КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
01.06.06 р. № 16/3070
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Рибченко А.О.
Судді
Шевченко В. Ю.
Фаловська І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківське»на рішення господарського суду Черкаської області від 26.08.2005 р.
у справі № 16/3070 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхнячка-цукор», смт. Верхнячка, Христинівський район, Черкаська область
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківське», с. Попудня, Монастирищенський район, Черкаська область
про стягнення 24 100,49 грн., -
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Черкаської області звернувся позивач –ТОВ „Верхнячка-цукор” з позовною заявою до СТОВ „Шевченківське” про стягнення 24100,49 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 26.08.2005 р. у справі № 16/3070 позовні вимоги задоволено частково.
Вказаним рішенням з СТОВ «Шевченківське»на користь ТОВ „Верхнячка-цукор” стягнуто заборгованість за товари в сумі 17 464,26 грн., 174,64 грн. державного мита, 84,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В частині стягнення інфляційних та процентів річних в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі –СТОВ «Шевченківське»звернувся з апеляційною скаргою б/н від 05.09.2005 р., в якій просить Київський міжобласний апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 26.08.2005 р. у справі № 16/3070 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2005 р. рішення господарського суду Черкаської області від 26.08.2005 р. у справі № 16/3070 скасовано і прийнято нове рішення, яким з відповідача на користь позивача стягнуто 17 464 грн. 06 коп. основного боргу, 174 грн. 64 коп. державного мита, 84 грн. 96 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2006 р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2005 р. у справі № 16/3070 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Київського міжобласного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.03.2006 р. апеляційну скаргу СТОВ «Шевченківське»прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 27.04.2006 р.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 27.04.2006 р. розгляд справи було відкладено на 25.05.2006 р.
Згідно розпорядження в.о. Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2006 р., в зв’язку з відпусткою судді Ткаченка Б.О., розгляд справи здійснюється в складі колегії суддів: головуючого судді Рибченка А.О., суддів – Шевченка В.Ю., Фаловської І.М.
В судовому засіданні 25.05.2006 р. оголошено перерву.
В судовому засіданні 25.05.2006 р. представником позивача заявлено клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи щодо наявності кредиторської заборгованості СТОВ «Шевченківське»перед ТОВ „Верхнячка-цукор”, оскільки відповідач заперечує факт отримання товарно-матеріальних цінностей від позивача.
Представник відповідача поклався на розсуд суду при вирішенні питання доцільності призначення вказаної експертизи.
Колегія суддів вважає, що клопотання представника позивача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття рішення у справі.
Представник відповідача (скаржника) підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення місцевого господарського суду від 26.08.2005 р. скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача апеляційну скаргу скаржника вважає необґрунтованою, безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню, просить залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 26.08.2005 р.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга СТОВ «Шевченківське»підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Між сторонами у справі в період 2003 року виникли договірні відносини з купівлі-продажу на підставі угод укладених у спрощений спосіб, оскільки відповідно до статті 154 Цивільного кодексу УРСР, що був дійсний в період виникнення взаємовідносин, договір може бути укладений як шляхом складання одного документа підписаного обома сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та іншими документами, підписаними стороною, яка їх надсилає.
Відповідно до статті 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами у відповідній формі досягнуто домовленостей по всіх суттєвих умовах.
У відповідності до ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець продає, а покупець приймає і зобов’язується оплатити товар. Суттєвими для договору купівлі-продажу умовами є кількість певного майна та його вартість.
Якщо строк виконання зобов’язання не встановлений, то відповідно до ст. 165 ЦК УРСР кредитор має право вимагати виконання, а боржник виконати таке зобов’язання у будь-який час.
Тому висновок місцевого господарського суду стосовно продовження правовідносин між сторонами та застосування до них положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004 р. на підставі частини 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу є обґрунтованим.
Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 17 464,26 грн. заборгованості за отримані товари.
Так, в рішенні суду вказано, що по накладній № 7 на суму 1300,00 грн., по накладній № 120 на суму 3500,00 грн. позивач відпустив відповідачу вапно негашене, яке отримано відповідачем по довіреностях НАІ № 049617 від 27.02.2003р. та ЯЕЮ № 411558 від 01.07.2003р. на ім’я Молдован І.М.
