МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2015 року Справа № 370/36/15-ц

Макарівський районний суд Київської області у складі судді Косенко А.В., при секретарі Левківському С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Макарові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сімє’ю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ майна спільної сумісної власності подружжя ,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, (далі – Позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, (далі - Відповідач), в якому просила встановити факт проживання однією сімє’ю чоловіка та жінки без шлюбу та поділити майно спільної сумісної власності подружжя.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що з липня місяця 1990 року вона та Відповідач вирішили створити сім’ю та почали проживати як чоловік та дружина, відразу вели спільне господарство. 24 листопада 1994 року офіційно зареєстрували шлюб в якому перебували до 22 листопада 1999 року. У шлюбі 05 березня 1996 року народилася донька, ОСОБА_3.

Проживали та проживають по даний час у поставленому Відповідачем за власні кошти, фінському будиночку по вул. Донецькій, 41 в смт. Макарів Макарівського району Київської області, який був складений з каркасу обшитий дошкою, без даху, вікон, підлоги, дверей, внутрішніх робіт, світла та газу.

Відразу після переїзду до будинку, сторони за спільні кошти накрили дах спірного будинку, обложили його цеглою, зробили внутрішні роботи, поставили вікна, двері, зробили підлогу, провели отоплення, газ, воду, каналізацію.

За рахунок сімейних заощаджень, та плодів спільної праці, повністю облаштували своє домоволодіння та побудували по господарські споруди.

12 листопада 1998 року, домоволодіння по вул. Донецькій 41 було у встановленому законом порядку зареєстровано та отримано свідоцтво на право власності на житловий будинок. Вищевказане свідоцтво було видане на Відповідача.

22 листопада 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шлюб було розірвано відповідно до рішення Макарівського районного суду Київської області.

Після розірвання шлюбу сторони продовжували проживати однією сім'єю як чоловік та дружина.

Проте з 2013 року Позивачка вказує, що спільне життя стало неможливим, адже Відповідач принижує її та їх доньку, виганяє останніх з будинку, зловживає спиртними напоями, влаштовує скандали, у зв’язку з чим неодноразово викликалися правоохоронні органи.

Оскільки проживати у спірному будинку стало неможливим, Позивачка була вимушена звернутись до суду за захистом свого права та розділити спільне нажите майно так як Відповідач у добровільному порядку не бажає проводити розподіл домоволодіння.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, обставини, викладені в заяві, підтвердила, уточнивши період проживання без реєстрації шлюбу з відповідачем, факт якого вона просить встановити судовим рішенням, з липня 1990 року по листопад 1994 року та з листопада 1999 року по серпень 2013 рік. Додатково суду пояснила, що дуже багато будівельних робіт зробили її рідні брати, а саме: накрили дахом будинок та сарай, допомагали будувати літню кухню, огорожу, робили каналізацію по всьому будинку та на прилеглій території будинку. У всіх кімнатах обшивали гіпсокартоном стіни, клеїли шпалери, ложили плитку та ламіновану підлогу.

Представник позивачки ОСОБА_4 також позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач перед початком судового засідання покинув залу суду не повідомивши суд про причину такої поведінки. Був завчасно та належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Подав письмові заперечення проти позову.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про день та час розгляду справи. Надіслав заяву про відкладення розгляду справи.

Проте зважаючи на те, що за заявою представника відповідача ОСОБА_5 вже було відкладено судове засідання, поважності неявки у судове засідання останній не надав, суд вирішив проводити судове засідання без представника відповідача.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, суду пояснила, що сім’ю ОСОБА_2 знає з 1990 року. Сім’я проживала разом, будувала будинок, вели спільне господарство, виховували доньку. Разом будували гараж, літню кухню, сарай, робили благоустрій біля будинку, купували мебель та інше майно. Підтвердила ту обставину, що після розірвання шлюбу сторони продовжують проживати однією сімє’ю. Вказала, що два роки Позивачка доглядала свою свекруху.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, який є рідним дратом позивачки, суду пояснив, що сім’ю ОСОБА_2 знає з 1990 року. Вказав, що будинок, гараж, сарай, літню кухню сторони будували разом. Також разом проводили газ, каналізацію, будували паркан, займалися благоустроєм біля будинку. За період спільного життя була куплена побутова техніка, меблі на інше майно. Крім того, вказав, що особисто допомагав будувати будинок та інші по господарські будівлі, а саме: крили хату, сарай, оббивали гіпсокартоном стіни та потолки, в будинку стелили ламінат, клеїли обої, клали плитку у ванній кімнаті та літній кухні.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що сім’ю ОСОБА_2 знає з 1995 року. Вказала, що сторони проживали разом, ведуть спільне господарство у них є донька. Гараж, сарай, літню кухню, веранду колишнє подружжя побудували разом, крім того разом було заасфальтовано двір, зроблені ремонти, добудови. Наголосила на тому, що коли захворіла мати ОСОБА_9, позивачка доглядала останню два роки. Вказала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були гарними господарями.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, суду пояснила, що сім’ю ОСОБА_2 знає майже дев’ятнадцять років. Сім’я проживала разом, будувала будинок, вели спільне господарство, виховували доньку. Разом будували гараж, літню кухню, сарай, робили благоустрій біля будинку, купували мебель, машину, причіп до машини та інше майно. Вказала, що після того як ОСОБА_2 почав зловживати спиртними напоями у сім’ї почалися негаразди. Дуже багато разів Позивачка разом зі своєю дочкою проживали у неї, тому що ОСОБА_2 вів себе агресивно, виражався на адресу ОСОБА_1 та своєї дочки нецензурною лайкою. Не зважаючи не те, що сторони розлучені, підтвердила той факт, що вони й надалі продовжують проживати однією сімє’ю.

