УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2015 року Справа № 876/1890/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Кухтея Р.В., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі за позовом Львівського міського центру зайнятості, Львівського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
Львівський міський центр зайнятості, Львівський обласний центр зайнятості звернулися до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 безпідставно отримав допомогу по безробіттю в розмірі 3800,43 грн та кошти на професійне навчання в розмірі 328,30 грн, оскільки був зареєстрований як підприємець і приховав цю обставину під час реєстрації в центрі зайнятості.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року позов задоволений, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Львівського міського центру зайнятості 3800,43 грн та на користь Львівського обласного центру зайнятості 328,30 грн.
Відповідач ОСОБА_1 оскаржив постанову суду першої інстанції, подавши апеляційну скаргу. Вважає, що вона винесена без належного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що надав суду рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2005р., яким скасовано державну реєстрацію приватного підприємця ОСОБА_1 і зобов'язано його подати органу державної реєстрації документи відповідно до п.п. 33, 36 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. 26.06.2005 року рішення господарського суду Львівської області набрало законної сили і було судом направлено в орган державної реєстрації та обласне управління статистики, які повинні були внести в Єдиний державний реєстр відповідні зміни про припинення підприємницької діяльності.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд відповідно до ч.1 ст. 197 КАС України ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід визнати нечинною, а провадження у справі закрити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 07 лютого 2006 року звернувся до Франківського районного центру зайнятості (правонаступником якого є Львівський міський центр зайнятості) із заявою про надання статуту безробітного та виплату допомоги по безробіттю. У власноручно підписаній заяві від 07.02.2006 року відповідач ствердив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує. 07 лютого 2006 року ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. За час перебування на обліку в центрі зайнятості з 07.02.2006 року по 17.11.2006 року ОСОБА_1 отримав допомогу по безробіттю на загальну суму 3800,43 гривень. Крім того, відповідно до умов договору №156 від 21.06.2006 року між Львівським обласним центром зайнятості та Львівським обласним учбовим центром підготовки та підвищення кваліфікації робітників та ІТП і спеціалістів для виконання робіт з підвищеною небезпекою ОСОБА_1 проходив навчання за професією "оператор котельні", на яке були затрачені кошти в сумі 328,30 гривень.
Проведеним позивачами розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 з 05 грудня 2003 року зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується листом управління державної реєстрації Львівської міської ради № 1.4-3167/03-01-1817 від 13.08.2010 року. Державний реєстратор Львівської міської ради надав довідку з Єдиного державного реєстру від 21.12.2010 року з відомостями щодо ОСОБА_1, згідно якої 05.12.2003 року ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець; 02.02.2009 року в Єдиний державний реєстр внесено запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі відсутній.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що станом на дату звернення до центру зайнятості відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, а отже, належав до категорії зайнятого населення, тому не мав права на отримання статусу безробітного, і, відповідно, безпідставно отримав допомогу.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з п. 3 ст. 1, ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах та які, зокрема, самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю. Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості, як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про зайнятість населення»для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення. Діяльність державної служби зайнятості фінансується за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, передбачених на ці цілі.
Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за вказаним Законом та Законом України «Про зайнятість населення»належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про зайнятість населення»державна служба зайнятості, зокрема, організовує при потребі професійну підготовку і перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що ведуть підготовку та перепідготовку працівників, сприяє підприємствам у розвиткові та визначенні змісту курсів навчання й перенавчання.
Відповідно до частини другої статті 24 цього Закону професійна підготовка, підвищення кваліфікації і перепідготовка громадян організується державною службою зайнятості за її направленням у навчальних закладах, на підприємствах, в установах і організаціях (незалежно від їх підпорядкованості) згідно з укладеними договорами або у спеціально створюваних для цього учбових центрах за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до вимог пп. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно з ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату звернення до центру зайнятості (07.02.2006 року) ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, тобто належав до категорії зайнятого населення, не повідомив про обставини реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності, тому не мав права на отримання статусу безробітного.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність отримання відповідачем допомоги, виплаченої йому, як безробітному.
Разом з тим, в матеріалах справи міститься свідоцтво про смерть ОСОБА_1 серії 1-СГ № 253014 (а.с.81).
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження по справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.
Постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що постанову суду першої інстанції слід визнати нечинною, оскільки вона є законною та обгрунтованою, а смерть відповідача, як підстава для закриття провадження у справі, сталася після ухвалення судового рішення, то провадженняу справі закрити, оскільки спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Керуючись ч. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 195, 197, 198 п.5 ч.1, 203, 205 ч.1 п.5, ст. 206, 254 КАС України, суд
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2010 року у справі № 2а-9191/10/1370 визнати нечинною та провадження у справі закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий Л.П. Іщук
Судді: Р.В. Кухтей
Т.В. Онишкевич