По накладних № 127 від 04.07.2003р. на суму 5434,66 грн., № 189 від 05.08.2003р. на суму 8750,00 грн., № 227 від 14.08.2003р. на суму 3377,50 грн., № 184 від 20.08.2003р. на суму 8102,5 грн., № 200 від 26.08.2003р. на суму 3261,7 грн. відповідач отримав дизпаливо. Товар отримано за довіреностями ЯЕЮ № 411566 від 04.07.2003р., ЯЕЮ № 411573 від 05.08.2003р., ЯЕЮ № 411578 від 14.08.2003р., ЯЕЮ № 411579 від 20.08.2003р., ЯЕЮ № 411582 від 26.08.2003р., відповідно, на ім’я Молдован І.М.
По накладній № 19 від 05.08.2003р. відповідач отримав цукор-пісок у мішках на суму 12000,00 грн. Товар відпущено по довіреності ЯЕЮ № 411574 від 05.08.2003р. на ім’я Молдован І.М.
По накладній № 183 від 20.08.2003 р. відповідач також отримав від позивача мішки на суму 1200,00 грн. Товар отримано на підставі довіреності ЯЕЮ № 411583 від 20.08.2003 р.
Також в рішенні суду вказано, що за період 2003 р. відповідач отримав від позивача 725 тонн жому на суму 4914,70 грн. згідно податкової накладної № 1681 від 30.03.2003 р. і що передача жому підтверджується даними забірної відомості позивача № 999 та товарно-транспортними накладними (а.с. 32-40), а також довіреностями на одержання товарно-матеріальних цінностей на ім’я Молдован І.М.
Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не може повністю погодитись з даним висновком суду.
Апеляційним господарським судом встановлено, що накладних № 7 від 24.02.2003 р., № 120 від 01.07.2003 р., № 183 від 20.08.2003 р. не існує. В матеріалах справи маються накладні № 7 з дописом «55»від 24.02.2003 р., № 120 з дописом «1076»від 01.07.2003 р., № 183 з дописом «1955»від 20.08.2003 р., які не можливо визнати відповідно накладними № 7, № 120, № 183 і належними доказами у справі, що підтверджують факт отримання відповідачем від позивача товарно-матеріальних цінностей на суму 6000 грн. (а.с. 25, 27, 29).
Накладна № 127 від 04.07.2003 р. також не є належним доказом у справі, оскільки підпис на ній не співпадає з зразком підпису Молдована І.М. на довіреності ЯЕЮ № 411566, за якою він повинен був отримати дизпаливо в кількості 3 тонни. Також з даної накладної вбачається, що по ній отримано не 3 тонни, а 3,529 тонни дизпалива і в графі – «Ціна»запис затертий, в графі –«Сума»мається підтирання паперу та міститься запис «5434,66»(а.с. 48).
Підпис на накладній № 189 від 05.08.2003 р. не співпадає з зразком підпису Молдована І.М. на довіреності № ЯЕЮ № 411573, за якою він повинен був отримати 5 000 літрів дизпалива на суму 8750 грн. (а.с. 46).
Накладна № 19 від 05.08.2003 р. (а.с. 23) на 5 тонн цікру-піску містить незрозумілі виправлення: цифра «13 000»закреслена, а міститься цифра «12 000», що не дає підстав визнати дану накладну як угоду з купівлі-продажу, укладену у спрощений спосіб, оскільки суттєвою умовою для договору купівлі-продажу є ціна, а з даної накладної не вбачається погодження між сторонами ціни вказаного в ній товару.
Не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні і факт отримання відповідачем від позивача 725 тонн жому на суму 4 914,70 грн.
Як вказано в рішенні суду передача жому підтверджується даними забірної відомості позивача № 999 та товарно-транспортними накладними, які маються в матеріалах справи.
Колегією суддів досліджено забірні відомості № 999 та № 1033 (а.с. 32, 33) та встановлено, що згідно забірної відомості № 999 жом в кількості 700,00 тонн повинен був отримати, згідно доручення НАІ № 049650 від 13.02.2003 р., Молдован І.М., а згідно відомості № 1033 жом в кількості 25,00 тонн повинен був отримати також Молдован І.М., згідно довіреності ЯЖЕ № 030353 від 11.03.2003 р. Проте, в графах даних відомостей «Прізвище представника організації, отримавшого жом»вказано прізвище «Таран», а підпис в графі «Отримав (підпис)»не співпадає з зразком підпису Молдована І.М. на вище вказаних довіреностях.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем не доведено факту отримання відповідачем жому в кількості 725 тонн на суму 4 914,70 грн.