З пояснень свідка ОСОБА_11В судом встановлено, що вона є колишньою дружиною Відповідача. Вказала, що з грудня 1989 року не проживала з ОСОБА_2, а вже у 1990 році офіційно розірвали шлюб. Наголосила та тому, що відповідач відразу після розірвання шлюбу почав проживати з ОСОБА_12. З приводу будинку який належить Відповідачу пояснила, що домоволодіння складалось з накритої коробки, без внутрішніх робіт.

Свідок ОСОБА_13 який проживає в сусідньому з відповідачем будинку, вказав суду на те, що знайомий з Відповідачем з 1991 року, Позивача знає з 1992 року. Розповів, що спірний будинок станом на 1992 рік був накритий руберойдом, у деяких кімнатах не було полів, була підключена вода. Вказав, що якийсь період часу після 1998 року позивачка не проживала з відповідачем, проте згодом повернулася до будинку відповідача. Разом з ним садила картошку, виховували доньку.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, суду пояснила, що Відповідача знає з шкільних років. З 1992 року почав бачити ОСОБА_12, біля будинку ОСОБА_15. Вказав, що Відповідач переїхав до будинку по вул. Донецька, 41 в смт. Макарів десь в 1992 році. В середині будинку на той час була об лаштована для проживання одна кімната. Також вказав, що позивачка якийсь період часу не проживала з відповідачем, проте згодом повернулася до будинку відповідача та по даний час разом проживають у будинку, виховують доньку.

Згідно з ч. 1-3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. (ст. 58 ЦПК України).

За змістом ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданих сторонами доказів судом встановлено наступне.

24 листопада 1994 року, сторони зареєстрували свій шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії І-БК № 279703 про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 18.

У шлюбі народилася донька, ОСОБА_3 05 березня 1996 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-БК № 106983 про що в книзі записів актів громадського стану про народження 27.03.1996 року зроблено відповідний запис № 23.

Відповідно до свідоцтва на право власності на житловий будинок від 12 листопада 1998 року домоволодіння по вул. Донецькій 41 в смт. Макарів Макарівського району Київської області, зареєстроване на ім’я Відповідача.

Згідно копії рішення Макарівського районного суду Київської області від 22 листопада 1999 року, шлюбу між Позивачем та Відповідачем було розірвано.

З копії паспорту позивачки  серії СК номер 094741, виданого Бородянським РВ ГУ МВС України в Київській області 22.01.1996 року на сторінці 10 у відомостях про місце проживання наявний штамп реєстрації за адресою: в смт. Макарів, вул. Донецька 41 з 27.09.2001 року та до теперішнього часу відмітки про зняття її з реєстрації відсутні.

Відповідно до довідки Макарівської селищної ради від 16.09.2014 за вих. № 1825 про склад сім’ї, ОСОБА_1 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, до складу її сім’ї входять: Відповідач - ОСОБА_2, дочка – ОСОБА_3

Згідно довідки виданої Бородянським міжрайонним підприємством матеріально – технічного і сервісного забезпечення від 05.11.1998 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно працювала в Бородянському Міжрайагротехсервісі з 21.01.1987. Та за період з 1990 року по 1999 рік їй були виписані за готівку товари та матеріали, а саме: котел – 1 шт., автоматика АПОК – 1 шт., цемент – 2 т, краска – 15 кг., плита ПГ-4 – 1 шт., ліс кругляк – 5 м3, 2,8 м3, 5 м3, цегла – 3000 шт., сітка металева – 3 рул., руберойд – 5 рул., пиломатеріал – 5 м3, радіатори чугунці – 8 шт., плитка – 24 м2, шифер – 130 листів, скло окон., цвяхи – 20 кг, стуло – 6 шт. + 4 шт., зміщувач до ванни – 1 шт., бензопила «Дружба» - 1 шт., оприскувач «Єра» - 1 шт., світильник – 2 шт., багажник автомобільний – 1 шт., прицеп автомобільний «Степок» – 1 шт., краска голуба – 10 кг.

