ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року Справа № 876/7199/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Закарпатській області до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про зобов'язання вчинити дії,

встановив:

Державна фінансова інспекція в Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про зобов'язання виконати пункти 2.1, 2.2, 2.3 вимоги № 01-13/973 від 29.11.2013 року щодо усунення порушень та недоліків, виявлених ревізією.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною фінансовою інспекцією в Закарпатській області на підставі п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» направлена Оноківській сільській раді вимога №01-13/973 від 29.11.2013 року, якою зобов'язано у встановлений термін до 20.12.2013 року вжити заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень та проінформувати про виконання вимог, однак станом на день звернення до суду вказана вимога не виконана відповідачем.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року позов задоволений. Судове рішення мотивоване тим, що невиконання Оноківською сільською радою Ужгородського району Закарпатської області пунктів 2.1, 2.2, 2.3 вимоги № 01-13/973 від 29.11.2013 року суперечить Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Оноківська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області оскаржила постанову суду першої інстанції. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував істотних обставин справи та не дослідив наданих доказів, а саме, відповідь Ужгородської ОДПІ та зведену розшифровку усунутих порушень, про яку позивачу було відомо до подання заяви про збільшення позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду - скасуванню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Ужгородською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією на підставі п.7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» направлено Оноківській сільській раді вимогу № 01-13/973 від 29.11.2013 року, якою зобов'язано у встановлений термін - до 20.12.2013 року вжити заходів щодо усунення виявлених ревізією порушень та проінформувати про виконання робіт.

Станом на 17.06.2014 року є невідшкодованими пункти 2.1, 2.2, 2.3 вказаної вимоги на загальну суму 415632,47 гривень.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що відповідачем не виконані пункти 2.1, 2.2, 2.3 вимоги, що суперечить Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", відповідно до якого законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

З такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», якою визначені права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 передбачено право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Згідно з пунктом 10 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а відповідно до пункту 13 цієї норми - при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з вимоги Ужгородської об'єднаної Державної фінансової інспекції № 01-13/973 від 29.11.2013 року, Оноківського сільського голову зобов'язано: (пункт 2.1 вимоги) забезпечити відшкодування зайво використаних і списаних на видатки коштів на оплату завищених об'ємів робіт в загальній сумі 13390,01 грн. в т. ч. по підрядних організаціях: ПП "Мілада" - на суму 7752,63 грн., з урахуванням суми ПДВ; ПП Ласлофі - на суму 5637,38 грн; забезпечити надходження до загального фонду бюджету сільської ради недоотриманих доходів від оренди земельних ділянок за оформленими договірними відносинами на загальну суму 341272,46 грн, в т.ч. 256470,99 грн - по договорах оренди земельних ділянок, укладених з ВАТ "Концерн Галнафтогаз" (сума заборгованості 56093,95), ПП "ОСОБА_1." (сума заборгованості - 200377,04 грн), 84801,47 грн - по діючих договорах про впорядкування плати за користування земельними ділянками до укладення договорів оренди по Землекористувачах - ПП ОСОБА_2 (сума заборгованості - 39694,40), ПП ОСОБА_3 (сума заборгованості - 29260,00), ТОВ "Анко-ЛТД" (сума заборгованості - 10452,07) та ТзОВ "Воля" (сума заборгованості - 5395,00) (пункт 2.2 вимоги з врахуванням часткового усунення виявлених порушень); вжити заходів щодо укладення договорів про пайову участь з розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів та надходження коштів пайової участі у створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до бюджету розвитку сільської ради в сумі 60970 грн (ТОВ "ДС - Автосервіс") (пункт 2.3 вимоги з врахуванням часткового усунення виявлених порушень).

Таким чином, у даній справі Державна фінансова інспекція в Закарпатській області пред'явила позов про зобов'язання відповідача виконати вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Враховуючи те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії, тому підстав для задоволення такого позову немає.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-63а14), 13 травня 2014 року (справа № 21-89а14,) 20 травня 2014 року (справа № 21-93а14), які відповідно до ст. 244-2 КАС України є обов'язковими для застосування судами.

Відповідно до ст. 202 КАС України однією з підстав для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

З врахуванням того, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають встановленим обставинам, оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою в задоволенні позову Державної фінансової інспекції в Закарпатській області слід відмовити.

Керуючись, ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 червня 2014 року у справі № 807/1334/14 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог Державної фінансової інспекції в Закарпатській області відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий Л.П. Іщук

Судді Р.В. Кухтей

Т.В. Онишкевич