Проте, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивач не довів передачу відповідачу бензину на суму 175,00 грн., дизпалива на суму 253,50 грн., мастила на суму 13,92 грн., оскільки доказів про отримання відповідачем цих товарів у справі немає –відсутні підписи уповноваженої особи відповідача про отримання товару на лімітно-забірних відомостях та довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей.
За доводами позивача, в рахунок оплати за отриманий товар ним було зараховано отримані від відповідача цукрові буряки на суму 5524,20 грн., цукор на суму 24000,00 грн., а також суму заборгованості було зменшено на 4852,80 грн., які позивач вважає своїм боргом перед відповідачем.
Господарський суд Черкаської області приймаючи рішення також дійшов висновку, що позивачем в рахунок сплати вартості спірного товару було зараховано вартість отриманого від відповідача товару. Всього було зараховано 34 377 грн.
Згідно ст. 217 ЦК УРСР зобов’язання припиняються заліком зустрічних однорідних вимог, строк яких настав або строк якого не зазначений або визначений моментом витребування. Для заліку достатньо заяви однієї із сторін.
Проте, позивачем не надано суду доказів, що зараховані ним вимоги є однорідними, не зазначив строк їх настання, підстав виникнення цих вимог, якими первинними документами це підтверджується.
В зв’язку з цим, колегія суддів вважає, що підстав для зарахування в рахунок сплати вартості спірного товару вартості отриманого, як вказує позивач, від відповідача товару на суму 34 377 грн., немає.
Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що позивач первинними документами, а саме, накладними № 227 від 14.08.2003 р. на суму 3377,50 грн., № 184 від 20.08.2003 р. на суму 8102,50 грн., №200 від 26.08.2003 р. на суму 3261,70 грн. підтвердив одержання відповідачем товарно-матеріальних цінностей всього на загальну суму 14 741,70 грн. (3377,50 грн. + 8 102,50 грн. + 3 261,70 грн.)
Тобто, з СТОВ «Шевченківське»на користь ТОВ «Верхняка-цукор»необхідно стягнути 14 741,70 грн. заборгованості.
Позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу інфляційні збитки в сумі 4 880,32 грн. та три відсотки річних в сумі 1 313,49 грн.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.
В судовому засіданні апеляційного господарського суду встановлено, що позивач направив відповідачу претензію № 79, яку було вручено 21.05.2005 р. Тому право на стягнення інфляційних та трьох відсотків річних виникло у позивача з 28.05.2005 р.
Оскільки нарахування інфляційних та трьох відсотків річних позивач провів з січня 2004 року по квітень 2005 р., а для відповідача не настав строк виконання зобов’язання, тому що розпочався з 28.05.2005 р., то в цій частині позовних вимог позивачу необхідно відмовити.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом Черкаської області при прийнятті рішення від 26.08.2005 р. у справі № 16/3070 не надано належної правової оцінки всім доказам в їх сукупності, що свідчить про неповне з’ясування судом всіх обставин справи, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору. В зв’язку з цим, рішення місцевого господарського суду необхідно змінити в частині розміру стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківське» задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 26.08.2005 р. у справі № 16/3070 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківське»(Черкаська область, Монастирищенський район, с. Попудня, ідентифікаційний код 03791505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхнячка-цукор»(Черкаська область, Христинівський район, смт. Верхнячка, ідентифікаційний код 31359992) 14 741 грн. 70 коп. заборгованості, 147 грн. 42 коп. державного мита, 72 грн. 18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.»
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхнячка-цукор»(Черкаська область, Христинівський район, смт. Верхнячка, ідентифікаційний код 31359992) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Шевченківське»(Черкаська область, Монастирищенський район, с. Попудня, ідентифікаційний код 03791505) 46 грн. 80 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
4. Видачу наказів доручити господарському суду Черкаської області.
5. Матеріали справи № 16/3070 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді
Шевченко В. Ю.
Фаловська І.М.