З пояснень сторін, свідків та наданих письмових доказів, судом встановлено, що сімейні стосунки між Позивачем та Відповідачем після розірвання шлюбу не були припинені, крім того встановлено, що як Позивач так і Відповідач приймали участь у будівництві та облаштуванні будинку по вул. Донецькій, 41 в смт. Макарів Макарівського району київської області. Судом також було встановлено, що до будівництва спірного житлового будинку з погосподарськими спорудами мають відношення також брати позивачки, які активно допомагали подружжю будувати вказане майно.

Згідно ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при застосуванні ст.74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Умовами для виникнення права спільної сумісної власності на певне майно на підставі ст. 368 ЦК України та ст. 74 СК України є придбання його в період проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, та таке майно повинно бути результатом їх праці.

Всі досліджені судом матеріали справи, пояснення свідків та сторін, свідчать про те, що Позивачка та Відповідач перебувають у сімейних стосунках, їх побут пов'язаний, мають взаємні права та обов’язки як по відношенню до своєї доньки та нерухомого майна.

Стаття 60 СК України встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування,  є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь - яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України також встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено  договором  або законом.

Відповідно до  ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна,  що належить їм на праві спільної сумісної власності,  незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності  подружжя,  частки  майна дружини та чоловіка є рівними, якщо  інше  не  визначено  домовленістю  між  ними   або   шлюбним договором.

Частиною 1 статті 62 СК України встановлено, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки сторонами визнані та неоспорюються обсяг виконаних робіт під час будівництва житлового будинку та по госпорарських споруд, а також розмір понесених витрат, суд на підставі ст. 61 ЦПК України, вважає ці обставини встановленими та таким, що доказуванню іншими засобами не підлягають.

Враховуючи, що будівельні роботи в належному Відповідачу будинку, виконані в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, їх спільними зусиллями, зусиллями рідних братів Позивачки, що покращило житлові умови Відповідача, у володінні якого залишається це житло після припинення сімейних стосунків, то суд вважає, що Позивачка має право на частку домоволодіння та по господарських споруд.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 61, 62, 63, 69, 70, 71, 74 Сімейного кодексу України, ст. 372 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 60, 79, 88, 212-215, 223-226, 293  ЦПК України, суд –

Вирішив :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сімє’ю чоловіка та жінки без шлюбу, поділ майна спільної сумісної власності подружжя – задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в буд., 41 смт ОСОБА_13 по вул. Донецькій, Київської області, однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу з липня 1990 року по листопад 1994 року та з листопада 1999 року по серпень 2013 року.

3дійснити поділ спільного майна подружжя та поділити житловий будинок № 41, що знаходиться в смт Макарів, по вул. Донецькій, що належать на праві спільної сумісної власності позивачу та відповідачу як подружжю, визнавши за ОСОБА_1 право власності на житлову кімнату загальною площею 11,8 кв.м, житлову кімнату 24,8 кв.м, у житловому будинку під літерою А загальною площею приміщень 102,2 кв.м, житлова площа 64,7 кв.м., по господарські споруди: вбиральня Б, літня кухня Г, навіс Е, сарай Ж, вхід до підвалів Д, 1/2 частину замощення І, 1/2 частина огорожі № 10,11.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на коридор 10,8 кв.м, котельня 1,7 кв.м, ванна 2,8 кв.м, житлова 15,7 кв.м, житлова 12,4 кв.м., кухня 12,2 кв.м. веранда 7,3 кв.м. туалет 2,7 кв.м., та по господарських будівель та споруд: прибудова а, прибудова а2, ОСОБА_10 В, оглядова яма гаражна під «В», ґанок до «а2», ґанок до «Г», 1/2 частина замощення І, 1/2 частина огорожі № 10,11, вигрібна яма № 12.

Заочне рішення суду за заявою осіб, за відсутності яких воно було ухвалено, може бути переглянуте Макарівським районним судом протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його перегляд після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.В.Косенко