В судовому засіданні встановлено, що у ТОВ «Агрон» у 2014 році працював гр. ОСОБА_3, якому встановлена інвалідність. Вказаною особою було відпрацьовано 5 місяців (термін інвалідності закінчився 01.06.2014) (а.с.50).

Отже, в ТОВ «Агрон» було створене спеціальне робоче місце для працевлаштування інваліда та починаючи з червня 2014 року по вересень 2014 рік, включно, подавались звіти до Чернігівського районного центру зайнятості за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які містять відомості про наявність вільних робочих місць для інвалідів (а.с. 34-37). Вказані обставини також підтверджується листом Чернігівського районного центу зайнятості від 24.03.2015 №344 (а.с.8).

Також в судовому засіданні встановлено, що починаючи з вересня 2014 року кількість штатних працівників відповідача становила п'ять осіб, що підтверджується наказами від 29.08.2014 №36к, від 30.09.2014 №37к, від 28.11.2014 №40 про внесення змін до штатного розкладу підприємства та штатними розкладами ТОВ «Агрон», наявними в матеріалах справи (а.с. 38-43).

Крім того, ТОВ «Агрон» подавались рекламні оголошення про наявне вільне робоче місце, проте відповідно до листів-пояснень, громадяни, яким встановлена інвалідність, відмовлялись від запропонованої роботи через умови праці (нічні зміни) (а.с.44-49).

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 218 цього Кодексу підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відтак, оскільки відповідачем створено, відповідно до встановленого Законом № 875 нормативу, кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, з моменту виникнення необхідності у 2014 році, подавалися звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрон» виконало зазначені вимоги законодавства, а не зайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла не з його вини.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» необхідно відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрон» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков